Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 9, 2021

Голодомор мав знищити усіх українців

Автор:

|

Листопад 13, 2021

|

Рубрика:

Голодомор мав знищити усіх українців
Меморіал жертв Голодомору

Я належу до останнього покоління, батьки і матері якого особисто пережили Голодомор 1932-1933 рр. і розповіли про це своїм дітям. Я доволі рано дізнався про цю найбільшу траґедію українського народу від матері. Впродовж свого життя вона не раз поверталась до цієї теми. Все моє життя думки про причини цієї траґедії не покидали мене.
Батько моєї матері Василь Мясковський був заможним селянином із непоганою, як на той час, освітою. Він рано зрозумів панівні тенденції й очолив один із п’яти колгоспів с. Мошняги Балтського району Одеської области. Батько мого батька — Петро Швець був швидше бідняком, ніж заможним, мешкав у тому ж селі, мав велику родину та нездолане прагнення до самостійности. Обкладений неймовірними податками як одноосібник, пройшовши через виселення з власної хати, дивом уникнувши виселення до Сибіру, у колгосп вступив, можливо, останнім у селі. Здавалось би різні життєві долі, але Голодомор 1933 року виявися спільною бідою для них обох. В обох родинах діти пухли з голоду, обидві родини зазнали втрат.
Селяни становили більшість населення України перед Другою світовою війною. Як змінилось їхнє життя у радянські часи порівняно з попередніми? Досліджуючи свій родовід, я паралельно полічи середню тривалість життя у с. Мошняги. І тут зробив перше своє відкриття. За офіційними даними Російської імперії на кінець ХІХ ст. середня тривалість життя чоловіків і жінок була приблизно однаковою — в межах 40 літ. У власних розрахунках я просто додав вік всіх померлих за рік і поділив на їхню кількість. Середня тривалість життя на початку ХХ ст. виявилась вражаюче малою — в межах 20 літ. Така невідповідність офіційних даних і отриманих мною могла пояснюватись нетиповістю с. Мошняги. Тому я провів відповідні обчислення для с. Оленівка, розташованого на протилежному березі річки Кодими. З невеликими відхиленнями у той чи іншій бік результат був той самий. Обчислення, виконані для довільно обраних сіл Балтського району, також давали схожі результати. З того довелося зробити висновок, що статистика класичної Московської імперії була такою ж брехливою, як і статистика її наступниці — комуністичної Московської імперії.
Середня тривалість життя у с. Мошняги від початку ХХ ст. мала тенденцію до зростання. Різке зростання відбулось 1916-го до 36 років, а найбільшого свого значення у 42 роки вона досягла 1919-го. 1918 року у селі вбили священника. Це означало, що революція докотилась і до Мошняг. З цього моменту у реєстраційних книгах замість охайного каліграфічного почерку священника з’явились каракулі малописьменної людини. 1920-го в один день розстріляли п’ятьох молодиків, що означало встановлення у селі радянської влади. Чому максимум середньої тривалости життя припав на 1919 рік? Гадаю, тому, що у село ще не прийшла радянська влада і життя селян відбувалося за природними законами без масового насильства і реквізицій харчів. Після 1919 року спостерігається стрімке падіння середньої тривалости життя. Вона швидко скотилась до значень, характерних для початку ХХ ст. і такою залишалася до початку Другої світової війни.
Проте чи такою? А що відбувалось у роки першої п’ятирічки, у роки колективізації? Тут спостерігаємо відвертий бандитизм. Всі реєстраційні книги за сім літ — з 1927-го по 1933 рік за наказом влади були знищені. Якою ж була середня тривалість життя у ці роки? Певне уявлення про це дає с. Бензарі, розташоване впритул до Балти. Там середня тривалість життя 1936-го склала лише п’ять років! Що це було? Продовження Голодомору чи епідемія на фоні загального виснаження населення у попередні роки?
Отже, залучивши селян на свій бік 1917 року обіцянкою поділити між ними панські землі, більшовики згодом під виглядом колективізації конфіскували у селян практично всю їхню землю і фактично перетворили у рабів із низькою тривалістю життя. У селян не було паспортів, вони не мали права відлучитись зі села без дозволу навіть на кілька днів, за роботу у колгоспі, на відміну від панщини, їм нічого не платили, роками їм доводилося працювати без вихідних. Чи треба дивуватися тому, що прихід німців у Мошняги 1941-го мешканці зустріли хлібом і сіллю?
В сучасній Московії існує ціла інформаційна індустрія для приховування факту Голодомору, викривлення інтерпретації його причин і наслідків. На жаль, до цієї індустрії причетні багато істориків і публіцистів сучасної України.
Не дискутуватиму, чи був Голодомор в Україні. Просто оціню кількість його жертв, бо їхнє точне визначення — це завдання для цілого науково-дослідного інституту. Існуючі натепер точки зору дають число до 10 млн осіб. Багато різних числових результатів з цього діапазону вважаються «науково обґрунтованими». За основу дослідження можна взяти статтю Арсена Хоменка «Людність УРСР у перспективному обчисленні», надруковану наприкінці 1932 року. В цій роботі на основі своєї аналізи руху населення з 1927-го він зробив розрахунок кількости населення України на майбутню п’ятирічку. Спираючись на базову кількість населення станом на 1 січня 1932 року — 32,241 млн осіб і застосовуючи відповідний коєфіцієнт приросту, дослідник спрогнозував, що на 1 січня 1937-го в УССР мало жити 35,617 млн осіб. Але 9 січня 1937 року провели Всесоюзний перепис населення, який встановив в Україні лише 28,2 млн осіб. Тобто в Україні виявилось на 7,417 млн осіб менше, ніж за прогнозом. Це число може слугувати реальною оцінкою масштабів катастрофи.
Результати перепису 1937-го Сталін не визнав за достовірні. Більшість відповідальних працівників, які керували переписом, репресували, декого розстріляні. Загинув і згадуваний проф. Хоменко. 1939 року провели повторний перепис населення, який хоча і встановив зменшення чисельности населення України, але майже на 2 млн меншим. Якому з переписів вірити? Жодному. Другий перепис був очевидним підтасуванням результатів на тлі репресій щодо попередньої команди переписувачів. Але чи були об’єктивними результати першого перепису? Цей перепис відбувався у період розкручування маховика репресій у всьому СРСР. Між пошуком правди та демонстрації своєї лояльности вищому керівництву країни практично всі керівники всіх рівнів зрозуміло обирали демонстрацію лояльности.
Чи були винятком керівники переписної кампанії? Вони чудово усвідомлювали, що відбувся злочин, тож намагались його максимально приховати. Їх зусилля виявились недостатніми і вони пішли під ніж репресій.
В результаті Голодомору суттєво зменшилися й етнічні території українців, а етнічні території московитів суттєво зросли. Тепер від московитів часто можна почути, що Донбас ніколи не був Україною. Насправді вони завоювали його ще в 1930-ті рр., заселили і перетворили на свою етнічну територію. Чим не мотив Голодомору — розширення життєвого простору одного етносу за рахунок іншого? Україну заселяли прибульці за свіжими слідами злочину, так, як тепер активно заселяють окупований Крим.
Коли ми говоримо про Голодомор, треба розуміти, що в європейській частині Радянського Союзу він був спрямований винятково проти українців. Але українські села були не лише в Україні. Вони були на Кубані, Ставропіллі, у Поволжі. Ці українці також не були обділені увагою влади. Мор був і на цих землях. Там, де українські села розташовувались упереміш з московитськими, вимирали виключно українські. Щоб розділити такі села, розташовані поряд, часто використовували війська. Отже, необхідно говорити про Голодомор не на території України, а про Голодомор українців на всій території СРСР в місцях їхнього компактного проживання. Додавши лише 1,5 млн втрат на цих землях, матимемо приблизно 12,5 млн жертв серед українців. Такі втрати відповідають втратам населення України у часи Другої світової війни — 14 млн осіб. Таким чином, українці пережили дві світові війни, коли решта світу — лише одну. В обох війнах втрати українців були безпрецедентними для цивілізованого світу.
Голодомор спровокували об’єктивною нестачею продуктів харчування, чи цілеспрямованими діями влади? Якби у селян забирали лише зерно, що мало певний експортний потенціал, то можна було серйозно говорити про економічні причини Голодомору. Але під час численних і регулярних обшуків у українських селян забирали всі продукти харчування. Їм не дозволяли тримати корів чи іншу худобу. Родина матері моєї дружини вижила лише тому, що тримала корову, переховуючи її у землянці. З причини конспірації траву для неї косили по ночах. Отже, дії влади були спрямовані саме на те, щоб максимально збільшити смертність саме серед українських селян. Це цілком вписується в розширення життєвого простору, про який теоретично так багато говорив Гітлер, і який мовчки на практиці реалізовував Сталін.
Але ж Сталін був грузином. Чи міг він перейматись інтересами московитів? Сталін був імператором дикої імперії. Умовою його власного виживання було опертя на провідний етнос імперії, який століттями доводив свою придатність до її безмежного розширення. Сталін зумів стати душею московитів не лише у 1930-ті рр., а й навіть зараз. Українцеві дивно спостерігати за тим, що не тільки московська голота, але і численна рафінована московська професура не соромиться відверто демонструвати свою відданість колишньому імператорові. Безмежна експансія, світова імперія, «ідеальний» імператор-Сталін — ось коло ідей, із якими не може попрощатись і ніколи добровільно не розпрощається пересічний московит і, навіть московит із дипломом професора. Людина, яка мала за плечима лише три класи народної школи, та й ті закінчила за шість років, і професор, що може бути у них спільного? Але, насправді, спільного може бути багато, якщо цей професор — московит.
Чи був геноцид українців викликаним економічними причинами, адже в країні відбувалась індустріалізація? Потрібні були гроші, багато грошей, для закупівлі обладнання, для проєктування заводів, для оплати західних фахівців тощо. Водночас із індустріалізацією розгорталась і конфіскація землі у селян, яка на прийнятій в СРСР іншомові називалась колективізацією.
1929 рік. Колгоспів мало, селяни не голодують, але практично не продають зерно державі, експорт зерна незначний, хоча ціни на нього достатньо високі.
1930-1931 рр. Колгоспів уже доволі багато, колективізація ще не закінчена, селяни у колгоспах ще не голодують, але вже відчуваються проблеми з продовольством. Зерно у колгоспах просто забирають, експорт зерна стрімко зростає, проте у Західній Європі та Північній Америці з кінця 1929-го розгортається потужна фінансова криза, ціни на зерно падають, відповідно падають і прибутки від його продажу.
1932-1934 рр. У селян конфіскована практично вся земля. Здавалося б, саме тепер виникли ідеальні умови для вилучення у них всього зерна та різкого збільшення експорту. Але вслід за фінансовою кризою, на Заході розгортається потужна економічна криза. Фермери США часто знищують врожай, оскільки продавати його не має жодного сенсу. За свідченням відомого московського економіста Валентина Касатонова, світові ціни на зерно у своєму мінімумі впали приблизно у шість разів. Продати зерно в економічно розвинуті країни стає практично неможливим. Саме з цієї причини, на мою думку, експорт зерна у зазначені вище роки стрімко скоротився.
Легко спростовуються численні версії радянських і сучасних московських істориків про падіння експорту через неврожай, саботаж селян тощо. Найтраґічнішого для українців 1933 року за кордон продали лише 1,6 млн т зерна. Впали ціни і на промислову продукцію, але не так відчутно. Чи мала така сума валюти вирішальний вплив на перебіг індустріалізації? Абсолютно ні. Ви ніде не знайдете загальну вартість індустріалізації в СРСР. Проте найобережніші оцінки вартости збудованих і обладнаних заводів, електростанцій і об’єктів інфраструктури (приблизно 9 тис. великих і середніх підприємств) обчислюється у трильйони доларів за теперішнім курсом. Вочевидь, метою продажу зерна був не вирішальний внесок в індустріалізацію країни, а геноцид голодом українських селян.
Хто ж вніс вирішальний внесок в індустріалізацію? Для цього було недостатньо жодного внутрішнього ресурсу, і навіть їх всіх у сукупності. Важливим джерелом отримання іноземної валюти для СРСР могла стала ліквідація закордонних рахунків провідних більшовиків, так званої ленінської гвардії. Так, після вбивства Лева Троцького на його закордонних рахунках виявилося близько 800 млн USD, а після розстрілу Григорія Зіновьєва, ще одного провідного більшовика, 400 млн USD. Багато більшовиків розстріляли, значна частина багатства розграбованої царської імперії, що опинилась на їх банківських закордонних рахунках, повернулась у скарбницю, але знищення тієї зграї бандитів-«борців» за щастя людей праці відбувалося у 1937-1938 рр. Їхні гроші вже не могли вплинути на перебіг індустріалізації. Страхітлива промислова потвора на кордонах Європи вже постала. На початок Другої світової війни кількість сучасного озброєння, яку вона створила, перевищувала сукупне озброєння решти країн світу. Це і було метою індустріалізації.
До речі, 1933-й — це рік найнижчих світових цін на зерно. Його необмежену кількість за символічною ціною можна було б купити за кордоном, якби в СРСР справді бракувало зерна. Це був ще один спосіб врятувати життя мільйонів українців, якби метою дій влади було їхнє життя, а не їхня смерть.
Про справжнє джерело індустріалізації ми могли б дізнатись, проаналізувавши платіжний баланс СРСР у ті роки, але він досі засекречений. Проте, позаяк мова йде про колосальні кошти, оскільки внутрішні джерела їх і близько не покривають, то залишається лише зовнішнє джерело їхнього надходження. Дуже сумнівно, що цим джерелом могла б бути зруйнована Першою світовою війною Західна Європа. Джерелом могла бути єдина країна, яка ту війну реально виграла з мінімальними втратами — це США. І навіть не сама ця країна, а потужний світовий фінансовий центр, який і досі існує, — Федеральна резервна система. Думаю, що не залишився повністю осторонь і другий за важливістю в світі Британський фінансовий центр.
Західній фінансовий капітал зробив ще одну послугу СРСР. Він організував масштабну, а отже надзвичайно дорогу, кампанію з інформаційного прикриття Голодомору. Єдина країна, яка наважилась вголос на весь світ говорити правду про Голодомор в Україні, була націонал-соціалістична Німеччина. Навіть Католицька церква, знаючи всі обставини цієї траґедії, залишалася нейтральною, а її голос міг би зберегти життя мільйонів українців.

Висновки:

  1. Голодомор в Україні і поза її кордонами був геноцидом українського народу. Цей факт, зокрема, відображений у резолюції Сенату США від 4 жовтня 2018 року. Більшість провідних країн світу також дотримуються такого визначення.
  2. Причиною геноциду було бажання московитів зруйнувати етнічне коріння української нації, унеможливити в майбутньому її національне відродження та розширити свій життєвий простір в європейській частині СРСР. Те, що наше теперішнє національне відродження дуже шкутильгає, — безпосередній наслідок цього геноциду.
  3. До справді наукового визначення кількости жертв геноциду, доцільно вживати формулювання: «Понад 10 млн. осіб».
  4. Голодомор не був викликаний економічними причинами, оскільки внесок експорту зерна в загальну вартість індустріалізації був незначним.
  5. Голодомор мав потужне міжнародне інформаційне прикриття, у той час, як Московія мала таку ж потужну економічну підтримку. Без першого і другого він був би неможливим. Ми повинні дослідити всі міжнародні аспекти Голодомору.
  6. Теперішня боротьба за Крим — це боротьба Московії за спадок Золотої орди. До 1700 року Московія платила данину спадкоємцеві Золотої орди Кримському ханству. Після захоплення Криму вже всі території Золотої орди стали частиною Московії. Крим без корінного населення — такою була політика московитів. І в Криму тепер мешкає лише кілька відсотків кримських татар від їхньої загальної чисельности.
  7. Нинішня війна з Московією — це також і війна за спадок Стародавньої Руси. Без України — справжньої й єдиної спадкоємиці цієї держави навіть сучасна назва колишньої Московії виглядає штучною. Україна без українців — такою була справжня політика всіх московських імперій, аналогічно до Криму без кримських татар. Геноцид 1930-х рр. природно вписується у цю політику.
  8. Визнання Голодомору геноцидом має правові наслідки для держави, від імени якої був здійснений геноцид. Юридичним спадкоємцем СРСР є Російська Федерація. Ось вона і має сплатити компенсацію Україні за всіх загиблих. Мова має йти про трильйони доларів. Тому не варто економити на дослідженнях Голодомору. Маємо встановити поіменно всіх загиблих і не лише в Україні. Маємо розкрити і всі таємниці індустріалізації.
  9. Війна українців з московитами триває вже 800 років. Вона триватиме і надалі. Геноцид 1930-х рр. був лише одним епізодом цієї війни, де українці катастрофічно програли. ХХІ ст. має стати 100-річчям наших перемог. Тільки вони є гарантом припинення цієї війни, принаймні, тимчасового.
  10. «Історія України-Руси» — так назвав свою десятитомну працю видатний український історик і перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський. Це найкраща назва нашої країни. Ми не маємо дати ворогові шансу ні на нашу землю, ні на нашу назву.

Валерій Швець

Як повідомляв «Міст», СКУ опублікував календар відзначень 88-х роковин Голодомору.

About Author

Meest-Online