4 квітня 1949 року у Вашингтоні представники 12 країн підписали документ, на підставі якого заснували Організацію Північноатлантичного Договору – міжнародний союз колективної оборони. Північноатлантичний альянс утворено на основі угоди між країнами-членами, кожна з яких приєдналася до спільноти добровільно, після публічного обговорення і відповідного рішення національного парламенту.

Укладений Договір поважає індивідуальні права та міжнародні зобов’язання членів Альянсу згідно зі Статутом ООН. Він зобов’язує країни-учасниці взяти на себе частину ризиків і відповідальності за колективну безпеку, а також утримуватись від приєднання до будь-яких інших міжнародних зобов’язань, які можуть суперечити Договору. Усі рішення в НАТО приймаються колегіально за принципом консенсусу. Найважливішим органом прийняття рішень є Північноатлантична рада, в якій беруть участь представники усіх країн-членів на рівні послів, міністрів або глав держав та урядів.

На сьогодні Організація Північноатлантичного договору – це спільнота 29 країн з Північної Америки і Європи.

Відносини між НАТО з Україною розвиваються з моменту отримання нею незалежності в 1991 році – тоді наша країна приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (згодом замінена на Раду євроатлантичного партнерства). В 1994 році Україна стала першою пострадянською державою, яка приєдналася до Партнерства заради миру. 9 липня 1997 року у Мадриді Президент України і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО і Україною. Вперше офіційно про бажання України вступити до НАТО, було оголошено у травні 2002 року.

Нині, зважаючи на збройну агресію Росії та загрози її нарощування, тема вступу України до НАТО стала особливо актуальною.