Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 25, 2021

В Україні сподіваються, що газ і надалі потраплятиме до ЄС її теренами

Автор:

|

Липень 30, 2021

|

Рубрика:

В Україні сподіваються, що газ і надалі потраплятиме до ЄС її теренами

Президент Джо Байден і німецька канцлера Анґела Меркель погодилися розв’язати руки аґресору.

Ніхто не вірить
Вікторія Нуланд, заступниця державного секретаря Сполучених Штатів, визнала 21 липня, що США погодилися не заважати прокладанню трубогону «Північний потік-2» (ПП2), який постачатиме російське блакитне паливо німцям в обхід української газотранспортної системи (ГТС), потреба в користуванні якою стримує РФ від повномасштабного вторгнення.
Натомість президент США виправдовувався, що зупинити газогін нереально, бо цей проєкт — уже на фінальній стадії. А Нед Прайс, речник Державного департаменту США, доповнив: «За таких обставин не варто ризикувати підривом, істотним ускладненням двосторонніх відносин із нашим ключовим союзником — Федеративною Республікою Німеччина (ФРН)».
Своєю чергою, Дерек Шолле, радник Державного департаменту, пояснив: «Вашинґтон і Берлін намагаються уникнути найгіршого — коли труба буде закінчена й запрацює, а Україна не отримає нічого». Але Джеремі Шапіто, директор досліджень аналітичного центру ECFR, дійшов такого висновку: «У США є важливіші проблеми зовнішньої політики, ніж віддалений трубогін, не найменшою з яких є геополітична конкуренція з Китайською Народною Республікою (КНР). Ці проблеми потребують сильного альянсу з такими партнерами, як ФРН».
А Майкл Макфол, колишній посол США у Москві, зауважив: «Від угоди про ПП2 помилково сподіваються, що вона зупинить дружбу РФ в КНР».
Того ж 21 липня була опублікована «Спільна заява США й Німеччини на підтримку України, європейської енергетичної безпеки і наших кліматичних цілей». У цій декларації пообіцяли: «Якщо Росія спробує використовувати енергію як зброю або вчинить подальші аґресивні дії проти України, ФРН буде діяти на національному рівні та закликати Європейський Союзу (ЄС) до прийняття ефективних заходів, у т. ч. санкцій, щоб обмежити російський потенціал для експорту до Європи в енергетичному секторі, в т. ч. газу, або вжити ефективних заходів в інших економічно важливих сферах».
А також «використовувати всі доступні засоби впливу, щоб уможливити продовження угоди з РФ про транзит газу через Україну на термін до десяти років». Але в лондонській газеті The Daily Telegraph обурилися: «Ніхто не вірить жодному з цих слів. Україну підносять на блюдечку Путіну».

Вони жартують?
У часописі The Wall Street Journal здивувалися: «США та ФРН кажуть, що попросять РФ продовжувати платити Україні. Вони жартують? Офіційні особи, в т. ч президент Байдена, вірять у силу дипломатії. Але м’яка дипломатія не здатна нічого досягти проти рішучих ворогів із лихими намірами. Над цим у Кремлі сміються».
Адже Дмитро П’єскою, речник президента РФ, уже заявив, що блакитне паливо транспортуватимуть через Україну, зважаючи на технічну готовність її ГТС та економічну доцільність. У компанії «Оператор ГТС України» зауважили з цього приводу: «Сумніви російської сторони щодо технічного стану нашої ГТС наштовхують на думку, що нас готують до якоїсь раптової «несправності».
Тож Александр Ламбсдорф, депутат Європейського парламенту, назвав передбачене в заяві США і ФРН лейкопластиром для зламаної ноги. Американська сенаторка Джин Шахін також сумнівається, що його вистачить, «якщо Росія відмовиться грати за правилами». Джефф Ратке, президент Американського інституту сучасних німецьких досліджень, також дійшов висновку, що «угода містить дуже розмиті формулювання щодо потенційних наслідків для РФ, якщо вона вдасться до аґресивних дій проти України, як і щодо самого розуміння, що мається на увазі під «аґресивними діями».
Коли ж п. Меркель попросили на брифінгу уточнити, про які «засоби впливу» йдеться в обіцянках Україні, вона відповіла, уникаючи конкретики: «У нас, звісно, є можливості, які я б не хотіла задіювати, але які ми завжди можемо запровадити у зв’язку з Кримом чи Донецьком і Луганськом, — санкції. Ми не без жодних ресурсів щось зробити».
Проте Анналена Бербок, кандидатка в канцлери ФРН від партії «Союз-90/Зелені» визнала: «Спільна заява» не є рішенням — особливо для безпеки України».
З цим погодився Сергій Никифоров, речник президента України: «Це навіть не угода, під нею немає підписів, це певна декларація намірів». А Ольга Стефанишина, віцепрем’єрка з питань інтеграції України в ЄС і НАТО, наголосила: «Жодних гарантій Україна не отримала».
Тож Костянтин Єлисєєв, ексзаступник міністра закордонних справ України, констатував: «Так звані енергетичні гарантії, які пропонують Україні, не варті паперу, на якому написані. Далеко за прикладами ходити не треба — згадати хоча б той же Будапештський меморандум («гарантував» безпеку та цілісність України в обмін на відмову від ядерної зброї. — Авт.). Після запуску ПП2 ніякі санкції проти РФ уже не матимуть значення».

Гра не завершилася
І все ж в Україні сподіваються, що газ і надалі потраплятиме до ЄС її теренами. Зокрема, Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України, запевнив: «Що стосується ПП2, то гра не завершилася. Гру з основного часу просто перевели в овертайм. Але у нас ще є два тайми, а якщо треба, то й серія післяматчевих пенальті, щоб захистити максимально національні інтереси України».
Можливо, підставою цього для оптимізму слугували запевнення Державного департаменту США: «Газогін дуже, дуже близький до завершення — збудований більше, ніж на 95%. Але це не означає, що газ піде ним негайно. Є низка додаткових кроків, які необхідно вчинити, щоб газогін почав функціонувати. Процеси його регулювання перебувають у руках незалежного німецького регулятора». А Джордж Кент, тимчасово повірений США в справах України уточнив: «Дискусія зараз зсувається вбік того, чи ліцензує ФРН роботу газогону».
Відтак Юрій Вітренко, голова правління компанії «Нафтогаз України», погодився: «Наразі є достатньо інструментів, аби зупинити ПП2. Для того, щоб цей газогін запрацював, має бути сертифікований за європейськими правилами оператор. Європейські компанії бронюють потужності у нього і можуть отримувати газ через цей газогін. Якщо оператор буде під санкціями, то європейські компанії не бронюватимуть потужності цього газогону і не отримуватимуть через нього газ».
Й Олена Зеркаль, колишня заступниця міністра закордонних справ України, також заспокоїла: «Навіть якщо поклали трубу, то її не зможуть використати й запустити, бо немає сертифікації. А якщо її немає, то німці ніколи не дадуть дозвіл на експлуатацію труби».
Костянтин Єлисєєв із нею погодився: «Газ не піде «трубою Путіна» доти, доки її не сертифікують. Нічого не погоджено доти, доки Київ буде боротися через активну та дієву, а не PR-дипломатію, залучаючи на свій бік коаліцію однодумців, адже ПП2 — загроза для безпеки всієї Європи».

Арсенал засобів
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», стверджуючи, що «рано здаватися в суперечці про долю ПП2, нагадав: «15 липня суд ЄС у Люксембурзі відхилив апеляцію ФРН і залишив у силі ухвалене 2019 року рішення про правила користування відводу до «Північного потоку-1» газогоном OPAL. Після цього рішення суду «Газпром» зможе використовувати транзитні потужності «Північний потік-1» лише на 50 %. Таке судове рішення є прецедентом й може мати наслідки й для «Північного потоку-2», що допоможе зберегти транзит газу через Україну. Потрібно продовжити ту боротьбу проти обхідних «потоків», яку Польща провадить ось уже п’ять років і, як бачимо, домагається перемог».
У лондонській газеті Financial Times також упевнені, що «здаватися зарано, бо в України й її союзників є арсенал засобів, що може стати на заваді російським планам зі запуску ПП2 за їхнім сценарієм». А Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень України, нагадав про заплановані на 26 вересня ц. р. вибори до німецького парламенту, фаворитами якого будуть опоненти нових російських газогонів, — партія «Союз-90/Зелені».
Він прогнозує, що в разі їхньої перемоги в ФРН можуть зупинити добудову й запуск газогону. Адже, приміром, Еммануель Саррацин та Олівер Крішер, депутати німецького парламенту від «зелених», уже заявили, що «Вашинґтон і Берлін посилають неправильні сигнали Москві».
Тож Анастасія Магазова, оглядач «Радіо Свобода», вважає: «Попри очевидність того, що лічені кілометри ПП2 таки будуть добудовані найближчим часом, цілком імовірно, що Конґрес США, який послідовно виступав проти проєкту, буде вживати усіляких заходів, щоб не дати ввести трубогін в експлуатацію».
Як повідомляв «Міст», СКУ закликає до мораторію на «Північний потік-2».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply