Новини для українців всього свту

Thursday, May. 26, 2022

Який обрати план для відбудови України — європейський чи південнокорейський?

Автор:

|

Травень 08, 2022

|

Рубрика:

Який обрати план для відбудови України  — європейський чи південнокорейський?
Шарль Мішель, Володимир Зеленський та Урсула фон дер Ляєн

Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи економіки, 28 квітня ц. р. заявив, що з початку повномасштабного російського вторгнення українська інфраструктура зазнала втрат на 88 млрд USD. Однак Денис Шмигаль, прем’єр-міністр України, вважає, що в довготерміновій перспективі відбудова та відновлення України коштуватиме щонайменше 600 млрд USD.

Захід нам допоможе
Шарль Мішель, голова Європейської ради, під час свого візиту до Києва, пообіцяв, що країни Європейського Союзу (ЄС) допоможуть Україні з відбудовою, і вона може початися ще до закінчення війни. «Ми готові у це інвестувати», — запевнив він. Серед ініціатив, які можуть використати для фінансування цих видатків, високий гість виділив ідею створити «трастовий фонд солідарності».
Своєю чергою, Метте Фредеріксен, прем’єр-міністерка Данії, також під час відвідин української столиці, повідомила, що й її країна хоче інвестувати у довготривалу відбудову України після війни. «Я абсолютно чітко сказала президенту Зеленському, що ми залишимося багаторічним приятелем і партнером України», — наголосила вона. — Ми з нетерпінням чекаємо на цю співпрацю з вами і також із іншими міжнародними партнерами».
Данія зголосилася відбудувати Миколаїв. Італія запропонувала відбудувати драматичний театр у Маріуполі, а Греція — пологовий будинок у цьому місті.
Ще одним джерелом відбудови України мала б стати контрибуція, яку необхідно стягнули з Російської Федерації (РФ). Та позаяк отримати її з Кремля буде складно, Україна може розраховувати на джерела репарацій з-за меж РФ, які можна отримати і без угоди з Москвою. Це можуть бути валютні резерви центрального банку Росії, активи громадян РФ, які потрапили під санкції США, ЄС та інших країн, а також інші активи російських фізичних і юридичних за межами їхньої країни.
Про вилучення російських активів першою оголосила Мелані Жолі, міністерка закордонних справ Канади. Для цього канадський уряд змінить закон про санкції, що дозволить перерозподіл вилучених іноземних активів, що підпадають під санкції, як компенсацію жертвам або допомоги у відновленні іноземної держави після війни. Посольство України в Канаді закликало членів федерального парламенту якнайшвидше ухвалити цей законопроєкт.
Палата представників Конґресу США також ухвалила законопроєкт, який передбачає спрямування на допомогу Україні конфіскованих активів підсанкційних осіб із РФ.

Новий План Маршалла?
План Маршалла був другим американським планом післявоєнної економічної політики для Європи, він розпочався 1948-го і тривав до кінця 1951 року. Першим планом, який схвалили 1944-го і втілювали в 1945-1946 рр., був План Моргентау. Та 1947-го стало зрозуміло, що План Моргентау невдалий, і його замінив План Маршалла.
З точки зору економічної структури ці два плани були протилежними. План Моргентау пропонував перетворити Німеччину з індустріальної країни на аграрну. План Маршалла, навпаки, був спрямований на відродження структури економіки країн Західної Європи та коопераційних зв’язків між ними, які існували до Другої світової війни, тобто відновлення індустріальної економіки Європи, в т. ч. відродження промисловості Німеччини.
Якби Німеччина перетворилася на аграрну країну, там би з’явилося близько 25 млн безробітних, який треба було або кудись вивозити, або забезпечувати їхнє існування за рахунок дотацій США. Для повернення Європи до самозабезпечення необхідно було відновити її довоєнну економічну структуру, а не знищувати німецьку промисловість.
Тому в Плані Маршалла були дві складові: продовольча допомога та кредитування постачання обладнання для відновлення промислового й аграрного виробництва. Проєкт завершився цілковитим успіхом: європейське виробництво на 40 % перевищило довоєнний рівень, почався багаторічний період економічного зростання, особливо помітного в Німеччині.
Якщо поглянемо на українську ситуацію з точки зору Плану Маршалла, то відновлення її економіки у довоєнному вигляді означатиме консервацію її аграрно-сировинного типу, що зробить Україну найбіднішою країною Європи.
Тому з точки зору економічної структури такий План Маршалла не потрібен, адже Україні треба змінювати, а не зберігати структуру економіки. Іншими словами, Києву потрібен План анти-Моргентау, тобто перехід від аграрно-сировинної економіки до технологічної.

Корейський варіант
Для України значно доречнішим історичним прецедентом є післявоєнна економічна політика не в Західній Європі, а в Південній Кореї. Після закінчення Корейської війни Республіка Корея (РК) була суцільною руїною: більше мільйона вбитих, зруйновано більше половини промисловості й інфраструктури, більше половини бюджету країни становила іноземна допомога, без якої країна взагалі не могла прожити.
Державний апарат був наскрізь корумпований і неефективний, тому значну частину іноземної допомоги розкрадала олігархічна верхівка. Економіка перебувала в стагнації, рівень життя населення не перевищував рівень найбідніших країн Африки.
На відміну від Західної Європи, яка до війни мала високо розвинуту індустріальну економіку й ефективні державні інституції, РК нічого цього не мала. Щоб відновити з допомогою США економіку й інституції Західній Європі вистачило чотирьох років.
Допомога США РК була відносно більшою, ніж допомога Європі, але до 1961 року вона не досягала успіху, адже корейцям не було чого відновлювати, їм потрібно було створювати економіку і державні інституції практично з нуля.
Американці з пересторогою зустріли військовий переворот 16 травня 1961-го, адже вважали, що до влади прийшли націоналісти, які мали велику завзятість та не мали уяви про управління державою, особливо щодо економічної політики. Але дуже швидко скепсис став зникати, бо хунта на чолі з Пак Чон Хі мала дві очевидні позитивні риси — чесність і відданість ідеї економічного розвитку країни.
Перший п’ятирічний план (1962-1966), який підготував уряд Пак Чон Хі, передбачав форсовану індустріалізацію, з темпами зростання валового внутрішнього продукту більше 7 % на рік. Американці заявили, що це фантастика і відмовилися фінансувати цей план. Корейці стримали амбіції, зменшивши показники зростання до 5,4 % на рік. Та фактично економіка РК зростала в середньому на 7,8 % на рік.
Південнокорейський уряд підготував проєкт будівництва металургійного комбінату повного циклу і передав його для фінансування в Світовий банк. Реакція останнього була різко неґативною, установа відмовила у фінансуванні, виходячи з того, що РК не мала природних ресурсів для чорної металургії та фахівців у цій сфері.
Тоді Сеул звернувся до Токіо з пропозицією побудувати металургійний комбінат за репарації, які Японія мала виплачувати Південній Кореї. Проєкт із 1968-го по 1972 рік реалізувала компанія Nippon Steel. Тепер підвеннокорейська металургійна корпорація POSCO з продуктивністю 40 млн т на рік входить до першої десятки світових виробників сталі.
Американцям не вистачало розуміння корейського суспільства та політичного керівництва, вони просто недооцінювали їх. Так само американці недооцінювали українське суспільство, коли прогнозували падіння Києва за 72 години під ударами рашистської орди.
Як повідомляв «Міст», ленд-ліз і План Маршалла допомогли Європі.

Євген Клен

Пряма мова
Андрій Любка, український письменник:
— Ніхто не знає, коли закінчиться ця війна, але кожен українець свято переконаний у тому, що вона закінчиться перемогою України. А після війни настане час грандіозної відбудови. Однак зараз лунають окремі песимістичні голоси: мовляв, під час відбудови влада «нагріє руки», а олігархи знову знайдуть спосіб «сісти на потоки». Частково це правда. Але також треба пам’ятати, що гроші на відбудову від західних держав супроводжуватиме суворий контроль і вимога впровадження реформ. Вірю, що ветерани війни поповнять ряди правоохоронних та антикорупційних органів, стануть прокурорами й суддями, і за жодні гроші світу не продадуть пам’ять про своїх полеглих побратимів, які загинули за нову Україну. Ейфорія після перемоги минає дуже швидко, знову починаються політичні чвари і з’ясовування стосунків, а влада з кожним місяцем втрачає «слух» до вимог народу, експертів та активістів. Тож українське громадянське суспільство має належним чином підготуватися до перемоги, але проєкт майбутньої України час будувати на тлі кровопролитних битв. Бо якщо почнемо займатися цим аж після перемоги, то змарнуємо найпродуктивніші та найкращі місяці «золотого» першого року. Увага світу дуже швидко перемкнеться на нові війни й проблеми, світові медіа збайдужіють до України, західні донори з кожним місяцем ставитимуть усе більше вимог і зменшуватимуть обсяги допомоги. Тому разом із парадом перемоги на Хрещатику на стіл української влади та міжнародної спільноти мають лягти вже розроблені проєкти законів, указів, запропоновані механізми для якнайшвидшого втілення реформ та отримання ресурсів на відбудову.

About Author

Meest-Online