Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 11, 2021

Юрій Данилишин: «Ми всі — діти еміґрантів»

Автор:

|

Листопад 10, 2016

|

Рубрика:

Юрій Данилишин: «Ми всі — діти еміґрантів»
Юрій Данилишин — ліворуч

Юрій Данилишин — ліворуч

Від 150 до 300 тис. українців та їхніх нащадків навіть у п’ятому поколінні проживають в Арґентині. Ця країна у Південній Америці у 4,5 рази більша за Україну, а її населення — трохи більше 40 млн осіб. Про життя української громади в Арґентині розповів Юрій Данилишин, голова Українського культурного товариства «Просвіта». Він — фаховий архітектор. Живе у Буенос-Айресі. Його батько походив із села Тарнавка на Львівщині, до Арґентини приїхав 1927-го, а 1932 року й мама, вона — зі села Стара Могильниця теперішнього Теребовлянського району Тернопільської області. Сам громадський діяч народився вже в Арґентині.
— У яких частинах країни наших людей найбільше?
— В Арґентину українці їхали чотирма хвилями, починаючи з 1890-х рр. Тоді українським сім’ям, які планували виїхати до США та Канади, але не змогли це зробити, ще в Європі запропонували перебратися до Арґентини. Вони приїхали сюди і хотіли купити землю, але не змогли, бо в околицях столиці земля була надто дорога для перших поселенців. Але знайшовся один поляк, із котрим вони порозумілися, і котрий домовився, щоб ці родини переїхали на північ, у провінцію Місьйонес. Тому саме там українців найбільше, а також у Буенос-Айресі. Але Арґентина — дуже велика країна, що тягнеться на 5 тис. км із півночі на південь і на 450 км зі заходу на схід. Тому відстані між громадами — значні.
— А є сучасна хвилі еміґрантів із України?
— У 1990-х була четверта хвиля, але значна частина тих еміґрантів виїхала, коли почалася економічна криза. Тепер є п’ята хвиля. Вона нечисленна, але її посилила імперіалістична війна Росії проти України.
— Чи важко адаптуватися у цій країні?
— Ми всі — діти еміґрантів, нащадки тих, хто приїхав сюди з усього світу. Тільки у Буенос-Айресі є приблизно 140 національних громад. Навіть іспанці діляться хто з якої провінції приїхав: каталонці, арагонці… Тож в Арґентині дуже толерантно і з повагою ставляться до різних культур. Щороку у вересні тут відзначають офіційний День еміґранта.
— Чи існує організоване культурне життя українців?
— Воно дуже активне. У нас є 18 українських організацій, які мають філії по всій країні, у місцях компактного проживання українців та їхніх нащадків. Це і культурне товариство «Просвіта», і товариство «Відродження», і Союз українок, і Спілка української молоді, і «Пласт» тощо. «Просвіта» в Арґентині діє з 1924 року. У столиці маємо Народний дім, у передмістях — ще дев’ять. На півночі, за 800 км є ще дві філії «Просвіти». В Арґентині є дуже багато наших колективів. Важливе місце тут займає Церква. Греко-католицька катедра розташована у столиці, сім церков є у передмістях Буенос-Айреса. Українська автокефальна православна церква також має катедру у столиці та дві парафії — у передмісті. У Місьйонес теж є багато церков. Є протестантські громади українців, але вони не так пильно ставляться до національного питання.
— У чому найбільші досягнення/проблеми українців у цій країні?
— Нашим великим здобутком є чесність і працьовитість, які нас добре характеризують. Водночас дуже багато нащадків українців, навіть ті, котрі приходять на наші зібрання, вже розмовляють іспанською. А від тих, хто може розмовляти українською, ви почули б стару мову, яку привезли еміґранти, змішану з численними іспанськими словами. В Арґентині українська мова не розвивалася так, як в Батьківщині. Асиміляція бере своє. Але важливо те, що наші організації живуть жвавим життям. Центральний відділ «Просвіти» у Буенос-Айресі має залу на 150-200 людей. Є сім кімнат, діє суботня школа, буфет із українською кухнею, де можна поїсти борщу, вареників, бендериків тощо. У центральному відділі будуємо кімнату для капели бандуристів. Збираємося щосуботи. Близько 11-ї розпочинаються репетиції дитячого ансамблю, до якого входять близько 20 дітей. Через півтори години — репетиція капели бандуристів. Потім маємо обід у буфеті в центральному будинку. О 13-18.00 — школа. О 14.00 — початок курсів для дорослих. Загалом маємо шість курсів мови — три для дорослих і три для молоді. По обіді триває курс української культури. О 18.00 — початок репетицій танцювального ансамблю. До нього входять 50-70 молодих людей. Тренуються до 12-ї ночі. Уже 15 років поспіль по середах маємо на довгих хвилях свою радіопрограму «Голос України». Із 1928-го по 2010 рік виходив часопис «Українське слово». Його припинили видавати після смерті останнього редактора. Від України допомогу не отримуємо, хоча раді були б і книгам, і часописам.
— Ким працюють українці в Арґентині?
— Майже у всіх галузях. Є багато успішних і відомих людей. Серед них — фольклорист і баяніст Чанґо Спасюк, уже покійний скрипаль Альберто Лисий, карикатурист Кристиян Дзвоник, бізнесмени Рамон Гринюк, Юлій Коропецький, Оскар Коровайчук і Юрій Гробокопатель. Сім’я Гринюків — власники однієї з найбільших ферм у Місьйонес.
— Чим особлива кухня цієї країни?
— Усі еміґранти, котрі їхали в Арґентину, привозили з собою щось своє. На півночі популярніші смажені страви, наприклад, асадо — м’ясо, яке готують чи не щотижня. Еміґранти останньої хвилі навіть спершу не вірили, що ми можемо так часто готувати м’ясо. Кілограм м’яса коштує тут 150 песо (10 USD). А от у холодніших реґіонах півдня популярніші варені страви. Також дуже відомими в Арґентині є емпанадас — перепічка на зразок наших пиріжків. Їх готують із різною начинкою, наприклад, із меленого м’яса. На півночі — із картоплею з родзинками. Щодо борщу, то в Арґентині для нього достатньо продуктів. Набір для його приготування на сім’ю обійдеться приблизно у 20 USD.
— Якими є соціальні стандарти та зарплати в Арґентині?
— Середня зарплата робітника — приблизно 800 USD, але є і набагато більші заробітки. У столиці оренда двокімнатних апартаментів обійдеться у 500 USD.
— Що знають в Арґентині про теперішні події в Україні й як їх тлумачать?
— Українці, залучені до нашої громади, мають про те, що відбувається, достовірну та повну інформацію. Торік провели фотовиставку робіт студії «Треті півні», на якій були представлені світлини батьків, дружин, рідних тих, хто захищає Україну на Сході. З іншого боку, є великий тиск російського посольства, щоб припинити нашу діяльність. Арґентина ж розташована далеко від Європи, війни і клопотів. Місцеві, хоча й знають про події в Україні, не хочуть цим перейматися. Тим паче, що Росія обіцяє Арґентині великі інвестиції, укладення контрактів на постачання турбін для електростанцій. Арґентина потребує іноземних інвестицій, тому росіяни все роблять так, щоб уряд цієї країни дивився на них як на потенційних партнерів.
Розмовляв Володимир Мороз, «20 хвилин»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply