Новини для українців всього свту

Sunday, Jun. 20, 2021

Володимир Співаковський: «Реформа школи — це не питання запровадження нової системи оцінювання»

Автор:

|

Березень 31, 2016

|

Рубрика:

Володимир Співаковський: «Реформа школи — це не питання запровадження нової системи оцінювання»

Володимир Співаковський

«Вас називають доктором Комаровським освіти», — вітаюся я, розглядаючи колекцію статуеток пірамід у кабінеті Володимира Співаковського. «А його — Співаковським медицини», — сміється педагог-бізнесмен, засновник приватного ліцею, автор семи книг про бізнес та освіту, а також 12 проектів, один із яких — створення світової мережі п’ятизіркових шкіл.

«Незабаром буде необов’язково ходити до школи»
— Чи є рецепт для звичайних батьків, як дати своїй дитині крила?
— Система освіти починає проникати у ті сім’ї, в яких розшарування суспільства вже скоро не буде відчуватися. Доступ до Інтернету, до загальних знань стає настільки легким, що вже незабаром буде необов’язково не тільки ходити до школи, а й відвідувати ці заклади своїми ніжками чи на автобусі. Зараз впроваджуються технології, які дозволяють отримувати уроки найкращих викладачів і виконувати домашні завдання онлайн.
— Але освіта має причино-наслідковий зв’язок із успіхом…
— У списку Forbes-500 лише сто осіб є спадкоємцями капіталів із багатих сімей. А 400 взялися нізвідки. Марк Цукерберг входить в десятку. Він що — спадок отримав? Ілон Маск — із багатої родини, у нього тато —Рокфеллер? Ця міфологема нав’язана соціумом для вирішення своїх політичних завдань. Тому бідний народ має повстати проти багатих і щось собі дістати.
— А який необхідний джентльменський мінімум мають дати батьки, аби знати, що дитина конкурентна у цьому середовищі?
— Батьки мають самі мають скласти своє замовлення, що вони хочуть від школи. Після цього підбирайте школу. Не тільки приватну, чи державну, вже різні школи є, різні класи. Ми говоримо про те, як треба. А як треба? Які треба скласти навички, вміння, знання, компетенції, що мають бути у школяра, коли йому виповниться 17 років? У нас ще домінує рудимент радянської школи, але екстернат уже щосили розвивається, дистанційне навчання, вже 15-20 % батьків не хочуть віддавати дітей до школи, а займаються homeschooling в онлайні.
— Дітям вдається складати іспити екстерном?
— Звісно. Це стосується нездорових дітей, дітей із віддалених районів, у котрих проблема з доставкою, дітей, котрі вимушено живуть за межами країни.

Створення школи з людським обличчям
— Ви схвалюєте, як планують реформувати середню школу?
— Мені доручили очолити проектний офіс реформ Київської області в освіті, і ми зараз ці реформи повним ходом заводимо. Реформи освіти виникають тільки у випадку, якщо є запит суспільства. Якщо всі невдоволені, то виникає потреба систему освіти поміняти. У нас невдоволення висловлюють, а комплексної візії того, якою вона має бути, немає. Ми ж не можемо вважати реформою системи освіти питання — 12 років вчитися чи 11, 12 балів ставити чи п’ять. Ніяка це не реформа. Реформа системи освіти — це відповідь на фундаментальні базові запитання — чого навчати, хто й як буде вчити? Не крейда, дошка, ганчірка, педради, виклик батьків, записи в щоденнику, а комп’ютерні, психологічні, командні, змагальні заняття.
Ось один із прикладів. Одна мама в Америці зневірилася у здатності вивчити з дитиною таблицю, у них називається не таблиця Менделєєва, а просто таблиця хімічних елементів. Вивчити всі 104 елементи не просто. Що мама зробила? Посадила двох своїх дітей один проти іншого і зробила з таблиці Менделєєва морський бій. Літій — потопив золото, а ти — мій чотирипалубний-срібло. Літій у нас ось тут весь — в планшеті, батарейках, це — літієві батарейки. Так 10-15 разів пограв і вся таблиця у тебе ніби проникла в розум. Наступне — наші діти не знають таблицю множення.
— Знають…
— Не всі. Отже, за таблицю множення відповідає та ж сама ділянка головного мозку, яка спрацьовує, коли дорослі або діти навчаються у комп’ютері першим крокам, наприклад, пасьянс «Косинка». Розкладати карти діти навчаються за дві години, а таблицю множення вчать чотири місяці! Отже, можна вивчити таблицю множення за іншою технологією за дві години. Діти можуть навчитися величезної кількості нових знань, стиснувши старі. Це й є відповідь на запитання «як учити».
Четверте запитання — а навіщо вчити? Має мови знати, має вміти спілкуватися, має сліпим методом друкувати десятьма пальцями, має вміти макіяж добре зробити (для дівчинки). Має публічно розговоритися, має в команді почуватися. Є список із 40 компетенцій, навичок і умінь, дитина повинна виходити зі школи з цими навичками, вміннями та компетенціями. Тоді запитання «навіщо вчити» має відповідь.
П’яте запитання: як цим великим господарством управляти? Легко. Тепер комп’ютери дозволяють електронний документообіг. З точки зору вертикалі та горизонталі це також все вирішується. Шосте запитання: а скільки це має коштувати, і хто повинен заплатити? Вважається, що грошей або немає, або їх мало. Хто є замовником системи освіти? Держава, батьки, це сама дитина, бізнес (куди піде працювати), університети (куди піде вчитися) і наука. Всі замовники повинні взяти участь — грішми, навиками, розумом. І сьоме, засадниче фундаментальне питання: на який результат маємо розраховувати?
— Скільки шкіл охоплено експериментом?
— У Київській області є 740 шкіл. Я запропонував метод пілотних проектів. Є 37 районів області, одна школа з кожного району й бере участь. Якщо нічого не вийде, відновимо, як було. Але якщо вийде, то кооптуємо в цю сферу вже 20 % всіх шкіл, куди розповсюдимо всі наші інновації — гіпермаркет знань, коучі, нові технології, нові види фінансування, нові способи роботи з інформацією. Це — 25 точкових проектів, які будемо впроваджувати. Я вже отримав замовлення від чотирьох інших областей, які також хочуть таку красу, хочуть у себе реформ знизу. Вважаю, що це — абсолютно правильний шлях. Він нікого не навантажує, не коштує ні багато грошей, ні багато нервів. Це — створення школи з людським обличчям, де всі задоволені. Дитина задоволена, вчитель задоволений, батьки задоволені й уряд, нарешті, задоволений.

«Щодесять років половина професій зникає»
— Як навчати тих, хто в окупації?
— У мене зараз є проект із ЮНІСЕФ, яка займається проблемами дітей, навчанням і не тільки, в т. ч. і в цих районах. Ми складаємо проект із нашим гіпермаркетом знань і думаємо, як за його допомогою можна навчати дітей на відстані. У цьому гіпермаркеті викладені унікальні кейси, які зараз є наймоднішим віянням у навчальному процесі в усьому світі, і моя компанія є законодавцем мод, ми вже виготовили таких 350 кейсів, якими користуються щодня 200 тис. людей із 58 країн світу.
— Це онлайн школи й онлайн доставки?
— Це — майданчик, база, те, що легко можна поставити кожній дитині навіть на окупованих територіях, їм треба поставити комп’ютер і дати Інтернет. А далі — соціалізація, вони цього позбавлені, бо там швидше антисоціалізація. І друге — спілкування між собою. Це стане можливо, як тільки військові дії припиняться, почнуться поїздки дітей туди-сюди, вони змінюватимуться, будуть виникати якісь контакти між школами та дітьми, які дадуть ось той відсутній фрагмент соціалізації, що школа дає. Цей проект гіпермаркету знань — наш проект із ЮНІСЕФ.
— А як допомогти дитині знайти професію?
— Усе робиться у нас неправильно: щодесять років половина професій зникає, з’являються нові. Як можна другокласника або п’ятикласника тестувати на якусь профорієнтацію, якщо, коли він виросте, цієї професії вже не буде? Наприклад, донедавна однією з найбільш високооплачуваних професій була «зубний технік». А вже немає зубних техніків, 3D-друк може вам спроектувати ваш зуб, запрограмований, і він до мікрона потрапить туди, куди треба. Тому, як не треба — всі знають, а як треба — мало хто. Я проектую майбутні професії під те, якими вони будуть через десять, 20, 30 років. Батькам тільки треба скласти цей список і слідувати йому.
Розмовляла Лана Самохвалова, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply