Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 2, 2022

Чому в Україні не стягують активи росіян

Автор:

|

Серпень 28, 2022

|

Рубрика:

Чому в Україні не стягують активи росіян
Олег Дерипаска

За два місяці з моменту ухвалення відповідного закону державні органи не подали жодної заяви до суду про стягнення активів країни-аґресорки. Українська влада не раз закликала уряди інших держав конфісковувати заблоковані активи підсанкційних росіян, а кошти від їхнього продажу використати для відбудови України. Ідея використання активів росіян як для відновлення України та негайної протидії аґресору справедлива. Однак що в цьому напрямку зробила українська влада, і які активи росіян та їх пособників стягнуті в Україні?

Де ж та конфіскація?
У червні ц. р. Канада ухвалила закон, що дозволяє конфісковувати активи росіян, відповідальних за вторгнення в Україну. Вслід за Канадою Ліз Трасс, міністерка закордонних справ Великої Британії, заявила, що підтримує таку концепцію. За її словами, відновлення України після аґресивної війни Російської Федерації (РФ) стане символом влади демократії над самодержавством.
У травні ц. р. Верховна Рада України (ВРУ) схвалила схожі зміни. Держава отримала юридичний механізм, за яким можна стягувати активи причетних до вторгнення громадян країни-окупанта, а також активи їхніх посіпак, зокрема, білорусів.
Україна мала першою почати не просто блокувати, а забирати майно в росіян, однак процедура виглядала зрозумілою і простою лише на папері. На практиці жоден актив не лише не був стягнутий, навіть питання таке не ініціювали.
Щоб збагнути, чому так відбувається, спершу треба второпати, як працює механізм стягнення активів і хто до нього залучений. Закон визначає процедуру, підстави й умови застосування цієї санкції. Спершу актив блокують за рішенням Ради національної безпеки й оборони (РНБО). Відповідне звернення до цього органу можуть подати президент, ВРУ, Кабінет Міністрів (КМУ), Служба безпеки (СБУ) та Національний банк (НБУ) України. Після цього президент має затвердити ухвалене РНБО рішення своїм указом.
Важлива умова: стягнути можна лише активи, заблоковані РНБО після набуття чинності законом, тобто після 24 травня. До прикладу, щоб стягнути активи Віктора Медведчука, заблоковані до початку великої війни, необхідно ухвалювати нове рішення. Така вимога запроваджена для юридичної чистоти процесу та підкреслення того, що санкція є реакцією на воєнне вторгнення РФ.
Надалі Міністерство юстиції перевіряє підстави та шукає докази для стягнення заблокованих активів. Якщо відомство добре виконало свою роботу, то його працівники готують заяву до Вищого антикорупційного суду про стягнення активів. На розгляд справи в першій інстанції суду відводять десять днів, в апеляції — п’ять.
Після набуття рішенням суду законної сили його надсилають до КМУ. Він має визначити державний орган, який тимчасово управлятиме цими активами. Далі їх можна продати або отримувати від них прибуток на користь держави.
Стягнути активи можна лише під час воєнного стану. Ця умова пов’язана з тим, що такий вид санкції є жорстким контрзаходом лише як відповідь на воєнну аґресію. Вона покликана використовувати активи аґресора проти нього.

Що зробили
У РНБО зазначили, що ухвалили чотири рішення про застосування санкції у вигляді блокування активів. А забезпечити реалізацію та моніторинг ефективності застосування санкцій мають КМУ, СБУ та НБУ.
У першому рішенні РНБО йдеться про дві фізичні і три юридичні особи. У другому вказана лише одна юридична особа. У третьому йдеться про 35 фізичних осіб. У четвертому вказані 236 російських вищих навчальних закладів і 261 ректор. Ніхто з цих осіб не має значних активів в Україні, які можна було б стягнути на користь держави.
Виникає логічне запитання: чому в жодному з цих рішень немає російських олігархів, у яких є що стягувати в Україні? Адже мова йде про підприємства, корпоративні права та нерухомість на сотні мільйонів доларів. На їхні пошуки не треба багато часу. Чимало інформації давно проаналізувала Національна аґенція зі запобігання корупції, яка створило базу даних про українські й іноземні активи причетних до війни росіян та їх посіпак.
До прикладу, Олег Дерипаска прямо чи опосередковано володіє в Україні Миколаївським глиноземним заводом і кар’єрами з видобування граніту, гальки та кварциту, а голова «Газпрому» Олексій Міллер, «особистий банкір Путіна» Юрій Ковальчук і депутат Державної думи Олександр Фокін володіють нежитловими приміщеннями одного з київських торгово-розважальних центрів (ТРЦ) вартістю більш ніж 1,2 млрд грн.
Те ж стосується блокування активів українських політиків і бізнесменів, які багато років просували в Україні тези російської пропаґанди і сприяли вторгненню РФ. Йдеться про активи Іллі Киви, Віктора Медведчука, Тараса Козака, а також колаборантів, які пішли на співпрацю з окупантами.
У КМУ зазначили, що плани виконання рішень РНБО схвалили і щокварталу контролюватимуть ефективність їхнього виконання. На жаль, до стягнення активів це не наближає. У НБУ повідомили, що щокварталу надають уряду інформацію про результати виконання банками рішень РНБО.
У Міністерстві юстиції, яке відіграє ключову роль у процедурі стягнення активів, поінформували, що створили профільний департамент і розробили проєкти спільних наказів про взаємодію з різними державними органами. Відомство також надало десяток запитів до відповідних органів, у яких просять виявити чи знайти заблоковані РНБО активи та перевірити наявність підстав для їхнього стягнення. Не варто дивуватися, що коли такі відповіді надійдуть, результату все одно не буде.

Бюрократія чи загравання з ворогом?
Замість того, щоб працювати на перемогу України у війні, багато активів росіян та їхніх посіпак за цей час можуть вивести з-під дії майбутніх санкцій. Причинами можуть стати бюрократія, некомпетентність і зволікання державних органів. Однак під час війни їхня робота не може бути такою ж повільною та неефективною, як у мирний час, адже мова йде виживання всієї країни.
Проте представники влади можуть затягувати процес не просто так, а в інтересах конкретних російських олігархів та їхніх українських посіпак. Приміром, на міжнародному рівні санкційну політику щодо росіян активно просуває створена в Офісі президента група Єрмака-Макфола. Це, без сумніву, надважлива ділянка роботи, але в тому ж офісі мали б набагато активніше координувати санкційну роботу всередині країни.
Це був би хороший приклад на міжнародній арені, коли Україна не лише закликає західний світ забирати активи, а й сама це реалізовує. Відсутність такої роботи працює на користь версії загравання з росіянами.
Якщо ця версія підтвердиться, це стане серйозною проблемою. Тоді під питанням опиниться передавання Україні заморожених на заході сотень мільярдів доларів, без яких післявоєнне відновлення України буде неможливим.
Як повідомляв «Міст», почалася конфіскація майна загарбників.

Андрій Котенський, «Львівський портал»

Коментарі експертів
Агія Загребельська, колишня державна уповноважена Антимонопольного комітету України:
— Миколаївський глиноземний завод — одне з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії. Досі належить російському олігарху Дерипасці. Ocean Plaza — один з найбільших ТРЦ Києва. Належить пов’язаній із російським олігархом Ротенбергом компанії. «Мармелад» — ще один ТРЦ у Києві, співвласниками якого є голова «Газпрому» Міллер, «банкір Путіна» Ковальчук і депутат Фокін. Продовжує працювати. Таких прикладів навіть не десятки — сотні.

Віталій Шабунін, керівник Центру протидії корупції:
— Минуло більше двох місяців з моменту ухвалення закону, який дозволяє владі конфіскувати майно рускіх. За цей час державні органи не подали ЖОДНОЇ заяви до суду про стягнення таких активів. ЖОДНОЇ. Два тижні тому я написав про цю проблему і попередив, що нам доведеться вийти з нею публічно. За цей час особливих змін не відбулося. Тож нам довелося вийти зі статтею, яка дуже м’яко описує проблему.
Якщо і це не допоможе, нам доведеться вийти з набагато ширшою комунікацією, назвавши ІМЕНА людей президента, які цю історію блокують. 6 серпня Володимир Зеленський заявляв: «Як доповіли урядовці, уже примусово вилучено в Україні активів на 28 млрд грн». Я не дуже розумію, про які активи урядовці доповіли президенту. Ми вже надіслали звернення, щоб це з’ясувати. Як би там не було, у ключових російських олігархів з їхніми активами в України все нормально. Бізнес робиться, гроші варяться. Проблема не лише в тому, що активи рускіх олігархів досі не фінансують армію. Ще більша проблема в тому, що поки ці активи не конфіскували в Україні, з якого дива це мають робити, наприклад, в США чи у Великій Британії?

About Author

Meest-Online