Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 27, 2022

Ярослав Грицак: «Русь — це гусениця, а Україна — метелик»

Автор:

|

Січень 04, 2022

|

Рубрика:

Ярослав Грицак: «Русь — це гусениця, а Україна — метелик»
Ярослав Грицак

Чи має історичне підґрунтя ідея про перейменування на «Україну-Русь»? Професор Ярослав Грицак розповідає про те, як формувався конструкт української нації.
— Останнім часом інформаційний простір українського суспільства збурює ідея перейменувати нашу державу на «Україну-Русь». Наскільки це перейменування має історичне підґрунтя?
— Підґрунтя, безперечно, ж. Ця ідея пробує встановити зв’язок між Руссю й Україною. Першим вжив термін «Русь-Україна» Іван Гушалевич, принаймні, так стверджував Іван Франко, в середині ХІХ ст. А Барвінський і Грушевський своєю «Історією України-Руси» закріпили цей процес. З іншого боку, є рішуче несприйняття терміна «Україна», якщо читаєте «Історію русів», там виразно написано, що ця назва штучна, нав’язана поляками. Раніше була інша дискусія: перевернемо кольори українському на прапорі, і буде інша доля. Коли влада не робить системних реформ, то починає говорити про історію.
— Коли ми говоримо про середньовіччя, то є паралельне згадування обох назв — Русь і Україна. Традиційно «Україна» для нас — це 1187 рік. Це була окраїна?
— Якщо розгорнути більшість книжок із історії України, то там читаєш, що «Україна» означає «окраїна». Це помилка, і не в тому, що «Україна» не означає «окраїна», а в тому, що Україні приписують лише одне значення. Термін «Україна» — від дієслова «краяти», це може позначати периферію, пограниччя, центр, країну. Нація — це конструкт, культура, яка має політичний вимір.
— Це конструкт останніх 200 років?
— Я б сказав — 300-400 років. Народ існує сам по собі, як трава чи хащі, росте собі. А нація — це газон, який косять. Він вимагає постійного догляду істориків, політиків, філологів, літераторів. Нація є ознакою народу, тепер він знає, ким не є, аж поки буде знати, ким він є.
— Перехід від дихотомії «свій-чужий» до власного усвідомлення?
— Цей перехід відбувається з кінця XV і триває до XVII ст. Ключовим елементом тут є козацтво.
— Наскільки і коли дефініція «Україна» як позначення певної території створила етнонім «українець»?
— Є праця дуже хорошої російської дослідниці Хорошкевич, яка пробувала простежити вживання цього терміну. За її даними, першим себе назвав «українцем» козак Остап Захарів, який потрапив у російський полон у часи походів Лжедмитрія на Москву. І коли Остапа запитали, хто він, козак сказав, що він українець. Цікаво, що в «Кобзарі» Шевченко жодного разу не вживає терміна «українець» чи «українка», є багато «України», а етноніма немає.
— Звідки це в козаків взялося?
— Найважливіша книжка, у якій про це розповідається, це праця Сергія Плохія «Наливайкова віра». Хоча вона є результатом дослідження групи істориків, які зібралися в Альбертському університеті, — Франк Сисин, Зенон Когут і Сергій Плохій. Головною ідентичністю була не національна, а релігійна. Вона мала географію, звісно, умовну, позаяк мап не було. Але були святині, місця паломництва і була згадка, що Київ — перше християнське місто. І тут приходить хтось, хто вимагає від тебе змінити свою віру. Єзуїти кажуть: немає шкіл — будемо творити школи: у вас немає книжок — будемо друкувати книжки, не знаєте латини — будемо вчити латинської та грецької мов. Ви звертали увагу, що наші козацькі гетьмани володіли мовами? Уявляєте собі Стеньку Разіна чи Пугачова, який розмовляє французькою чи знає латину? Не пригадаю, хто це сказав: Україна виникає з того моменту, коли козак подає руку монахові, а монах — козакові. Відбувається творення Львівського, Київського братства, Острозької академії, Києво-Могилянка тощо. І настає момент, коли козаки стають армією — Сагайдачний записує усе Військо Запорозьке у Київську школу.
— І допомагає Йову Борецькому стати митрополитом…
— І в цих категоріях починає формуватися поняття «Україна». Тобто назва козацької території переходить у назву держави. Причому вона не витискає назву «Русь», а існує паралельно. Відбувається еволюція — Русь як політичний термін за відсутності держави стає назвою Православної церкви. А вже Грушевський проводить Русь як державу, політичну спільноту, а не релігійну.
— Зміна назви — процес зовнішній чи внутрішній?
— Внутрішній, але спровокований зовнішніми викликами. 1848 року, коли відбулася Весна народів, намісник Галичини граф Штадіон скликав місцевих руських діячів і спитав у них: хто ви є? Чи ви є той самий народ, що і росіяни? Це запитання треба було ставити, бо якщо руські в Галичині і росіяни в Росії — одне й те ж, то це означає загрозу сепаратизму. Галицька рада відбула довгу дискусію, щоб вирішити, ким вони є. І вирішили: ми є таким народом, як малороси.
— Але Головна руська рада теж апелювала до Королівства Русі…
— До Галицького князівства, а не до Київської Русі. Народи, які втратили свою державу, були змушені визначитись, хто вони, тому змінювали свої назви. Так литвини стали білорусами, а Жмудь — Литвою.
— Ще більше хаосу вносить поява термінів «Велика Русь» і «Мала Русь». Зараз цю «Малу Русь» ми сприймаємо винятково з неґативною конотацією…
— Первісно це мало позитивну конотацію. Бути малим — було перевагою. Є традиція грецької колонізації. Малим називали осередок, навколо якого розширювалась ойкумена, ядро, центр цивілізації, звідки все виникає. Мала Русь — це центр цивілізації, що розрослася на всю цю територію. Мала Русь означала і державу, і православну цивілізацію, Київ.
— Дехто каже про єдину давньоруську мову…
— Складається враження, що в старі часи була одна мова, як зараз. Ми бачимо, що існує церковнослов’янська мова, хоча це назва видумана, бо це староболгарська або старомакедонська мова, яку знали Кирило і Мефодій, й існують діалекти.
— І вони потенційно найпривабливіші…
— Коли мова починає формуватися? Коли з’являється граматика, синтаксис, інші речі. коли мову починають використовуватись для державних потреб. З переходом до модерного суспільства мусимо мати одну мову.
— А коли русини стали українцями?
— Першими з’являються люди, які відчувають у цьому найбільшу потребу. Зазвичай, це еліта, люди, які живуть з праці свого мозку. Найперше виникає Головна руська рада, «Руська трійця», Шашкевич, Головацький. Франко перестає бути русином і стає українцем.
— Як рустикальне суспільство, яке до того було наскрізь релігійним, могли охопити такі тенденції?
— З’являються греко-католицькі священники, чиїм обов’язком є не просто відправляти служби, а дбати про добробут, щоб селяни правильно садили, щоб діти були нагодовані. Австрійська імперія трактує священника як чиновника, він має певну відповідальність. І ці священники приходять на село. Вони починають вчити дітей. Ключову роль мав 1914 рік. Для українців із Полтавщини стало великим відкриттям, що у Львові розмовляють не німецькою, а мовою, яку вони розуміють. Зі спогадів Куліша, дві речі, за якими найбільше шукали солдати-українці російської армії у Львові, — горілка і «Кобзар». Але не тільки друковане слово важливе, це й поява театру. Кропивницький, Заньковецька відіграли величезну роль. Приїжджає театральна трупа, починає розповідати про Хмельницького чи про козаків. Коли це все починаєш додавати, то розумієш, наскільки це цінний конструкт.
— Русь — це конструкт традиційного суспільства, який віджив себе, а Україна — модерне поняття?
— Це два різні агрегатні стани — як вода і лід. Або Русь — це гусениця, а Україна — метелик. Між ними є зв’язок, але гусениця літати не вміє. Щоб полетіти, гусениця має перейти в інший стан. Ти або модернізуєшся, або вмираєш. Суспільство модернізується, бо є зовнішня загроза. От Росії модернізація не вдалася. При Петру І була спроба, проте надалі реформи нікому не вдавалися. Особливо Єльцинські. І цю поразку модернізації Путін назвав не поразкою: ми просто інша цивілізація, у нас інший шлях. Німці з Гітлером також казали: у нас інший шлях, третій. Але його не існує, третій шлях веде в третій світ. Коли при владі був Медведєв, «модернізація» була ключовим словом, а для Путіна це слово «безпека». Хтось із російських істориків сказав: Росія нагадує позашляховик, який їде по болоті, переднє скло повністю заляпане, нічого не видно, єдине, що видно, — це дзеркало заднього виду. І Росія заглядає назад, їхній єдиний шлях — переписування історії. Росія загрузла в історії, а стратегія модернізації навпаки — не застрягання в історії, а її подолання. Щоб розвиватися, історію треба переосмислювати.
— Й Україна зараз на цьому шляху?
— Є порівняльні дослідження національних рухів у Російській імперії під час революції 1917 року. І на підставі цих досліджень можемо сказати, що литовський національний рух був набагато слабшим за український, але Литва стала незалежною, а Україна ні. Чому? Бо ми стали жертвами геополітики. Ми часто опинялась у центрі конфліктів, де рівень насильства був екстремальним. Існувало пограниччя, де був найвищий рівень насильства між Віднем і Москвою, і в його центрі була Україна. Україна народилася в насильстві війн і революцій, а це означає, що вона має родові травми насильства. Подолання історії — це німецький термін, і це те, що зробила Німеччина в 1960-1970-ті рр. В Німеччині тепер ніхто не скаже, що Гітлер нікого не вбивав, а євреї самі себе вбивали і самі вигадали Голокост. А якщо скаже, то він злочинець. Німеччина кардинально поміняла історію і зараз є серцем і двигуном Європи.
Розмовляв Віталій Ляска, Zaxid.net

Як повідомляв «Міст», раніше Ярослав Грицак запевняв, що українці вміють дати собі раду.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply