Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 18, 2021

Володимир Горянський: «Для актора важливо запам’ятатися глядачам»

Автор:

|

Жовтень 08, 2021

|

Рубрика:

Володимир Горянський: «Для актора важливо запам’ятатися глядачам»
Володимир Горянський

Володимир Горянський — народний артист України, телевізійний ведучий, артист Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Його фільмографія складає майже 150 робіт, серед яких величезна кількість головних ролей.
— У вас уже чималий кінематографічний і телевізійний досвід. Хотілося б поговорити про ваші зйомки у мюзиклі «Вечори на хуторі біля Диканьки». Як було тоді працювати на майданчику?
— Це був один із перших українських мюзиклів, який згодом став новорічним символом. Також це був мій перший досвід мюзиклі, та й ще за мотивами Гоголя, якого обожнюю. Все співало, тому це була знакова для мене робота. Над зйомками працював талановитий режисер Семен Горов, у нього чудове почуття гумору. Коли він запропонував мені роль, я без вагань приїхав на проби. Тоді для мене було щастям зіграти в кіно щось нове, яскраве, де можна проявити якийсь характер. Іноді переглядаю цей мюзикл із великим задоволенням, хоча зазвичай дуже рідко дивлюсь те, в чому знімаюсь.
— Чи в сучасних реаліях можливість знову створити щось подібне, яке наступні покоління переглядатимуть із ностальгією?
— Гадаю, що все можливо, в цьому немає проблем. В нас багато талановитих режисерів, акторів, сценаристів. Але скільки б ми не розмовляли про творчість, приходимо до одного і того ж пункту — бюджет. Кіно — дуже затратна штукенція, і воно має окупатись. Зараз ринок функціонує інакше, а тому подібного масштабу мюзикли, до прикладу, як були тоді, — дороге задоволення.
— Чи є у нашого кіноконтенту потенціал виходу на міжнародний ринок?
— Ми намагаємося, але це не може бути одразу. Спробуйте дострибнути до Голівуду в один момент — такого не буде. Але треба працювати над українським продуктом і старатися, що зараз й спостерігається в індустрії. Ситуація, можливо, не швидко, але покращується: з’являється фінансування, змінюються творчі підходи. Ми в процесі — і це головне, навіть якщо іноді здається, що стоїмо на місці.
— За свою кар’єру ви знялись у багатьох фільмах і серіалах, маєте чимало нагород. Зокрема, в 2000-х рр. тричі ставали лавреатом премії «Людина року». Це якраз було після виходу леґендарного серіалу «День народження буржуя»…
— Для актора важливо запам’ятатися глядачам. Це не завжди вдається, але це потужна мотивація та натхнення. За весь час у кіно у мене було безліч головних ролей і я дуже радий, що мої герої мають відгук у публіки. А моя поява в серіалі в той час була справді чимось новим і захопливим. Коли очікували на його вихід, я дуже хвилювався. Знаєте, коли бачиш себе на екрані, думаєш: «Боже мій, що це таке взагалі?», ось я, втиснувшись у крісло і скриплячи зубами, дивився і думав: «Який жах!». Потім в один зі звичайних днів я запізнювався, зупиняю таксі, сідаю, їду в театр і, під’їжджаючи, кажу: «Скільки?», а таксист каже: «Ні-ні, ніскільки». Потім я на базар забіг, питаю: «Скільки?». «Ні-ні, Костю, не треба, що ще ви хочете?». А потім йдеш вулицею, тобі посміхаються, вітаються, це дуже приємно. Після такої любові від людей усвідомлюєш силу кіно. Після виходу «День народження буржуя» для мене почався інший час: стаєш помітним, люди в таксі часто починають спілкуватися так, наче знають тебе вже сто років, просто ведуть діалог, просять якоїсь поради. І, що цікаво, більше звертаються до персонажа з кіно, Кості, ніж до мене. Гарно, що мій перший серіальний досвід одразу так тепло прийняли українські глядачі і його пам’ятають ще й досі. Без зайвої скромності відзначу, що «Буржуй» — це вже новітня історія нашого телебачення. А з теперішніми серіалами варто рухатися ще активніше, адже тепер є досвід. Ми можемо і маємо потенціал продавати свій продукт за кордон. І хоч завжди є куди рости, та вже зараз ми досягли того рівня якості, який зможуть там сприйняти.
— У вас також була активна телевізійна діяльність ведучого. Як вам працювалося в такому амплуа? Чи доводилося працювати в прямому ефірі?
— На щастя — ні, прямих ефірів не було, бо я б там напевно вмер (сміється). Тоді треба було доносити багато інформації, все було дуже чітко та суворо. Зараз формати трохи змінились, мені здається, що тепер все більш розслаблено. Пам’ятаю, що мав сюжети, в яких говорив про кіно, про світову індустрію, закадрове життя, проводив інтерв’ю з акторами. Тоді були високі рейтинґи, все добре вдавалося.
— Зараз ви також викладаєте студентам. Як вам нове покоління?
— Авжеж, зі студентами працюю багато, ставлю з ними вистави. Викладацька діяльність мені вдається й я цьому тішуся. Навіть у період пандемії, коли все перейшло онлайн, ми поставили багато уривків. Працюю над своїми методиками і мені здається, що вони дієві, адже студенти натхненні, бачу запал в їхніх очах — і це головне.
— Цього року ми відзначили 30 років Незалежності України. Дивлячись на увесь пройдений шлях, що ви могли б сказати про наше кіно сьогодні?
— Гадаю, що ми зараз на тому етапі, коли кіно має більше надихати, нести щось світле та вічне, щоб підіймало дух. Я проти політизації, проти надмірної ідеологізації. Що б я не грав, завжди борюсь із режисерами за те, що я завжди хочу бачити світло в кінці тунелю, навіть у найтраґічнішій історії мого героя. Нам потрібно знімати фільми про просту Людину, відкривати людські долі. Також дуже хочу, аби в нас більшало хороших фільмів про співвітчизників — людей, які робили великі відкриття, змінювали країну, своєю працею робили внесок у науку, культуру, спорт. У нас неймовірно багатий бекраунд і є про кого розповідати в кіно.
Як повідомляв «Міст», Володимир Горянський зіграв у «Казці старого мельника».

About Author

Meest-Online