Новини для українців всього свту

Monday, Apr. 12, 2021

Василь Теремко: «Книга друкована і цифрова будуть співіснувати»

Автор:

|

Березень 18, 2021

|

Рубрика:

Василь Теремко: «Книга друкована і цифрова будуть співіснувати»
Василь Теремко

Чи «з’їсть» цифрова книга друковану? Якою має бути назва, щоб на неї «клюнув» читач? Чому батькам варто читати підліткову літературу? Чи можуть віртуальні зустрічі замінити «живе» спілкування з письменниками? Про це розповів Василь Теремко, видавець, доктор наук із соціальних комунікацій, письменник і заступник директора видавничого центру «Академія».
— На початку карантину прогнозували, що продажі книжок впадуть на 70 %. Справдилися ці песимістичні прогнози?
— Це був серйозний виклик, оскільки карантинний режим життя впливає на психологію і на настрій людини. Продажі в книгарнях впали суттєво, це потужний удар по галузі й конкретних суб’єктах — деякі з них навіть зупинили свою діяльність. Частковий дефіцит компенсували продажі через Інтернет, але це все одно не вберегло від різкого падіння.
— А допомога держави хоч частково допомогла?
— Якби не було участі держави, багато хто впав би без шансів піднятися. Не хочу критикувати державу, скажу про реалії: торік бюджетні закупівлі для бібліотечної системи зменшили приблизно вдвічі, а грантову підтримку реалізували аж у грудні. Ще одна об’єктивна складність — книжки надрукували, а торгівля не працювала через карантинні обмеження. А книжка має жити в читацькому світі з моменту свого народження, і цей розрив між виготовленням і розповсюдженням тривожить.
— Також видавництва позбулися зустрічей письменників із читачами, що раніше суттєво сприяло розповсюдженню книг. Чи примудрилися робити це онлайн?
— Онлайн-зустрічі «живих» не компенсують, бо вони мають елемент штучного характеру. Реальні зустрічі письменника з авдиторією дають сильні емоції. Тоді найкраще відбуваються вибір книги, формування ставлення до неї — на все це впливає аура автора.
— Паперова книга почала програвати соціальним мережам, телебаченню, комп’ютерним іграм. Вас це не лякає?
— Піддаючись поверхневим реакціям, можна сказати, що лякає, і дуже катастрофічні процеси відбуваються. Років десять тому я був у таких настроях, та зараз думаю інакше. Без сумніву, книга вже давно втратила монополію у структурі вільного часу людини, як джерела інформації або чинника навчання. Є багато аспектів, в яких її статус уже не той, до якого звикли люди мого покоління. Але книга є і буде! Вона потрібна людині для розвитку в ній людського. Під час роботи з екраном і з друкованою сторінкою у психіці відбуваються різні процеси, оскільки працюють різні півкулі головного мозку, встановлюється різний характер взаємозв’язків між півкулями. Не дарма Стів Джобс обмежував своїх дітей у роботі з екранною інформацією. А в багатьох технологічно розвинених країнах темпи продажів цифрових книг втратили тенденцію до зростання, відбувається повернення, хоч і повільне, до друкованої книги. Це означає, що книга друкована і цифрова, екран і друкована сторінка в певних пропорціях будуть співіснувати. І вони не ворогуватимуть, а спільно працюватимуть на користь людині.
— Письменникам часто доводиться чути запитання «А це ти про себе писав?»
— Є дуже багато літератури про психологію творчості письменника і про технологію написання бестселерів. Я свідомо вступав на філологічний факультет, дуже цікавився цим процесом, але доти, доки сам не взявся за написання текстів, так і не розумів його характеру і сил, що ним керують. Мій досвід — не універсальний, але певні спостереження дають підстави сказати, що енергетика, закладена в підсвідомості автора, спрацьовує й у творі. Звісно, є збірні образи, є ситуації, в яких сам був, про які знаю. Я від них відштовхувався, але робив адекватними життю героїв. Багато чого зринало несподівано для мене — це підхід, коли герой живе своїм життям, а ти живеш поруч із ним.
— Якесь роздвоєння особистості…
— Не думаю. Дайте волю вашому психічному станові, своїй енергетиці, і ви це відчуєте. Цього не треба боятися.
— Підліткова література охоплює все — там може бути і містика, і психологія, і детективи. А що обов’язкове: герої-підлітки чи специфічний стиль написання?
— Теоретики кажуть, що є підліткова література й є література про підлітків. Підліткова література — це та, де підлітки живуть своїм життям й їхнє літературне життя цікаве для тих, хто є підлітками. А ми спостерігаємо, що читають ці книжки не лише підлітки. Вони цікаві й дещо молодшим читачам, і це мені зрозуміло: я також любив читати «дорослішу» літературу, бо там є досвід, до якого тягнешся. До них небайдужі й батьки підлітків, бо книжка, яку прочитали батьки та підліток, є хорошим приводом для довірливої розмови про щось і ні про що. Коли батько чи мати повчально розмовляють із сином чи донькою про них, і кажуть: так треба, так не треба — це дратує, а коли мова йде про якісь абстрактні речі, про літературного героя, його життєві обставини та поведінку — це зовсім інше. Щоб книжку читали, вона за духом і за реаліями життя має відповідати питанням, з якими живуть і над якими розмірковують підлітки. Їм не цікавий не їхній світ. Дуже важливо, щоб автор знав підліткове життя, володів підлітковою мовою, але в міру.
— А як відбувається вибір назви?
— Був час, коли книжки конкурували тільки з книжками, і це видно з їхніх назв — тоді не настільки переймалися тим, як працює назва. Але тепер книжка далеко не найсильніша в комунікаційній системі, вона має потужних конкурентів, тому авторам і видавцям доводиться ретельно працювати над усіма складниками її успіху. Якщо абстрагуватися від таких беззаперечних чинників, як репутація автора та розголос про твір, перша лінія роботи — назва, дизайн і художнє оформлення палітурки. Спрацьовують ще й репутація видавництва та презентаційні елементи в книжці. Найефективнішим посередником між твором і читачем є назва, яка, будучи закоріненою в твір, має проникати в ключові чуттєві, раціональні сфери читача та ненав’язливо управляти його поведінкою. Маркетинг, психологія можуть допомогти в цьому авторові й видавцеві.
— Зараз у засобах масової інформації спостерігається тенденція робити трохи «смажений» заголовок навіть до абсолютно нейтральних новин, щоб їх активніше читали чи дивилися…
— Культура змінилася. Є фахівці, котрі вміють влучно це робити, я ними захоплююся, але дуже дискомфортно бачити на різних ресурсах безліч логічних, семантичних, синтаксичних і граматичних помилок.
— До речі, про помилки. Періодично в соціальних мережах з’являються дописи що, мовляв, у такому підручнику чи посібнику або переплутали прапори держав, або надрукували портрет не тієї письменниці, дали неправильний розв’язок, чи припустилися помилки в завданні. Чому це відбувається?
— Помилка в книжці — це завжди докір і самодокір видавцю. Але помилка помилці не рівня. В Книзі рекордів Ґіннеса зафіксовані видання, в яких експерти не знайшли жодної помилки — їх небагато. А тепер про конкретику: є, скажімо, коректорська помилка, бо в людини, коли вона працює весь день, можливі зумовлені добовим циклом певні спади, розриви уваги. А є помилки як тенденція — і це вже проблема видавництва, його зона відповідальності. Щодо навчальної книжки. Можливо, неґативно позначаються ущільнені терміни їхнього готування. У будь-якому разі це питання стосується організації процесу й якості учасників. Може спрацювати і зворотний ефект: чим вища відповідальність, тим більший ризик, що десь когось «заклинить» — і він не побачить те, що не побачити не має права. А навчальна книжка — під різнобічним контролем. І значною мірою добре, що різні оператори цього процесу бачать і допомагають очищенню середовища та зміні процедур готування книг. Це не позбавляє видавців відповідальності — вони теж змінюються.
— Які наклади в Україні зараз вважаються «нормальними», і чи настане момент, коли письменник зможе жити з книги, яку написав?
— Я починав працювати, коли можна було за рік продати понад 100 тис. примірників книг однієї назви. Тоді мені сказали: не тішся, це недовго буде. Не вірив. Зараз книжка на українському ринку, якщо не брати до уваги авторів бестселерів, розходиться накладом від 500 до 2 тис. примірників. У цінових співвідношеннях книжка не — найдорожчий продукт на українському ринку. В Україні дешева праця авторів, працівників видавництв і розповсюджувачів книги. Книги в нас значно дешевші, ніж у Європі, а всі матеріали, з яких їх виготовляють, — за європейськими цінами. Колись я читав, що автори деяких книг мали пристойні винагороди — сотні тисяч гривень. Їх забезпечували наклади: десятки тисяч примірників. Ви навіть можете здогадатися, про кого йшлося, бо таких авторів небагато.
— Мені хіба Кокотюха спадає на гадку…
— Андрій Кокотюха не один такий, але — один із найяскравіших, чимось метафорично нагадує мені Мартіна Ідена.
— Між українськими видавництвами є боротьба за письменника?
— Відкритої, зі скандалами не знаю. Далеко не всі порушують правила. У нашому середовищі більшість — це люди, які розуміють роль правил. Але в Україні є велика проблема якісних текстів.
— Я розмовляла з вашою колегою, вона сказала: всі хочуть видати Жадана чи Іздрика! Але ж, крім них є й інші талановиті письменники?
— Літературний світ — це екосистема, де, як і в лісі, є різні рослини — від найвищих і найміцніших, до тих, які тільки-но проростають зі землі. Видавцеві важливо бачити це середовище, перспективних авторів, іти їм назустріч і шукати в цій співпраці шанси для всіх. Видавництво не займається гуманітарною справою, не розвиває літературу, але, працюючи в полі своїх інтересів, може допомагати літературі, гуманітарній справі та конкретним людям.
Розмовляла Любов Базів, «Укрінформ»

Як повідомляв «Міст», видавці підготували книги для суботніх і недільних шкіл за кордоном.

About Author

Meest-Online