Новини для українців всього свту

Tuesday, Jan. 31, 2023

На війні цивільних втрачають більше, ніж військових

Автор:

|

Грудень 30, 2022

|

Рубрика:

На війні цивільних втрачають більше, ніж військових
Олександр Чирков

Рідні цивільних українців, яких викрали росіянами під час окупації частини Київщини, мають намір вийти на мітинґи. Про це повідомила Тетяна Чиркова, дружина підприємця з Київщини, якого разом із іншими цивільними в березні ц. р. викрали окупанти.

Викрадати людей їздили на БМП
«На цю проблему взагалі не звертають уваги. Військових повертають, а про цивільних мовчать. Начебто, їх немає. За моїми даними, з Вишгородського району під час окупації викрали близько 70 людей. В нашій спільноті вже пролунали заклики виходити з наметами й оголошувати голодування», — у відчаї каже Тетяна.
Її чоловіка, 49-річного підприємця Олександра Чиркова російські окупанти викрали 17 березня. «Ми були вдома, в своєму будинку в селі Глібовка Вишгородського району, неподалік від Димеру, — розповідає вона. — 16 березня окупанти стали заходити до всіх мешканців. Перевіряли наявність автівок і зброї. У нас було три одиниці зареєстрованої зброї. Після дзвінка своєму командиру вони поїхали, ми заспокоїлись. Але вже 17 березня удосвіта під’їхала бойова машина піхоти (БМП) та ще одна військова автівка з автоматником. Загалом близько 20 солдатів. У наш будинок зайшли п’ятеро, одразу запитали про зброю, забрали її та наказали моєму чоловіку збиратися. На запитання про те, що відбувається, відповіли, що розберуться та повернуть чоловіка. Після цього до нас приїхав місцевий колаборант і спитав: «Ну що, Сашка забрали?». Я здивувалася, звідки він знає».
За словами жінки, згодом вона дізналась, що багато цивільних тримають на території заводу в Димері. «23 березня до нас прийшли полонені, які також перебували на цьому заводі, але їх відпустили. Вони запитали про чоловіка, мовляв, де він? Я відповіла, що його досі не відпустили. На це мені відповіли, що за їхніми даними мого Олександра відпустили ще вранці. Після цього взялися шукати чоловіка скрізь, де могли — по ярах і лісах. За 20 днів до нас прийшли волонтери, яких росіяни забрали разом із моїм чоловіком. Тільки тоді я дізналася, що чоловік живий — росіяни вивезли його до Білорусі, звідти — в Брянську область, потім — в Курськ, звідти — в Севастополь, а потім знову в Курськ, — каже дружина. — Вражає те, що в Україні не напрацьований механізм звільнення цивільних полонених. Виходить, що цивільні — це люди-невидимки. Нам якось на одній зі зустрічей відповіли: чекайте та моліться».

Допомагав іншим, а сам потрапив у полон
Зі слів Тетяни, росіяни захопили в полон не лише її чоловіка, а й сусіду — 40-річного місцевого мешканця Дмитра Богаєвського. Його мати, також Тетяна, розповіла, що син залишився в Глібовці, щоб допомагати місцевим евакуюватись. Крім цього, в будинку мешкав домашній улюбленець — кіт Персик, який звик жити лише тут.
«У той час я була в Димері, а Діма — в Глібовці. Він допомагав сусідам закривати ті домівки, які пошкодили росіяни, допомагав евакуюватись. Дмитра полонили 17 березня. Про сина знаю лише те, що станом на 4 жовтня його прізвище називали серед тих, хто сидів у слідчому ізоляторі Брянська», — зітхає жінка.
Однак експерти не погоджуються з твердженнями, що влада забула про цивільних. Юрій Тандіт, колишній радник голови Служби безпеки України та міністра внутрішніх справ, добре знайомий із процесами звільнення. «Мені щодня надають інформацію, надсилають листи рідні полонених. Роботу зі звільнення ведуть, і немає різниці, військовий це чи цивільний. Ми захищаємо всіх, повірте, — наголосив він. — У нашого ворога є дві мотивації затримувати та незаконно утримувати наших громадян. Є наказ Путіна, яким рухає наявність суперідеї. Вона має матеріальний характер. 24 лютого росіяни вторглись в Україну та почали займатись повним беззаконням. Фактично оголосили нам війну на знищення. Є ті, кого затримують для обміну, є ті, кого затримують для отримання можливого викупу. Також формують фонд, щоб обміняти більшу кількість своїх військових на наших, у т. ч. цивільних».
До слова, до спецоперацій зі звільнення полонених залучений Ватикан та особисто Папа Римський.

Страждають діти
Найбільше вражає поведінка російських нелюдів із українськими дітьми. На окупованих територіях вони облаштували катівні навіть для малечі. «Після Бучі й Ірпеню я думав, що дно пробити не можна. Але в Балаклії побачив дві катівні, один підліток там перебував 90 днів, його щодня виводили на розстріл. У Херсоні знайшли десять катівень, в одній із них була окрема камера, де тримали дітей», — повідомив Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України (ВРУ) з прав людини. Дітям давали воду через день, їжі не давали, розказували, що батьки від них відмовилися.
А на звільненій території Миколаївщини правоохоронці ексгумували тіла трьох дітей, убитих російсько-терористичною армією в селі Новопетрівка Баштанського району. Вбитим дівчаткам було 12, 14 і 16 років. Вдалося встановити, що в червні під час обстрілу селища російськими окупантами дівчатка перебували на подвір’ї, куди потрапив один із снарядів. За висновками судово-медичних експертів, діти загинули від отриманих мінно-вибухових травм.
Загалом від російських ударів по українській енергетичній інфраструктурі зараз страждають близько 7 мл дітей. Про це йдеться в заяві Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ). Практично кожна дитина в Україні не має постійного доступу до електрики, опалення та води.
Ідеться не лише про те, що діти мерзнуть від холоду, а й про те, що вони не можуть навчатися, використовуючи Інтернет, при тому, що уроки онлайн для багатьох школярів — єдиний доступ до освіти, позаяк багато шкіл пошкоджені або зруйновані.
Також за відсутності електрики обмежені контакти дітей із друзями та родичами, що неґативно позначається на їхній психіці. За оцінками експертів, 1,5 млн українських дітей схильні до ризику розвитку депресії, тривоги, посттравматичного стресу й інших проблем із психічним здоров’ям.
Зараз ЮНІСЕФ відправляє зимовий одяг, обладнання для підігріву води та генератори в прифронтові та звільнені українськими військами райони Харківської, Херсонської та Донецької областей. Про це повідомила Кетрін Рассел, виконавча директорка ЮНІСЕФ.

Хороші новини
Російська пропаґанда постійно спекулює темою дітей у своїх сюжетах і новинах. Акцент, безумовно, роблять на тому, що українці нібито вбивають дітей на Донбасі, залишають їх напризволяще й усіляко над ними знущаються. Росія ж буцімто як виконує роль протагоніста, проявляючи до дитини мало не батьківську турботу.
Насправді ж цей сценарій, як і всі інші, розрахований винятково на внутрішню цільову аудиторію. Російські окупанти, по суті, крадуть українських дітей, розлучають їх із рідними і близькими, відвозять в інтернати, табори, тримають у невизначеності. Їм не дають контактувати з родичами, позбавляють документів у спробі стерти їхню національну приналежність.
Проте є й хороші новини. Додому повернули неповнолітнього українця, якого окупанти вивезли до Російської Федерації (РФ). 16-річний хлопець Сергій жив під Маріуполем, незадовго до війни втратив батьків, однак має сестру, а відтепер — ще й небайдужих співвітчизників, які готові йому допомагати. Після захоплення росіянами рідного населеного пункту, його, як і багатьох інших дітей вивезли до Донецька, а згодом і до Росії. Марія Львова-Бєлова, дитяча омбудвумен РФ, яка приїжджала для «милого спілкування» з дітьми на камеру пропаґандистських засобів масової інформації, вирішила долю Сергія й інших вивезених українських дітей шляхом усиновлення в російські сім’ї. Родина, в якій довелося жити хлопцю, мала трьох власних дітей і вже одну всиновлену. З новою «сім’єю» Сергій не розмовляв.
Після цього до України вдалося повернути ще трьох дітей, яких окупанти вивезли на територію РФ. Про це також повідомив п. Лубінець. За його словами, під час окупації частини Харківщини у серпні росіяни розлучили цих дітей із батьками. Під приводом «оздоровлення» вивезли їх до дитячого табору «Ведмедик» у м. Геленджик. «Я сприяв здійсненню надання сім’ї грошової підтримки за допомогою благодійного фонду «Карітас України», а також щодо отримання батьками закордонних паспортів для повернення дітей до України», — зазначив Уповноважений ВРУ.
Він пояснив, що батькам довелося їхати до РФ через «треті країни». «Їм довелося пройти величезний і подекуди небезпечний шлях, здолати який самостійно практично неможливо», — сказав обмудсмен. За його інформацією, росіяни депортували 13 613 українських дітей.
Як повідомляв «Міст», невинних жертв війни в Україні вже більше 17 тис.

До слова
З моменту старту український проєкт «Хочу жити» отримав більш ніж 4,3 тис. звернень від російських громадян щодо здачі у полон. Про це повідомив Віталій Матвієнко, речник проєкту. Він розповів, що переважно звертаються російські військовослужбовці або мобілізовані, які вже вирішили здатися в полон чи ті, хто шукає шляхів, як це зробити. Спікер додав, що з військовослужбовцями та мобілізованими РФ проводять усі необхідні роботи для того, щоб ця процедура була безпечною. «Україна гарантує повну безпеку розмов і листування з потенційними військовополоненими РФ, — наголосив він. — Таких військовополонених оформлюють як тих, кого полонили на полі бою. Таким чином це гарантує всі соціальні виплати та всі виплати, згідно зі законами РФ».

About Author

Meest-Online