Новини для українців всього свту

Sunday, Jun. 20, 2021

Російські окупанти посилюють репресії проти кримських татар

Автор:

|

Березень 24, 2016

|

Рубрика:

Російські окупанти посилюють репресії проти кримських татар

Крим хоче додому

За два роки російської анексії Автономна Республіка Крим (АРК) перетворилася не тільки на півострів несвободи, але й на півострів страху. У «постреферендумному» Криму відбуваються численні утиски та переслідування. Під пильною увагою спецслужб Російської Федерації (РФ) перебувають «неблагонадійні» громадяни, котрі не визнають анексії та мають проукраїнську позицію. Але найбільше під загрозою на півострові опинилися кримські татари. Після численних попереджень «влада» Криму розпочала процедуру ліквідації Меджлісу кримськотатарського народу, який республіканська «прокуратура» звинувачує в «екстремістській діяльності».

Розплата за нелояльність
Цього, власне, і слід було чекати. Бо за 25 років існування Меджліс зарекомендував себе не тільки як виразник і захисник прав кримських татар, але й як провідник української державності на півострові. Лідери Меджлісу незмінно підтримували на виборах демократичні сили та закликали голосувати за них співгромадян, і вони переважно дослухалися до цих порад. Мобілізація кримських татар забезпечувала свого часу проходження до парламенту «Народного руху України», «Нашої України» та «Батьківщини», а також додавала електоральних балів на президентських перегонах В’ячеславові Чорноволу, Вікторові Ющенку й Юлії Тимошенко.
Утім, у масштабах АРК це не мало суттєвого значення, бо там завжди перемогу на виборах здобували як не комуністи, то реґіонали. Під час кампаній вони традиційно розігрували «кримськотатарську карту», безпідставно спекулюючи на фобіях слов’янського населення автономії. Кримські татари опинялися в опозиції, та й на підтримку офіційного Києва не варто було розраховувати. Там кримське питання традиційно недооцінювали. Відтак і представництво кримських татар у владі було незначним.
Чи не єдиним винятком був Бахчисарайський район, яким майже десять років керував Ільмі Умеров, один із членів Меджлісу. Свою посаду він зберіг навіть за президентства Януковича. На рівні республіканського парламенту інтереси корінного народу Криму представляла невеличка фракція «Рух-Курултай». Але її голос не був достатньо впливовим, бо у Верховній Раді (ВР) АРК домінувала Партія реґіонів та її сателіт — маргінальне «Русское единство». Саме його лідери — Володимир Константинов і Сергій Аксьонов — стали одіозними символами сумнозвісної «Кримської весни», з якою кримські татари не змирилися й, як могли, боролися. За що зараз розплачуються.
Окупаційна «прокуратура» відкрила карні справи за організацію масових безладів 26 лютого 2014 року, коли на заклик Меджлісу під парламентом автономії зібрався велелюдний мітинґ проти сепаратизму. Тоді вдалося зірвати сесію ВР АРК, яка прагнула змінити місцевий уряд на ще більш проросійський, ніж був «реґіональний», і поставити питання референдуму про приєднання до РФ. Але внаслідок сутичок загинули двоє прибічників «Русского мира», а 79 осіб постраждали.
Провину за це поклали на першого заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза та кримськотатарських активістів Мустафу Дегерменджі й Алі Асанова, котрі зараз перебувають під арештом і не визнають своєї провини, наголошуючи, що вони — громадяни України. Ще до ув’язнення п. Чийгоз заявляв, що АРК — окупована РФ територія, яка має бути повернута до складу України, а це — «спроби зазіхання на територіальну цілісність Російської Федерації». Сам процес нагадує фарс, бо людей судять за події 26 лютого, коли Крим де-факто був українським. У цій справі пройшло близько 200 осіб.
Не залишили окупанти поза увагою провідників Меджлісу Мустафу Джемілєва та Рефата Чубарова, котрим спочатку заборонили в’їзд в АРК, а згодом обох оголосили в міжнародний розшук. Людей, котрі у травні 2014-го вийшли зустрічати на адміністративній межі з Херсонщиною свого національного лідера, попередили про «неприпустимість здійснення екстремістської діяльності». На вимогу «суду» Меджліс був виселений із офісу в Сімферополі, його рухоме та нерухоме майно заарештували, а друкований орган «Авдет» — закрили. Частина членів Меджлісу виїхали на материк, тому засідання зараз відбуваються у приватних будинках, каварнях і через Skype.
Якби кримські татари були зговірливими і публічно визнали російську юрисдикцію над Кримом, їхня доля, можливо, склалася б інакше. Нова «влада» обіцяла їм вирішення всіх питань, які не вдавалося розв’язати за часів України: відновлення прав репатріантів та історичної топоніміки, надання офіційного статусу кримськотатарській мові, 20 % квота в органах влади, законодавче визнання органів національного самоврядування (Верховна Рада України спромоглася на цей крок лише у березні 2014-го).
Після непростої внутрішньої дискусії керівники Меджлісу погодилися на часткове входження кримських татар у «владу», щоб мати бодай мінімальну можливість вирішувати проблеми народу. Але співпраці не вийшло. Дуже швидко ілюзії розвіялися, а заманливі обіцянки залишилися деклараціями на папері. За словами Нарімана Джеляла, першого заступника голови Меджлісу, контакти з «владою» зараз відбуваються у формі допитів, обшуків і бесід із представниками Федеральної служби безпеки РФ.

Атака клонів
На противагу норовливому Меджлісу окупанти почали фаворизувати маргінальні громадські організації. Кримські «урядники» проголосили їх «реальними та безумовними виразниками інтересів кримськотатарського народу», а п. Джемілєва та п. Чубарова назвали «колишніми лідерами народу, котрі втратили з ним зв’язок». У ролі альтернативи виступають «диванні» рухи «Крим» і «Кримська єдність», очільники яких демонструють надзвичайну лояльність до РФ.
Вдалося «владі» схилити на свій бік і Еміралі Аблаєва, муфтія Криму, котрий не ходить на засідання Меджлісу та не реагує публічно на обшуки, затримання й арешти кримських татар. І лише після звернення Рефата Чубарова муфтій був змушений дати хоч якесь пояснення своєму «неприпустимо затяжному мовчанню», в якому закликав єдиновірців дотримуватися закону, а українським політикам — не спекулювати на національних і релігійних почуттях кримців.
Практика клонування структур зараз активно використовується зараз на півострові. Замість реґіональних і місцевих меджлісів намагаються створити територіальні органи самоврядування. Після заборони телеканалу ATR «влада» створила інший, «ідеологічно правильний канал» — «Міллет».
Також іменем народу прикрилися і для початку судової справи проти Меджлісу. У лютому 2016 року до республіканської «прокуратури» звернулися «офіційні» кримськотатарські громадські організації та рухи. Доти мало кому відомі «Кримська єдність», «Кримські татари — опора Криму», «Комітет кримськотатарської молоді», «Рада кримськотатарських старійшин» і «Національна культурна автономія кримських татар міського округу Судак» висловили обурення безупинними спробами незареєстрованого «Меджлісу» дискредитувати мирний і працьовитий народ і посіяти міжнаціональну ворожнечу в Криму. Визнаних авторитетів Мустафу Джемілєва, Рефата Чубарова і Ленура Іслямова тепер називають «лідерами, котрі ніколи безкорисно не відстоювали його інтересів».
Стурбована громадськість рішуче засуджує «екстремістську» блокаду Криму та заяви Меджлісу про його деокупацію, бо кримці «добровільно, на референдумі, відповідно до норм міжнародного права возз’єдналися з РФ і разом із усіма її народами будують щасливе майбутнє, не маючи ні найменшого бажання асоціюватися з націоналістичним режимом в Україні». Не чекають вони й батальйон імені Номана Челебіджихана, який прийде звільняти Крим від окупантів. Тому просять «прокурора» Наталію Поклонську не допустити протиправної та провокативної діяльності «так званого» Меджлісу і притягнути до відповідальності всіх винуватців.
Процес над Меджлісом тільки починається, але його лідери морально готові до заборони. Замість нього Кремль може призначити на роль «правильних татар» лоялістів із «Кримської єдності» чи «Криму». Хоча навряд чи їх прихильно сприйме народ, призвичаєний демократично формувати представницько-виконавчий орган під час Курултаю. До речі, тільки за рішенням Курултаю може бути ліквідований Меджліс, який не є «громадським об’єднанням», як вважає «прокурор» Поклонська. Це — єдиний вищий повноважний представницько-виконавчий орган кримських татар. Усі інші механізми припинення його діяльності сприйматимуть як розправу над системою національного самоврядування корінного народу Криму.
Це може призвести до нового витка репресій і подальшого «вичавлювання» незгодних із півострова, через що, найімовірніше, будуть посилені санкції Заходу проти РФ. Заяви українського Міністерства закордонних справ чи резолюції Європарламенту на Москву не діють. А от персональні й секторальні обмеження поступово знекровлюватимуть економіку держави-аґресора та наближатимуть кінець путінського правління. Кримські татари пережили Сталіна, переживуть і Путіна.

Сергій Шебеліст, Zaxid.net

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply