Новини для українців всього свту

Saturday, Jun. 19, 2021

Стерненка виправдали за однією карною статтею, але засудили за іншими

Автор:

|

Червень 04, 2021

|

Рубрика:

Стерненка виправдали за однією карною статтею, але засудили за іншими
Сергій Стерненко у залі суду

Одеський апеляційний суд виправдав Сергія Стерненка, колишнього лідера «Правого сектору» в Одесі, та його соратника Руслана Демчука за обвинуваченням за ст. 187 (розбійний напад із метою заволодіння майном) Кримінального кодексу України (ККУ), за яким активістів у лютому ц. р. засудили до семи років і трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією половини майна. Натомість Стерненка визнали винним за ст. 146 (викрадення людини із завданням фізичних страждань) ККУ, але термін притягнення до відповідальності за цією статтею вже сплив. Єдиним покаранням виявився рік умовно за обвинуваченням у незаконному поводженню зі зброєю (ст. 263 ККУ). І активіст, і представники Офісу генерального прокурора України заявили, що оскаржуватимуть вирок.

«Боротьба з проросійськими рухами»
Сергій Стерненко розпочав активну громадську діяльність наприкінці 2013 року, в розпал Євромайдану. На той момент йому було 18 років. Виступав на одеських мітинґах опонентів Януковича, їздив на Майдан до Києва. У лютому 2014-го був одним з організаторів одеського осередку «Правого сектору», який потім і очолив.
У розмові з журналістами порталу «Українська правда» п. Стерненко описував свою діяльність після перемоги Євромайдану як «боротьбу з проросійськими рухами». Він брав участь у траґічних подіях в Одесі 2 травня 2014 року, в результаті яких через підпал Будинку профспілок загинули понад 40 людей, переважно активістів Антимайдану. Сам Сергій запевняв, що того дня особисто врятував двох.
Після Майдану одеський «Правий сектор» проводив «народні люстрації» (часто це полягало в тому, що недостатньо патріотичних, на думку активістів, чиновників кидали до сміттєвих баків), зривав концерти зірок української та російської естради, які підтримували окупацію Криму, виступали там або на окупованому Донбасі. Також організація проводила акції проти незаконних будівництв і боролася з розповсюджувачами наркотиків. На початку 2017 року п. Стерненко пішов із «Правого сектора», пояснивши це тим, що «організація перестала розвиватися».

Один рік за один патрон
Проти активіста порушили кілька карних справ. Одна з них — його участь в нібито викраденні у квітні 2015 року Сергія Щербича, одного з діячів відверто проросійської партії «Родіна». Ігор Марков, лідер цієї партії, з 2014 року перебуває за межами України та періодично з’являється на російському телебаченні з відверто українофобськими заявами. При цьому, за інформацією українських засобів масової інформації (ЗМІ), Щербич був тісно пов’язаний із Геннадієм Трухановим, міським головою Одеси, а 2014-го організовував «тітушок» для одеського Антимайдану.
За кілька днів до того, як Щербич мав отримати мандат депутата однієї з районних рад Одеської області, його викликали на зустріч, а звідти відвезли у невідомому напрямку з мішком на голові, били і вимагали відмовитися від депутатства. Слідчі твердили, що чоловіками, які напали на Щербича, нібито були Сергій Стерненко та Руслан Демчук. Обох звинуватили у розбійному нападі, незаконному зберіганні вогнепальної зброї, викраденні людини та заволодінні… аж 300 грн, які були в кишені Щербича. Справу майже не висвітлювали в місцевих ЗМІ, хіба що повідомляли про взяття Стерненка і Демчука під варту у тому ж вересні 2015 року, але обидва швидко внесли заставу і вийшли на волю — близько 100 тис. грн за двох.
Сам п. Стерненко всі звинувачення неодноразово заперечував і називав справу сфабрикованою. «До Щербича у мене руки так і не дійшли», — заявив він улітку минулого року в інтерв’ю порталуLiga.net. Тим не менш, 23 лютого ц. р. йому та п. Демчуку присудили по сім років і три місяці в’язниці. Як писав «Міст», тоді під Офісом президента України відбулася акція на підтримку п. Стерненка, в організації якої влада звинуватила п’ятого президента Петра Порошенка.
Тепер Одеський апеляційний суд виправдав і Стерненка, і Демчука. Але лише в справі про розбійний напад. Стерненка таки визнали винним за обвинуваченням у незаконному поводженню зі зброєю, хоча це звинувачення виглядає смішним. Суду знадобилося аж шість років, аби зрозуміти, що вилучений в активіста стартовий пістолет не підпадає під визначення «вогнепальна зброя», позаяк призначений лише для звукових сигналів, а не пострілів набоями. Тож йому інкримінували «незаконне зберігання боєприпасів» у кількості… одного патрона калібру 5,45 мм для автомата Калашникова, хоча самого автомата під час обшуку так і не знайшли. За це й призначили рік умовно.
Протягом іспитового терміну за п. Стерненком буде спостерігати орган пробації — це своєрідні наглядачі для тих, кого не стали відправляти за ґрати. Чоловік має періодично з’являтися до них, а також повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання. За порушення цих правил або інші порушення закону, в т. ч., адміністративні, суд може замінити п. Стерненку іспитовий термін на три роки реального ув’язнення.

Ще одна карна справа
Інша гучна справа щодо п. Стерненка, розгляд якої досі триває в суді, стосується звинувачення в умисному вбивстві 2018-го. Того року на Стерненка скоїли три напади — перший стався 7 лютого, другий — 1 травня, тоді п. Стерненку вдалось власноруч затримати нападника Абзала Байкумашева. Той вистрелив активісту в потилицю з травматичного пістолету, і зараз його судять за цей напад, але замовників, за словами п. Стерненка, не шукають.
Потім був ще й третій напад. Як стверджує сам активіст, на нього та його дівчину 28 травня 2018-го напали двоє чоловіків, і під час сутички він був змушений оборонятися, зокрема, використав куплений напередодні складаний ніж. У результаті один із нападників — 28-річний Іван Кузнецов — помер від ножових поранень, інший утік.
Прокуратура висунула активісту обвинувачення у навмисному вбивстві. За даними слідства, п. Стерненко побіг за пораненим Кузнецовим і завдав ще кілька додаткових поранень, від одного з яких той і помер. Сам активіст стверджує, що рани завдавав лише на місті нападу, а свої дії називає необхідною самообороною. Так чи інакше, але внаслідок ножового поранення один із нападників загинув — ран було шість і одна з них стала смертельною. Інший нападник зараз переховується, за словами п. Стерненка, за кордоном, хоча є обвинуваченим у карній справі про напад на активіста.
Яким буде вирок у цій справі, наразі невідомо. Водночас не виключений варіант, що Зе-влада з огляду на величезний суспільний резонанс навколо звинувачень на адресу Сергія Стерненка може вдатися до відвертого юридичного шахрайства. Формально п. Стерненко має судимість за зберігання того самого одного автоматного патрона калібру 5,45 мм. В українській судовій практиці наявність судимості вважається обтяжуючою обставиною при розгляді інших справ. Тобто, в справі про загибель Кузнецова активісту можуть присудити максимальний термін і не кваліфікувати його дії як самооборону.
Крім цього, судимість не дозволить активісту балотуватися в депутати будь-якої ради та може серйозно зашкодити його професійній кар’єрі, адже п. Стерненко має юридичну освіту, але тепер отримати ліцензію адвоката чи нотаріуса не зможе.
Як повідомляв «Міст», суд відпустив Сергія Стерненка з-під варти.

Ігор Берчак

До слова
Анатолію Шарію, проросійському блогеру, який на своєму YouTube-каналі не втомлюється поливати брудом Україну й українців та всіляко поширює пропаґандистські кліше Російської Федерації, в Литві анулювали всі документи й оголосила його персоною нон-ґрата. Шарій отримав статус біженця Литві 2012 року, мотивуючи це тим, що його буцімто переслідував режим Януковича за журналістські розслідування. Як писав «Міст», у лютому ц. р. Шарію повідомили про підозру за статтями про державну зраду та порушення рівноправності громадян. Служба безпеки України оголосила його в розшук, а Печерський суд Києва дозволив його затримання для доставки в суд із метою розгляду обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Портал «Цензор.Нет» повідомляє, що блогер зараз хоче отримати статус біженця в Іспанії, де він фактично мешкає, й «інсценує так звані мітинґи-протести «українців-патріотів» біля свого житла», щоб зобразити себе жертвою тепер уже «режиму Зеленського». «В останній день, який допускається литовським законодавством, Шарій оскаржив це рішення, і тепер попереду кілька місяців тяганини, а можливо, навіть рік із лишком», — розповів Сергій Сидоренко, редактор порталу «Європейська правда». Тепер суду у Вільнюсі доведеться підтверджувати, що дії Литовської міґраційної служби були виправдані. Якщо Шарія остаточно позбавлять статусу біженця, це означатиме для нього делегалізацію перебування на території Європейського Союзу.

Підпис до фото:
Сергій Стерненко (праворуч) в Одеському апеляційному суді, 31 травня ц. р.

About Author

Meest-Online