Новини для українців всього свту

Monday, Jun. 14, 2021

Володимир Ушаков: «Люди розуміють, що вони в пастці у маніяка»

Автор:

|

Червень 09, 2021

|

Рубрика:

Володимир Ушаков: «Люди розуміють, що вони в пастці у маніяка»
Володимир Ушаков

Один із найпомітніших білоруських режисерів Володимир Ушаков був змушений переїхати до України.

Люди розуміють, що вони в пастці у маніяка
— Ви знімалися в кіно, у відомих російських фільмах. Що привело вас до Мінська, й як опинилися в лоялістах протесту?
— У мене батьки з Гомеля. У період перебудови я жив і працював у Ташкенті (Узбекистан). Звідти вирішив повернутися до Білорусі, додому. У Гомелі влаштувався в драматичний театр, а коли надійшла пропозиція з Мінська, переїхав до столиці. 17 років тому відкрив свій приватний театр.
— З України було дуже помітно, що Білорусь потроху втрачає суверенітет. Віддає свою трубу, інші галузі промисловості, весь інформаційний простір дарує Росії. Невже цього не розуміла творча інтелігенція і ваш глядач?
— Напевно, розуміли, але не до кінця відчували. У нас не було такої явної творчої опозиції. Якщо вона виникала, їй не давали працювати. І завжди була якась довіра, що ми не можемо бути разом і з Росією, і з Україною. Ми не були раніше такими єдиними і солідарними, як це сталося 2020-го. Коли, починаючи з пандемії, людина (Лукашенко. — Ред.) вже поводилася не просто неадекватно, а на тлі всього спантеличеного коронавірусом світу грала якогось супергероя, і показувала, що всі злякалися, а у нас нічого не відбувається, смертей немає і статистика чудова. І коли помер перший артист у Вітебську, а він принижував, звинувачував у всьому людей, очі у багатьох не просто відкрилися, і побачили хама, нахабу, який намагається всіх одурити.
— Він заперечував спростував цю смерть?
— Не одну смерть спростовував, а майже більшість. Когось звинувачував, що необережний, когось, що гладкий. У нього було відчуття, що ці люди його підводять, якщо не впоралися з пандемією. Всі розуміли, що це маразм і людина неосудна. Й у людей виникло елементарне бажання, щоб більше цієї людини не було. Тому тільки-но оголошені вибори, люди почали брати участь у передвиборчих кампаніях і намагалися щось змінити.
— Тобто виборам і протестам передувала позиція з пандемією?
— Це тригер, який оживив усіх. Навіть тих, хто був до цих речей байдужим або обходив цю тему і казав: ми не політики, займаємося своєю справою тощо. Це торкнулося всіх, і всі чудово розуміють, що вони в пастці у маніяка.
— Коли ви відчули підвищений інтерес спецслужб або військових?
— Ще перед виборами. 30 серпня, на день народження Лукашенка йому виповнилося 66 років. А ми давали виставу «Дракон» Шварца. Наступного дня мені зателефонували з дирекції концертного залу «Мінськ» і звеліли: «Щоб духу вашого тут не було». А 2 вересня заарештували Дениса Дудинського нашого артиста, виконавця ролі Ланселота. Я оголосив страйк на десять діб. Так і написав, що театр скасував всі вистави, поки не випустять Дениса.
— Випустили?
— Через 12 днів відпустили, а мене запросили і сказали: якщо не будете намагатися скрізь себе протиставляти і на різних майданчиках писати, що вам заважають, то, можливо, продовжимо угоди. І ми перейшли на недержавний лофт-майданчик, який Віктор Бабарико (опонент Лукашенка, який переховується за кордоном. — Ред.) відкрив колись для творчої інтелігенції.
— Відчуваєте народження нації?
— Не просто відчуваю, я був присутній при народженні нації, я був на всіх маршах. Я був на марші, коли вбили Рому Бондаренка. І я разом з усіма кричав: «Я виходжу!» Тому ми проходимо через це становлення, і розуміємо, що все залежить від нас. І ми повинні довести цю справу до кінця.
— Коли ви зрозуміли, що треба виїжджати з Білорусі?
— Мене попередили, якщо продовжимо, нас всіх заарештують разом із глядачами. І я зрозумів, що в Мінську продовжувати неможливо.
— А хто вас попередив?
— Актора вільного театру Холезіна і одного з солістів гурту «Розбите серце пацана» заарештували разом із глядачами і посадили за те, що з’явилася якась то символіка на заході, чи ще щось таке. Тому це вже було реально. Я завжди радився з колективом і разом з ним вирішував, що робити. Тож ухвалили колегіальне рішення, щоб не піддавати глядача загрозам арешту, зробимо запис у Києві.
— А ще була ситуація з вибухами в метро. Випадкових молодих людей знайшли і розстріляли, хоча усі розуміли, що це державні ігри. Це було з метою залякування?
— З метою залякування і з метою виправдання неосудності деяких людей. У мене навіть в голові не могла виникнути думка, що держава убиває людей заради якихось своїх цілей. Я був настільки наївний і не готовий у своїй свідомості. Не вкладається в голові нормальних людей, як це той, хто нас повинен захищати або намагатися все зробити, щоб убезпечити, навпаки — стає злочинцем. І вже починаючи з пандемії, з’явилося розуміння, що це геноцид.
— Чи інтелігенція є в інтелігенції ще ресурс боротися в Білорусі?
— Інтелігенцію і акторів залякати неможливо, вони можуть розумно міркувати про якісь речі. Вони просто не можуть зараз робити дурних або наївних помилок. Ми сподіваємося, що рано чи пізно буде період, коли люди зрозуміють, що треба виходити всім, і всі чекають цього часу — занадто багато 2020 року було цих поривів. Творча інтелігенція була і залишається дуже активною, і вона чекає години, коли зможуть вийти всі разом, а не чекати, коли під’їде один автозак і забере всіх, а дочекатися, коли вийдуть всі і зможуть нарешті змести цю владу назавжди.
— Чому так підло напали на Романа Протасевича? Боялися, що він стане другим Навальним?
— Ні, це момент залякування тих, хто зараз мешкає за кордоном. Владі здається, що вона навела лад у Мінську і вдома вже всі бояться. А тепер треба, щоб ніхто «не гавкав», як вони вважають, за кордоном,. Але це смішно і нерозумно! Люди, які перебувають у будь-якій вільній країні, навряд чи мовчатимуть або боятимуться.
— Чи є в Білорусі люди, готові пожертвувати собою заради зміни режиму?
— Певна річ, є. І ці люди самі не здогадуються про це, адже немає спеціальної героїки, коли людина це декларує. Для нас важливо вийти на вулицю, не побоятися, з конкретним розумінням, що якщо я вийду, то можу стати жертвою, і наскільки ця жертва буде виправданою або зрозумілою майбутніми поколіннями. Ми всі розуміємо, але не кожен готовий стати цією жертвою. Подвиги здійснюють не ті, хто намагається бити себе в груди і каже: «Я готовий», а ті, хто це проявить у конкретному вчинку.
Розмовляла Лана Самохвалова, «Укрінформ»

Як повідомляв «Міст», у Мінську закінчують перемовини про інтеграцію Білорусі з РФ.

About Author

Meest-Online