Зошит зі спогадами очевидця голоду 1932-1933 рр. передали до Національного музею Голодомору-геноциду. Записи, які вилучили працівники КДБ під час обшуку далекого 1972-го, тепер у відкритому доступі завдяки роботі українських дослідників.
Олександр Нечипоренко зі слізьми на очах розглядає зошит, списаний його батьком. На межі 1960-1970-х Лаврін Нечипоренко вирішив записати свої спогади про голод, який пережив на Житомирщині у 1932-1933 рр. 1972-го зошит вилучили під час обшуку в його товариша Івана Коваленка: той мав набрати текст на друкарській машині. Про існування цих записів син автора навіть не підозрював.
«Я не знав, що саме такий зошит, такого змісту. А всі речі, про які батько казав, згадував, були розмови, записи, спогади його, якимись уривками, фрагментами я про це, звісно, знав», — поділився Олександр Нечипоренко, син свідка Голодомору 1932-1933 рр.
На слід зошита натрапив дослідник Андрій Ковальов. В архіві СБУ він дізнався, що вилучену роботу 1994-го повернули доньці Івана Коваленка — Марії. Вона символічно повертає її синові автора. «Закликаю якнайшвидше оцифрувати цей зошит, якнайшвидше видати його, бо такі праці, такі матеріали, такі свідчення мають бути доступні», — звернулася Марія Кириленко.
А вже син автора передає зошит до музею Голодомору. «Такі експонати дуже важливі для нашого музею. Для того музею, який будується, для другої черги музею», — запевняє Олеся Стасюк, генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду.
Як повідомляв «Міст», у Вашинґтоні відзначили річницю відкриття Меморіалу жертвам Голодомору.