Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 9, 2022

Яку економіку будує Україна?

Автор:

|

Серпень 02, 2022

|

Рубрика:

Яку економіку будує Україна?

Ключовою темою серед бізнесової спільноти продовжує бути План відновлення та розвитку України. Але для того, щоб правильно спланувати шлях до бажаної мети, треба дати чітку відповідь на запитання: яку економіку ми будуємо? Головне завдання — зробити потрійний стрибок від перехідної економіки (4 тис. USD ВВП на душу населення на рік) до економіки, що розвивається (12 тис. USD ВВП на душу населення на рік). І, що найважливіше, пройти цей шлях приблизно за десять років. На практиці це означає створення українського економічного дива — зростання на рівні 7 % ВВП щороку.

Досягнення оптимального розміру держави
Лише економічне зростання дає можливість державі виконати свою соціальну місію — створити рівні можливості розвитку для всіх українців, забезпечити сучасну освіту, якісну медицину, розвинену інфраструктуру й абсолютну безпеку для громадян. Звідки береться економічне зростання? З економічної свободи. Економічна свобода починається там, де закінчується держава. Приклад Радянського Союзу доводить, що держава і бізнес стоять на протилежних краях економічної вісі. Велика держава витісняє бізнес, робить його маленьким, і навпаки: чим менша держава, тим більшу частину економіки займає приватний сектор.
Перший крок до економічного зростання — досягнення оптимального розміру держави. Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це сума всіх товарів та послуг, що створює економіка за одиницю часу (календарний рік). Відповідно все, що держава збирає податками і зборами (а потім витрачає), можна виміряти, як відсоток до ВВП. Це називається фіскальний відсоток. В Україні він складав до війни 40-45 %, у США — 25-30%, у Китаї — лише 10-11 % у роки шаленого економічного зростання. Чим нижчий фіскальний відсоток ВВП, тим вище економічне зростання.
Для досягнення оптимального розміру держави треба почати з ліберальної податкової реформи, ухвалити ліберальний трудовий кодекс, а також провести велику реформу соціальних виплат на основі єдиного цифрового реєстру.

Економічна диверсифікація через бізнес
Другий крок — економічна диверсифікація через малий і середній бізнес (МСБ). Радянський спадок для України — це промислові гіганти, кожен з яких давав роботу десяткам тисяч людей. Але під час війни ці компанії виявилися найбільш вразливими. Їх легше поцілити ракетами, авіабомбами та прицільними ударами.
Яка альтернатива? Структура економіки, де основний внесок у ВВП робить МСБ. Таким шляхом ідуть Польща, Чехія, Велика Британія та США. У бідних країнах внесок МСБ у ВВП складає 18-20 %, а в заможних — 60 % і більше.
Третій крок — вільне регуляторне середовище. Щоб Україна стала справжнім місцем економічних можливостей, маємо здійснити подальший переворот у колективній свідомості щодо ролі держави. Вільні люди на наших землях звикли працювати, заробляти собі на життя власною працею. Тоді треба відмовитися від практики тотальних дозволів, ліцензій і погоджень.
Український уряд розпочав масштабну дерегуляцію навіть в умовах війни. Більше 500 дозвільних процедур перевели у декларативний принцип — підприємець просто повідомляє, що відповідає всім існуючим вимогам.
Повернути здоровий глузд у стосунки держави і бізнесу. Більшості підприємств можна дати вибір — і надалі терпіти візити пожежних інспекторів та інспекторів Держпраці або замінити їх відповідними страховками та працювати зі службами контролю приватних страхових компаній.
Четвертий крок — верховенство права. Безпека роботи в країні має дві складові: зовнішню і внутрішню. Зовнішню безпеку нам забезпечують ЗСУ, такий же консенсус має бути щодо української судової та правоохоронної системи. Щоб підприємці вірили у можливість чесно захистити свої права.

Потужний орієнтир — вимоги ЄС щодо членства
Статус кандидата у члени Європейського Союзу (ЄС) для України означає дуже багато: не треба більше вигадувати українську модель роботи судів і правоохоронних органів. Це не всім подобається, але без цього наше європейське майбутнє неможливе.
Є ще один шлях, коротший — використати досвід Казахстану й дозволити українським підприємцям використовувати британське право у відносинах між собою та з державою. Для цього потрібні зміни до Конституції, але вони того варті. Британці — наші друзі радо нам би допомогли.
П’ятий крок — експортна модель зростання. До війни Україна вийшла на експорт у 35 % ВВП. Можна нарощувати до 50 %. Але є одна велика вада — 75 % складає сировина. Ми продаємо їм пшеницю по 350 USD за 1 т, а вони нам — iPhone за такою ж ціною, але за штуку.
Нам до снаги розвинути промислову переробку та змінити частки рівно навпаки: експортувати 75 % готових продуктів і послуг і лише 25% — сировини.
Блокування морських портів неминуче штовхає нас до зменшення фізичного обсягу експорту. Єдиний шанс не втратити у грошах або навіть прирости — експортувати перероблену продукцію.

Інтенсивні капітальні інвестиції
Шостий крок — інтенсивні капітальні інвестиції у промисловість. Є кілька теорій економічного зростання. Найсучасніша — модерністська. Її автор — гарвардський економіст Роберт Солоу. За цю роботу він отримав Нобелівську премію.
Краса моделі Солоу — в її простоті. Він довів, що економічне зростання має три складові: обсяг капіталу, обсяг праці та загальний фактор продуктивності (рівень технологій, інновації та якість врядування).
Для економік із низьким рівнем накопичення основних засобів капітал має вирішальне значення. Це абсолютно логічно. Щоб збільшити обсяг виробленої продукції, потрібно більше сучасного обладнання.
З 2000-х рр.. в Україні щорічний рівень капітальних інвестицій складає 11-20% від ВВП. У Китаї в часи його грандіозного зростання — було 50 % ВВП. Для стрибка Україна має підтримувати капітальні інвестиції на рівні 35% ВВП щонайменше впродовж п’ятьох років поспіль. У грошах це 70-80 млрд USD щороку.
Є два рішення — збільшення кредитування українськими банками на підставі державних гарантій і державні гарантії країн «Великої сімки» й ЄС на інвестиції в Україну.
Амбітна мета — державні гарантії на 0,2 % ВВП кожної країни з «Великої сімки» й ЄС упродовж п’яти років — це орієнтовно 100 млрд USD щороку. По суті, в цьому й є основна ідея економічної частини плану Маршалла для України.

Розвиток сухопутної логістики
Сьомий крок — розвиток сухопутної логістики до Європи. Це орієнтовно 200 млн т автомобільним і залізничним транспортом. Про фінансування таких проєктів домовилися в швейцарському Лугано з провідними міжнародними фінансовими інституціями.
Для кожної відкритої економіки велике значення має ціна логістики. До війни українські підприємства платили за автоперевезення до Європи в середньому до 1 EUR за 1 км. Зараз ціна зросла вдвічі через шалений попит. Зменшують ціну перевезення збільшення пропускної здатності пунктів прикордонного та митного контролю, швидкість митних процедур, наявність пропозиції транспорту. Український ряд домовляється з європейськими сусідами про нові пункти пропуску та більшу кількість митників на їхньому боці.

Скорочення участі держави
Восьмий крок — подальше скорочення розміру держави в економіці через масову приватизацію. Україна все ще має у власності 3,5 тис. державних підприємств. Більше 1,8 тис. із них роками не ведуть діяльність. Перехід державних підприємств у приватну власність через приватизацію — це ще один поштовх до економічного зростання.
Сподіватися, що держава зможе самостійно подолати проблеми цих підприємств, доволі складно. Приватний власник має більше гнучкості й може забезпечити необхідну швидкість прийняття рішень та їхнє виконання, що є найважливішим.

Розвиток соціальної сфери
Дев’ятий крок — розвиток соціальної сфери через державно-приватне партнерство. Держава й надалі управляє десятками тисяч об’єктів соціальної сфери. Враховуючи масштаби руйнування, їхнє відновлення коштом держави може тривати довго. Значно швидший шлях — державно-приватне партнерство (ДПП).
Приватний партнер отримує державне або комунальне майно «як є», проводить власним коштом ремонт і робить об’єкт сучасним, використовує його за призначенням для повернення своїх інвестицій, а потім передає об’єкт у якісному стані назад до державної власності.
З огляду на війну, яка триває, потрібно рухатися дуже швидко. Відповідні зміни до закону про ДПП вже підготовлені, й новий якісний проєкт закону України зареєстрований у Верховній Раді.

Воєнні технології
Десятий крок — інноваційний прорив завдяки military-tech та воєнним технологіям. Дата завершення війни наразі невідома. Розраховуємо на перемогу якнайшвидше, проте ворог не збавляє темпи й продовжує атакувати. Безпекова ситуація в Україні впродовж певного часу буде нагадувати Ізраїль. Тож для самозахисту необхідно запозичити ізраїльський досвід.
Ізраїль має найвищий у світі рівень витрат на Research and Development (R&D) — 4,5% ВВП. Саме такі венчурні інвестиції є запорукою його сили. Невеликий за розмірами Ізраїль став військовою потугою № 1 на Близькому Сході. До факторів його успіху, крім інвестицій в R&D, належить ставка на приватні оборонні компанії, які працюють у тісній співпраці з державними оборонними гігантами, трансфер оборонних технологій від потужних іноземних партнерів, ставка на товари подвійного призначення, які також можна експортувати.
Як повідомляв «Міст», емісія гривні неґативно впливає на розвиток економіки.

Юлія Свириденко, УП

About Author

Meest-Online