Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 28, 2021

Як львів’янка пробігла 90 км за 19 годин

Автор:

|

Серпень 17, 2021

|

Рубрика:

Як львів’янка пробігла 90 км за 19 годин
Наталя Каїнська

Рік тому львів’янка Наталя Каїнська вперше наважилася взяти участь у трейлі — пробігти пересіченою місцевістю в Карпатах бездоріжжям, лісовими стежками, підіймаючись в гори та збігаючи в долини. А нещодавно здолала 90 км нічного Чорногірського марафону за 19 годин і стала першою серед жінок і шостою, хто взагалі фінішував.
Нічний Чорногірський марафон має три дистанції: ligt (36 км), medium (56 км) та ultra (86+ км). Карпатські трейли відрізняються від інших забігів тим, що тут кожен учасник повинен забігти на вершину гори та зробити контрольне фото для організаторів. А їх на маршруті було шість — Говерла, Піп Іван, Петрос, Ребра, Гутен-Темнатик і Бребенескул. Ті, хто ходять в гори, знають, як нелегко буває піднятися на вершину. За дуже короткий проміжок часу тут тебе накриє зливою, поб’є градом, припече сонечком. Але це не є підставою зійти з дистанції.
Забіг розпочинається опівночі, аби до наступної опівночі всі учасники встигли дістатися до фінішу. Бігти самій, уночі, в лісі — випробування для нервів. Невідомо, кого можна зустріти. Хоча Наталя стверджує, що ні вовків, ні ведмедів, ні розбійників не бачила. «Коли збігала з Говерли, це був 24-й кілометр, я почула якісь звуки. Стало трохи страшно. Сама в лісі, темрява, думаю: куди потрапила. Але це виявилася сова. З живих істот зустріла хіба саламандру. До Говерли ще зустрічала тих, з ким стартували. Після Говерли — практично нікого. Якщо бачила когось, якихось туристів чи фінішерів із інших дистанцій, то це було за щастя», — розповідає Наталя. Найважче, за її словами, було пробігти останні кілометри перед фінішем. «Думала, той ліс ніколи не скінчиться. Я біжу-біжу, бачу село. Ну все, думаю, фініш скоро! А тут поворот в інший бік», — згадує вона.
Аби полегшити собі біг, спортсменка співає, розповідає вірші, планує наступні тренування і навіть свариться з чоловіком. На щастя, той цього не чує. Згадуючи свій перший трейл рік тому, дівчина розповідає, що тоді весь час сварилася з чоловіком. Була жахлива негода, вона мерзла, їй хотілося якнайшвидше добігти та зігрітися. А чоловік увесь час зупинявся, аби зробити гарне фото. На пунктах харчування хапала яблуко і бігла далі, а чоловік намагався більше відпочити.
На 55-му кілометрі Наталя вирішила, що вже ніколи в житті не візьме участі у трейлі. Почалася різка зміна погоди. Впродовж пів години падав то рясний дощ, то сніг, то град, то пекло сонце. Сховатися ніде. Ноги болять від бігу, плечі та спину побив град, голову треба прикрити. На світанку почався туман і вітер. Вогкість пробирала до кісточок. «Думаю: навіщо то тобі треба було? Та спала б собі вдома у теплому м’якому ліжку», — сміється Наталя зі своїх думок.
Але треба добігти. Попила водички, щось перекусила на ходу, пригріло сонечко та розігнало сумні думки. Погомоніла сама зі собою. «Останні 8 км розповідала все, що знала і могла. Навіть «Заповіт» Шевченка вголос читала. І сама зі собою спілкувалася. Часто, коли бігаю, складаю собі план тренувань на майбутнє. Це відволікає від інших думок, адже бігти трейл — важко. Сварюся з чоловіком, хоча він і не чує. Коли ми разом беремо участь у забігу, то стартуємо разом, але біжимо кожен собі. Бо коли важко, починаєш злитися, виникають неґативні емоції, аґресія. І щоб не конфліктувати, біжимо окремо. Я біжу на результат, мені подобається бути першою. Зореслав біжить за задоволенням. Він любить фотографувати, відео, селфі. А я біжу заради емоцій. Коли фінішуєш і розумієш: ти це зміг, пробіг, ти — кращий, ти це можеш. Я люблю випробовувати свій організм», — зізнається Наталя.
Дівчина каже, що часом блудить. Хоча траса промаркована. Але дощ змиває мітки, корови ласують прапорцями, а мобільний зв’язок із треком втрачається. Тому минулого разу, під час Fun Karpaty Dynafit Trail вона пробігла зайвих 5 км. Це був перший трейл, коли Наталя налаштувалася перемогти. Після старту побігла за лідерами. Та почала їх обганяти. І в одному місці повернула не туди, куди треба. Коли зрозуміла, що зійшла з траси, повернулася, знайшла трек і знову побігла.
«Була зла на себе. Біжу і на 34 км мав бути контрольний пункт. А я його не бачу. Біжу, у мене по треку уже 47 км. Коли я таки знайшла контрольний пункт, то перше запитання: чи пробігали жінки-учасниці і який це кілометр. Мені кажуть: ти — перша. Останні 10 км просто летіла. Тоді результат склав 6 год. 50 хв.», — згадує спортсменка.
Після трейлу Наталю так боліли стопи, що два дні могла ходити лише в капцях. Крім цього, трейл додав їй 5 кг ваги. Всі, після бігу худнуть, а ця бігунка, навпаки, набирає. На старті було 50 кг, на фініші — вже 55. Щоправда, за кілька днів організм повернув свою звичну вагу.
Спостерігаючи за спортивними здобутками Наталі, думаєш, що вона займається бігом із дитинства. Хоча вперше на це наважилася чотири роки тому. До того навіть на ранкові пробіжки не виходила. Почалося все за компанію з подругами, які худнули. Виходили разом у парк і бігали. У забігах брала участь як глядачка та дивилася на тих, хто біжить 21 км мало не на як богів.
Та одного дня Наталя побачила оголошення про «Гонитву націй». Захотілося взяти участь. Переконавшись, що може, Наталя почала брати участь чи не у всіх забігах, які проводяться в Україні. «Я зрозуміла, що я можу і можу обганяти. Працюю на результат. І в мене вже є амбіції: я бачу ноги, я мушу їх обганяти», — каже п. Каїнська.
Як повідомляв «Міст», в Україні встановили рекорд із бігу на руках.

Маріанна Попович, «Вголос»

About Author

Meest-Online