Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 24, 2021

Відкритий лист

Автор:

|

Липень 10, 2021

|

Рубрика:

Відкритий лист

президентові Світового конґресу українців Павлу Ґроду, членам Виконавчого комітету Ради директорів Світового конґресу українців (СКУ) Стефану Романіву, Андрію Футею, Майклу Левко, Зенону Поточному, Джорджу Гукулаку, Ярославі Гартяний, реґіональному представникові СКУ у Центральній та Східній Європі Вірі Коник

Вельмишановне панство! 5 жовтня ц. р. Харківський національний аграрний університет ім. В. Докучаєва (ХНАУ) відзначатиме 205 років безперервної освітньої і наукової діяльності. ХНАУ заснували 1816-го як Агрономічний інститут неподалік Варшави (Королівство Польське). До 1914 року заклад діяв на території Польщі — в Маримонті (1816-1861) та Пулавах (1862-1914). Цей інститут був четвертою вищою сільськогосподарською школою в Європі — після закладів вищої освіти в Угорщині, Швейцарії та Німеччині. На початку Першої світової війни його евакуювали до Харкова, що поклало початок реорганізації інституту в український центр сільськогосподарської освіти, науки та галузевої дослідної справи. Впродовж 205-річної безперервної діяльності навчальний заклад підготував понад 120 тис. фахівців аграрної та лісівничої галузей для Польщі, України та понад 100 країн світу.
Із 1816-го по 1914 рік ХНАУ ім. В. Докучаєва має спільне історичне минуле з двома сучасними польськими науковими центрами — Національним науково-дослідним інститутом рослинництва і ґрунтознавства в Пулавах та Варшавським університетом наук про життя — головною школою сільського господарства у столиці Польщі. Зараз ці польські заклади аграрного знання та ХНАУ мають тісні наукові контакти.
12 травня ц. р. Кабінет Міністрів України (КМУ) ухвалив Розпорядження № 431-р «Про утворення Державного біотехнологічного університету», яке передбачає ліквідацію Харківського національного аграрного університету ім. В. Докучаєва.
Вельмишановне панство! Звертаюся до вас із проханням висловити свої міркування стосовно ліквідації закладу освіти, який має унікальну історію та від самого початку перебазування на українську землю працював винятково на користь українського народу; закладу, із стін якого вийшло чимало визнаних діячів української діаспори.
На початку 1920-х рр. тодішній Харківський сільськогосподарський інститут (ХСГІ) реорганізували в національний центр аграрної освіти та науки. Одним із авторитетних провідників українізації навчального закладу був мій дідусь, академік Олексій Никанорович Соколовський (1884-1959). Колишній член Студентської української громади (1902) та Української соціал-демократичної робітничої партії (1905-1906), 1924-го він очолив науково-дослідну кафедру ґрунтознавства ХСГІ. Впродовж 1931-1935 рр. був головою Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (ВУАСГН; тепер — Національна академія аграрних наук України). Після війни у своїй автобіографії академік Соколовський так казав про свій переїзд до Харкова: «Моє запрошення до Харкова відбулося з ініціативи групи націоналістів, які певний час очолювали інститут». У 1944-1959 рр. академік Соколовський працював директором ХСГІ. На основі науково-дослідної кафедри ґрунтознавства ХСГІ він створив науково-дослідний інститут, зараз відомий як Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Соколовського».
Випускником ХСГІ був Михайло Олексійович Ветухів, який помер 1959 року в Нью-Йорку. Він закінчив інститут 1923-го, а з 1924 року був аспірантом кафедри спеціальної зоотехніки. Після захисту кандидатської дисертації 1926-го його обрали доцентом сільгоспінституту, цю посаду він займав до 1928 року. Під час окупації Харкова гітлерівськими військами проф. Ветухів очолював сільськогосподарський відділ Харківської міської управи, а згодом — Обласну земельну управу. Завдяки його самовідданій праці від голоду та холоду вдалося врятували тисячі людей. 1942-го проф. обрали ректором Харківського університету. За співпрацю з українськими націоналістичними силами 1943 року його заарештувало Гестапо. Наприкінці Другої світової війни проф. Ветухів еміґрував спершу до Німеччини, а 1949-го — до США, де 1950 року його обрали президентом Української вільної академії наук (УВАН), яку він очолював до кінця свого життя.
Заступник голови Обласної земельної управи у роки окупації Харкова І. Відмич-Бандура (1901-1965) також навчався в ХСГІ майже одночасно з М. Ветухівим і закінчив інститут 1925 року. Був аспірантом на кафедрі ґрунтознавства, яку очолював про. Соколовський. Після захисту кандидатської дисертації 1934-го займав посаду професора в інститутах Харкова — гідрогеологічному, лісовому, гідротехнічному. З 1945 року перебував у Фюссені — німецькому таборі для переміщених осіб. Викладав в Українському технічно-господарському інституті в Мюнхені, видавав журнал «Український господар», брав участь в організації та діяльності хору «Україна» Н. Городовенка. 1948-го проф. Відмич-Бандура разом із родиною еміґрував до Арґентини, де працював за фахом як ґрунтознавець, відповідав за експертну оцінку територій для спорудження водосховищ нових гідроелектростанцій. Підготовлені на прохання УВАН ще 1958 року спогади І. Відмича-Бандури уперше оприлюднила 1984-го Любов Дражевська, дійсна членкиня УВАН, яка 2006-го померла в Нью-Йорку.
Ця історична довідка не може охопити всю багатогранну діяльність ХНАУ впродовж понад двох століть розвитку. На базі університету та зі залученням його науково-педагогічних працівників створили: Харківський інститут механізації й електрифікації сільського господарства (тепер — Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка), Київський лісотехнічний інститут (тепер — Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України); Національний науковий центр (ННЦ) «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» Національної академії наук України (НАНУ); Український науково-дослідний інститут лісового господарства й агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького, Сумський національний аграрний університет. Учені університету брали активну участь у створенні філіалу Українського ННЦ «Інститут аграрної економіки», Інститутів НАНУ — рослинництва ім. В. Юр’єва, овочівництва та баштанництва, шовківництва (м. Мерефа Харківської області). Зараз найстаріший в Україні та четвертий в Європі заклад вищої аграрної освіти в Харкові є національним науково-освітнім брендом, широко відомим у світі.
Трудовий колектив ХНАУ ім. В. Докучаєва у зверненні до президента України Володимира Зеленського, голови Верховної Ради Дмитра Разумкова, прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, міністра освіти і науки Сергія Шкарлета, міністра аграрної політики та продовольства Романа Лещенка, секретаря Ради з національної безпеки й оборони Олексія Данилова одноголосно висловився проти знищення ХНАУ ім. В. В. Докучаєва як помилкового та шкідливого для аграрної освіти, науки та національної безпеки держави.
Вельмишановне панство! Прошу вашої підтримки у тому, щоб не допустити реорганізації ХНАУ ім. В. Докучаєва в напрямку його ліквідації як самостійного навчально-науково-виробничого комплексу з понад 200-річним досвідом діяльності на території різних держав і різних національних утворень. Це буде фатальною помилкою, що призведе до непоправних іміджевих втрат для української держави. Протягом своєї історії навчальний заклад пережив шість революцій, три евакуації, дві світових війни, дві урядові спроби закриття (на щастя, не вдалі).
Розпорядження КМУ від 12 травня ц. р. є смертельною загрозою для Харківського національного аграрного університету — навчального закладу з унікальними освітніми традиціями та визнаними у світі науковими школами.

З повагою,
Вікторія Волошина, онука академіка Олексія Никаноровича Соколовського
E-mail: vita32367@gmail.com
67 Bonnyview Dr, Toronto, ON
Canada
M8Y 3G7

About Author

Meest-Online