26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) сталися два вибухи та пожежа з незбагненними наслідками для всього світу. У ліквідації аварії взяли участь сотні тисяч людей, а точна кількість постраждалих від трагедії невідома і досі.
Перші ліквідатори, котрі прибули на охоплену полум’ям ЧАЕС, узялися приборкувати атом практично голими руками: без спеціального захисного одягу чи протигазів. Від опромінення, отриманого в ті години, загинули понад 30 людей. Аби зменшити викиди радіації зі зруйнованого реактора, його закидали з гвинтокрилів лантухами з піском і свинцем. Загалом у ліквідації аварії взяли участь більше 600 тис. людей.
Внаслідок вибуху на ЧАЕС утворилася величезна радіоактивна хмара, яка поширилася далеко за межі України. Більше половини викинутих у повітря небезпечних речовин осіли на території Білорусі. Відселяти людей зі зони зараження взялися лише через добу після аварії. Вони покидали власні домівки з мінімальною кількістю речей і документів. Їм обіцяли, що це ненадовго, а виявилося, що назавжди.
Люди, котрим тоді довелося евакуйовуватися, вже кілька років поспіль проводять акцію пам’яті і оживляють покинуту Прип’ять. Загалом зі зони навколо станції виїхали майже чверть мільйона людей. Десятки населених пунктів назавжди зникли з мапи України. Навколо зруйнованої ЧАЕС утворилася мертва зона. Там живуть лише дикі тварини та поодинокі поселенці. Ця зона простяглася на площу у кілька тисяч квадратних кілометрів — на цій території могли б легко розміститися три таких мегаполіси, як Київ. Тепер Чорнобильська зона відчуження нестримно вабить до себе туристів і сталкерів. Однак через спалах коронавірусу її замкнули на карантин.