Новини для українців всього свту

Friday, May. 20, 2022

Українській владі пригрозили в разі капітуляції «Майданом»

Автор:

|

Лютий 17, 2022

|

Рубрика:

Українській владі пригрозили в разі капітуляції «Майданом»
На зустрічі радників

Представник України на перемовинах у Федеративній Республіці Німеччина (ФРН) насторожив українців.

«Як і раніше»
Заплановані на 10 лютого перемовини в Берліні між представниками «нормандської четвірки» — президентів України, Франції та Російської Федерації (РФ), а також канцлера ФРН, чиї перші перемовини відбулися 2014 року в Нормандії — очікували з неспокоєм. Бо 26 січня Дмитро Козак, представник РФ на цих перемовинах, анонсував, що 10 лютого буде «обговорення питань організації виборів до органів місцевого самоврядування на Донбасі відповідно до того статусу, який попередньо узгодять у контактній групі».
Її повна назва — Тристороння контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України», а скорочена — ТКГ.
Андрій Костін, заступник голови української делегації в ТКГ, визнав 8 лютого: «У нас є термінове доручення розробити план дій щодо виконання мінських угод».
Але Сергій Гармаш, один із членів української делегації в ТКГ, запевнив, що її засідання 9 лютого — напередодні перемовини у Берліні — «закінчилося без «зрад» і проривів». І уточнив: «Як і раніше, не визнаємо такий статус за Окремими районами Донецької й Луганської областей (ОРДЛО)».

Опір капітуляції
Не виключено, що анонсоване Козаком «узгодження в ТКГ» не відбулося тому, що «Рух опору капітуляції», надпартійне об’єднання громадських організацій проти імплементації політичної частини мінських домовленостей, оголошуючи 9 лютого проведення через три дні «Маршу єдності за Україну», попередив: «Якщо підсумком зустрічі у Берліні буде ухвалення капітуляційних рішень, «Марш єдності за Україну» розпочнеться відповідно до оголошеного плану, проте його не буде завершено на Майдані Незалежності. Марш стане початком широкого протесту. А опір капітуляції перестане бути декларативним. «Рух опору капітуляції» заявляє про неприпустимість примусу України до прямих перемовин із терористичними організаціями «Луганська народна республіка» та «Донецька народна республіка», чи до іншої форми їхньої легалізації; примусу до виконання умов мінських домовленостей, нав’язаних Україні силою зброї; надання окупованим частинам Донеччини та Луганщини «особливого статусу» в будь-якій формі».
Тобто владі пригрозили «Майданом». Який аж ніяк не буде мирним у час війни.

«Україна непохитна»
Козак повідомив на брифінгу у Берліні, що «майже дев’ять годин перемовин завершилися без будь-яких відчутних результатів, виражених у документах». «На порядку денному сьогодні були насамперед політичні заходи щодо врегулювання конфлікту, питання, пов’язані з особливим статусом Донбасу, які повинні бути закріплені у Конституції України», — уточнив він.
За словами представника Кремля, «в питанні особливого статусу Донбасу Німеччина та Франція були згодні з позицією Росії». Натомість «Україна — ні, твердо стоячи на своїй позиції». Він також запевняв, що «РФ, ФРН і Франція закликали Україну скликати позачергове засідання ТКГ, щоб почати обговорювати особливий статус». «Але, — поскаржився російський представник, — позиція України непохитна».
Він наголосив, що «Україна відмовилася навіть цитувати в проєкті підсумкового документа мінські угоди, що питання майбутнього постконфліктного статусу цих (окупованих районів. — Ред.) територій мають вирішувати у процесі консультацій із представниками ОРДЛО». Представник Росії нарікав також, що «не побачив готовності німецької та французької сторін натиснути на Київ».
Натомість «побачив спроби знайти якусь зручну нішу, щоб Україна продовжувала ту лінію, яку проводила впродовж попередніх восьми років». Відтак, дійшов висновку, що «троє з чотирьох учасників «Нормандського формату» не готові виконувати мінські угоди (про мирне врегулювання ситуації на сході України. — Ред.)».
Схоже, що після того, як США й Велика Британія посилили підтримку України, ФРН і Франція не наважуються тиснути на Київ надміру, або, принаймні, послабили цей тиск.

«Є воля домовлятися»
Андрій Єрмак, представник президента України на перемовинах у Берліні, був на брифінгу не настільки однозначним. Хоч він і підтвердив, що «не змогли дійти якогось спільного документу», але, за словами чиновника, «всі підтвердили, що у нас є мінські домовленості й їх треба виконувати», а «українська сторона налаштована на конструктивний діалог».
Відтак, запевнив: «Зустрічі радників продовжуватимуться. У нас є розбіжності та позиції, які необхідно узгоджувати, але головне, що є воля продовжувати та домовлятися. Сподіваюся, що на наступному засіданні ТКГ будуть розглянуті закони, передбачені мінським форматом».
Юристка Агія Загребельська обурилася: «Невже українські закони передбачаються політичною частиною мінських угод і розглядаються радниками та керівниками адміністрацій, у т. ч. Козаком? Хтось щось наплутав?».
Але Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України, запевнив: «Єрмак як голова цієї делегації і колеги, які були у складі делегації, абсолютно утримали всі наші позиції, не поступилися жодними моментами, важливими для України, і, як то кажуть, не перетнули жодних «червоних ліній».
Натомість політолог Михайло Басараб зауважив: «Козак чітко дав зрозуміти, що усно ніби вдалося досягти консенсусу, що перемовини по суті щодо особливого статусу повинні відбуватися у рамках ТКГ між Україною та представниками ОРДЛО. Єрмак це не заперечив».
А Рух опору капітуляції» наголосив 11 лютого: «Ризики зберігаються. Єрмак туманно оголосив, що найближчими днями на засіданні ТКГ буде розглянуте «питання пов’язані з законами передбаченими мінськими угодами» (амністія, особливий статус, вибори). Варто уважно стежити за діяльністю ТКГ. Зрада може бути саме там. Анонс Єрмака насторожує».

«Готові на компроміси»
Інформаційна агенція Deutsche Presse Agentur підтвердила 11 лютого з посиланням на джерела в делегаціях ФРН і Франції на перемовинах у Берліні, що всі учасники зустрічі «наголосили на готовності дотримуватися мінських угод», відтак, «активну роботу щодо їхньої повної реалізації продовжать». А Штеффен Гебештрайт, речник німецького уряду, не погодився того ж дня з висновком Козака, що ситуація на перемовинах між представниками «нормандської четвірки» нібито є патовою.
Навпаки — він назвав берлінський раунд «проміжним кроком». І анонсував, що «наступна зустріч на цьому рівні запланована на березень».
Володимир Зеленський засвідчив свою «волю домовлятися ще 1 лютого заявою: «Я невдоволений усіма пунктами мінських угод. Ми по-різному ставимося до порядку виконання тих чи інших пунктів. Але ми дорослі хлопчики. Ми повинні робити щось, що може деокупувати наші території, зокрема, захищає нашу державу в тому чи в іншому вигляді». А Вадим Пристайко, посол України у Лондоні, запевнив 14 лютого: «Щоб уникнути війни просто зараз, ми готові на компроміси, але вони не лежать у сфері НАТО, а в мінських домовленостях тощо».
Сигналів, що виконання російських вимог лише відтермінували, на жаль, більш ніж вистачає. Приміром, Кіра Рудик, лідерка партії «Голос», розповіла 9 лютого: «Щодо «Мінська» і будь-яких кроків щодо нього, справді, у Верховній Раді вже давно повзуть такі чутки щодо того, що є п’ять законів, які потрібно буде ухвалити для того, щоб зрушити ситуацію по «Мінську» з мертвої точки. Цих законів ніхто не бачив, але всі знають, як вони мають виглядати. Це, звісно, зміни до Конституції, це вибори, це амністія бойовиків, це економічний статус і все, що стосується перехідного правосуддя».

«Війна нервів»
Але політолог Тарас Загородній вважає: «У парламенті немає голосів на імплементацію мінських угод. Навіть у «Слуг народу». Вони розуміють, що голосування за це викликає обурення у значної частини суспільства аж до застосування зброї, зокрема, й проти депутатів».
Тож не виключено також, що «готовність на компроміси» української влади — лише «гра на публіку» в Москві. Адже імплементацію політичної частини мінських домовленостей вдавалося відтерміновувати більш ніж сім років.
Політолог Володимир Фесенко пояснив 14 лютого: «Зараз війна нервів, нам треба у ній вистояти, продемонструвати, що готові йти на процедурні компроміси. Є ситуації, перефразовуючи відому рекламну фразу, де іноді краще жувати, ніж говорити. Вести перемовини, але нічого не підписувати».
А Сергій Гармаш констатував: «Іноді сенс перемовин — у самих перемовинах. Поки діалог триває, у Росії певною мірою зв’язані руки щодо воєнних дій. Тим часом ми озброюємося й у РФ бачать, що вони мають менше шансів для безболісного вторгнення».
Як повідомляв «Міст», нова зустріч радників «Нормандської четвірки» закінчилася без результатів.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply