Новини для українців всього свту

Wednesday, Jan. 19, 2022

Господар Назар: «У пік сезону наймаю на роботу до 70 людей»

Автор:

|

Січень 13, 2022

|

Рубрика:

Господар Назар: «У пік сезону наймаю на роботу до 70 людей»
Назар улітку

Назар проживає у с. Заболотне, що неподалік від Крижополя Вінницької області. Разом із ним — молодша сестра Вікторія, вона дев’ятикласниця місцевої школи. Мама зі старшою сестрою — у Польщі на заробітках. Збирають гроші, аби хату утеплити, веранду добудувати. Уже спорудили літню кухню. У ній Назар встановив стелажі, обладнав робочі місця для пакування посилок із саджанцями. Сам не може впоратися з такою роботою. У пік сезону впродовж тижня відправляють до ста посилок. Раніше таку кількість пакували за місяць. Відвозить До Крижополя. Де бере транспорт? Наймає. Бо власного автомобіля не має. «Я ще тільки вчуся на курсах, щоб посвідчення водія отримати», — каже він.
Запрошує помічників на пакування посилок і на роботу — висаджувати, щепити, чи викопувати саджанці. Це найскладніша ділянка, бо потребує фізичних зусиль. Чому саме саджанцями вирішив займатися? Як йому це вдається і де бере землю для господарювання? Дивно чути, що не боїться конкурентів. Радіє з того, що його саджанці уже ростуть за кордоном у чотирьох країнах.

«Ми приїжджі, своєї землі не маємо»
У Заболотне мати Назара з трьома дітьми перебралася з Одещини. Хлопчик тоді був іще малий. Мама купила тут хату. Родини у селі нема. Зате є гарна знайома — колишня вчителька Ніна Марущак. Проживає неподалік від них. Коли юнак у справах відлучається на якийсь час, просить, щоб у разі потреби допомогла сестрі.
— Ніна Василівна для нас з сестрою, як друга мама, — розповідає Назар. — Ось зараз закінчую готувати піцу, віднесу Ніні Василівні, пригощу її. Вона нещодавно перехворіла, їй іще важко поратися на кухні, а мені подобається їсти варити. Я ж іще навчаюся на кухара-кондитера у нашому Заболотненському училищі. Варити для мене не проблема, якщо є час. Бо в сезон відправки саджанців, буває, їжу замовляємо, самим поратися часу бракує. Навіть сестрі, вона також допомагає виконувати замовлення.
— Якщо ви не з місцевих, то й землю вам не наділили? — питаю співрозмовника.
— Це правда, землі ми не маємо, але я знайшов вихід із ситуації, — каже Назар. — У селі є старенькі люди, які вже не мають сил доглядати свої городи. Хіба що вовтузяться на грядках. Домовляюся з ними, що буду користуватися їхніми городами і сплачувати їм за це оренду. Та й мені добре, бо саджанці під наглядом господарів таких будинків.
За якийсь час після нашої розмови парубок зателефонував, аби повідомити, що відкрив крамницю «Товари для саду». «Я говорив вам, що планую, уже зробив», — повідомив він. Йдеться про інтернетмагазин. Знаряддя в ньому буде імпортного виробництва: Каже, повідомив про розширення свого господарства в соціальних мережах.

На додачу яблучко чи груша і… записка
Найчастіше у Назара замовляють яблуні, груші, абрикоси; з кущів — малину, смородину; з ягід — полуницю; з квітів — троянди і лаванду. Яблунь у нього було 35 сортів. З них відібрав 20. Каже, це найкращі.
— Не боїшся конкуренції? — запитую у хлопця.
— Мені здається, я міг би продати будь-що, — розповідає він. — Якщо людина звертається до мене за одним, чи двома саджанцями, повірте, купує більше. Розмовляю з кожним замовником, коли звертається особисто, чи спілкуюся в Інтернеті, розповідаю, як краще доглядати за деревами, кущами, ягодами, квітами. Нещодавно готував до зими хризантеми. Розповів, як правильно це зробити, на що звернути особливу увагу, все це розмістив у своєму блозі. Я з людьми відвертий, до людей відкритий. Мені відповідають взаємністю. Мій козир — простота. Мій орієнтир — задовольнити клієнта сповна, щоб надалі мав бажання знову звернутися до моїх послуг.
У нього був випадок, коли забули покласти у посилку замовниці саджанець айви. Яблуню та грушу поклали, про айву забули. Жінка зателефонувала і розповіла історію, як їй не таланить із айвою. Двічі купувала саджанці на ринку, а дерева не приживалися. Сподівалася на Назара, але й тут спіткала невдача.
— Я настільки перейнявся телефонною розмовою, що написав жінці щирого листа, звісно, вибачився за недогляд, — ділиться юнак. — У посилку поклав не один, а чотири, чи навіть п’ять саджанців. Ми порозумілися, після того жінка зробила ще кілька замовлень. Довіряю людям. Можу відправити товар на 2-3 тис. грн без передоплати. Бувало, що мене обдурювали, бо ж люди різні, але все одно більше вірю у порядність. Для себе зрозумів: багато має значення спілкування. Замовники хочуть чути і бачити, що тобі вдалося, щоб так само мати бажаний результат у вирощуванні фруктів, ягід чи квітів.
У посилки кладе яблуко, чи грушу того сорту, який замовив клієнт. Щоб той міг спробувати на смак, які виростуть плоди. Приємно здивує отримувача посилки записка. Що в ній? Подяка за замовлення. Кілька речень із побажанням мати гарний урожай, і порада: у випадку необхідності, звертатися за консультацією. Наприкінці підпис — «Назар-господар».
Парубок неабияк пишається, що його дерева ростуть у кількох країнах Європи. Пояснює, що їх завезли туди українці, які проживають за кордоном.. Під час приїзду на Батьківщину купили у нього саджанці і тепер радіють плодам. Дехто ще й фото додає.
Своєю присутністю у соціальній мережі — Назар веде блог в Instagram — привертає увагу потенційних клієнтів. Тепер у нього є 10 тис. підписників. І це за три місяці, відколи став блогером. Зараз вони активізувалися, блогер закликав їх долучитися до розіграшу призу. Переможець отримає поросятко.
Клієнтів називає лагідним словом «зозульки». Не знаю, чому, не встиг запитати. Зате переконався, що приділяє їм багато уваги.

Порада: зірвіть перший цвіт
Ось одна з порад Назара-господаря своїм замовникам і не тільки їм.
— Якщо дворічні саджанці посадити навесні, то на осінь вони вже дають урожай, — розповідає Назар. — Здавалося б, як добре, що дерево так скоро почало давати урожай! Можна уже смакувати плодами. Але раджу своїм замовникам зачекати. Нагадую, що за такий час дерево ще добре не вкоренилося. Пропоную зірвати перший весняний цвіт, аби не плодоносило. Наступного року дерево віддячить сторицею за таку увагу.
Ще одна підказка — як краще зберігати коріння саджанців, аби не засихало. Для цього бере тирсу, дуже мілку, змочує водою, кладе в неї корінь, а тоді обгортає харчовою плівкою. До речі, саме так упаковує саджанці у посилки на відправлення замовникам. У такому вигляді у прохолодному місці саджанці зберігаються тривалий час.

«Можна з тобою сфотографуватися?»
Захоплення саджанцями Назар перейняв від мами. Перед тим, як поїхати на заробітки, вона їх вирощувала. Син теж спробував. Посадив біля хати дерево, одне, друге, кущі малини, смородини… Відчув, що йому це цікаво. Зізнається, що «по вуха захопився такою справою». Почав читати в Інтернеті про особливості вирощування саджанці.
— Я ж самоук, мені знання дуже потрібні, — пояснює хлопець.
Кожну новинку перевіряє на практиці і тільки тоді поширює серед людей. Зізнається, що не все вдається, що робив багато помилок. Проте бажання вирощувати саджанці не зникало. Три роки займається цією справою.
Тепер намагається не пропускати курси, тренінги, семінари, виставки. Консультує інших. У Києві на «Агро-2021» був серед тих фермерів, які спілкувалися зі заступником міністра агрополітики. Має фото на згадку.
До речі, з ним також виявляють бажання сфотографуватися. Зазвичай кажуть: «О! Це Назар-господар! Можна з тобою сфотографуватися?». Посадовець із Мінагрополітики пообіцяв залучити його до групи фермерів, які поїдуть на стажування у Францію.
Як повідомляв «Міст», Світовий банк надасть 200 млн USD на розвиток сільського господарства в Україні.

Віктор Скрипник, «20 хвилин»

About Author

Meest-Online