Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 4, 2021

Уляна Мазуркевич: «Америка першою підтримала Україну в справі Голодомору»

Автор:

|

Жовтень 16, 2021

|

Рубрика:

Уляна Мазуркевич: «Америка першою підтримала Україну в справі Голодомору»
Президент Зеленський вручає орден Уляні Мазуркевич

Громадська діячка з Америки українського походження Уляна Мазуркевич цього року змогла вперше побувати на святкуванні річниці Незалежности України в Києві. Вона вболіває за нашу державу, адже причетна до цього свята: на початку 1990-х, напередодні референдуму, вона прибула в Україну — їздила по реґіонах й агітувала голосувати за незалежність. А повернувшись до Америки, проводила титанічну роботу, представляючи світовій спільноті Україну як вільну і незалежну державу. 1976-го п. Уляна створила й очолила Комітет людських прав у штаті Пенсільванія, не раз виступала в Конґресі з доповідями щодо українських питань, захищала права дисидентів В. Мороза, М. Руденка, М. Гориня, В. Чорновола й інших. 1986 року увійшла до складу комісії Конґресу США з питань Голоду в Україні й очолила комітет із Голодомору в Філадельфії. 2005-го та 2014 року працювала міжнародним спостерігачем на президентських виборах в Україні. З 2014-го координує акції збору допомоги воякам російсько-української війни.

«Ми шукали людей, щоб розпитати про пережиті жахіття Голодомору»
— Ви народилися в Україні?
— Мушу зізнатися, що народилася не в Україні, хоча дуже її люблю і знаю мову. Моя країна — Америка. Та це не заважає мені вболівати за Україну, бо саме вона — моя Батьківщина через батьків і дідів. І ця любов, мабуть, передається з молоком матері, на генетичному рівні. Мої батьки, які були змушені залишити Україну під час Другої світової війни, свою любов до України передавали мені змалечку. Я навчалася в американській ґімназії, та щосуботи ходила до української школи, де вчила мову, культуру й історію України. Виросла на українському, тому дуже втішена, що зуміла все це передати своїм дітям. Маю двох синів, і вони так само, як і я, з першого класу ходили до американської приватної школи і щонеділі — в суботню, українську, тому добре знають мову. Дуже рада, що мій син працює в Україні дипломатом в американській амбасаді. Він приїхав у країну своїх дідів і прадідів.
— Ви очолюєте комітет із Голодомору в Філадельфії. Українці з яких реґіонів домоглися, щоб Конґрес США створив спеціальну Комісію дослідження Голодомору 1932-1933 рр.?
— Мені дуже приємно, що саме Америка була першою країною, яка підтримала Україну в справі Голодомору. Вся українська діаспора в Америці дуже лобіювала це питання. Тож 1985 року Конґрес США створив спеціальну комісію з дослідження фактів масового голоду в Україні, виконавчим директором якої став Джеймс Мейс. До складу комісії входило 15 членів, зокрема, четверо представники від Конґресу та двоє — від Сенату США. Я мала честь служити в цій комісії представницею громадськості. Ми їздили Америкою, знаходили людей, які покинули Україну з політичних причин, записували їхні свідчення. Бувало, що очевидці самі приходили до нас, щоб розповісти про пережиті жахіття в роки Голодомору. Джеймс Мейс записував та упорядковував звіт для Комісії з Голодомору, він мав штат працівників, роботу яких оплачував американський уряд. Хочу наголосити, що саме уряд США фінансував цю дослідницьку роботу.
— Люди, які приходили свідчити до вас, свідчили у судах?
— На основі цих свідчень було доведено, що Голодомор свідомо організували Сталін і його режим, це був справжній геноцид, спрямований на винищення українців. — Такий висновок американський Конґрес ухвалив 1988-го. Згодом опублікували чотиритомне видання матеріалів Комісії Конґресу США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. англійською мовою. Воно містить свідчення очевидців-еміґрантів із України, які зібрали впродовж 1983-1984 рр. за спеціальною методикою oral history. Вони є доказом геноциду українського народу.
— А як з’явився переклад цього чотиритомника українською?
— На той час я приятелювала зі сенатором Байроном Доргеном, демократом зі штату Північна Дакота. Його також призначили до розслідування справ Голодомору, бо і в його штаті мешкало багато хліборобів, які виїхали з України в Америку ще в часи Першої світової війни. Вони там оселилися, бо місцевість була дуже подібною до України — безкраї поля, схожий клімат. На річницю Голодомору я запропонувала йому видати чотиритомник свідчень «Великий голод в Україні 1932-1933 рр.: свідчення очевидців для Комісії Конґресу США» українською та передати його в Україну. Ідея сенаторові сподобалася, і він добився виділення американським урядом 100 тис. USD на переклад і видання тих чотирьох книг українською мовою. Він міг би сказати: «Та навіщо воно треба?» Але не сказав, бо розумів, наскільки для українців важливо відновити ту страшну сторінку свого минулого. На виданні написали «Подарунок українським людям від Америки» та роздали у заклади вищої освіти та бібліотеки України. Тішуся, бо була причетною до реалізації цієї ідеї. Водночас зауважу, що навіть Канада не спромоглася створити таку Комісію та профінансувати такі важливі кроки у визнанні Голодомору в Україні.

«В Україні маю багато хороших друзів»
— Під час свого останнього приїзду ви презентувала в Національній спілці письменників України свій документальний фільм, відзнятий на початку 1990-х в Україні перед референдумом. На перегляд стрічки прийшли Катерина Ющенко, політв’язень Богдан Горинь, посол України у США Валерій Чалий, академік Микола Жулинський, режисер фільму «Голод-33» Олесь Янчук і багато інших…
— Приємно було зустрітися з Катериною Ющенко, з якою приятелюємо понад 40 років. Маю в Україні також хорошого товариша Петра Порошенка, якому Світова рада Філадельфії присвоїла почесну нагороду «Міжнародний державний діяч». Ми з Крейґом Снайдером, президентом Світової ради, 20 лютого 2019-го зустрічали президента Порошенка на урочистостях у престижному будинку «Юніон ліґ» у Філадельфії — колисці американської незалежності, де його й нагородили. «Міжнародний державний діяч» — це найвища відзнака Світової ради, яку свого часу одержали Михайло Горбачов, Анвар Садат, Іцхак Рабин і Себастіян Пінера. Світова рада визнала, що Петро Порошенко має бути долученим до цього списку як захисник демократичних ідеалів. До речі, коли президентом України Віктор був Ющенко, під час свого офіційного візиту до США він також відвідав Філадельфію, його нагородили «Медаллю Свободи». Урочистості відбувалися в залі «конститушн», а з вікна було видно площу Свободи, і це було дуже символічно. Я тоді йому щиро подякувала, що дав нам надію на кращу долю для України.
— В Америці також створили групу підтримки України в Конґресі США…
— Йдеться Український кокус. Це двопартійна група підтримки у Конґресі, створена у Вашинґтоні 9 лютого 2015 року. Своїм завданням група називає посилення політичних, військових, економічних і культурних зв’язків між Сполученими Штатами та Україною. Серед питань, якими насамперед опікується кокус, є військова та безпекова допомога Україні. Вболіваючи за Україну, ми їдемо до Вашинґтона, зустрічаємося з конґресменами та сенаторами й намагаємося хоч якось посприяти вашій країні. Адже у нас велика українська громада. І ця громада постійно гуртується довкола українських цінностей. У Філадельфії, до прикладу, американські українці мають чудовий собор, де українська громада молиться за кращу долю України, Український центр, українську суботню школу (в ній навчається 350 дітей) та український коледж. У Філадельфії є багато різних клубів за інтересами, де зустрічаються українці. Це нас об’єднує. Україна живе в Філадельфії. Тому і я маю два обличчя — українське й американське (усміхається).
— Ледь не перед самим від’їздом із Києва до Філадельфії вам несподівано зателефонували з Офісу президента України й попросили поміняти квиток на Вашинґтон. Навіщо?
— Я отримала з рук президента України орден Княгині Ольги II ступеню. Це для мене надзвичайно велика честь. Крім цього, мала змогу звернутися до президента та його радника Андрія Єрмака. Наголосила, що кожна нація має своїх героїв — ми в Америці вшановуємо батьків американської держави: Вашинґтона, Джефферсона та Франкліна. Україна також має своїх батьків, які доклали чимало зусиль, щоб вона відбулася як незалежна держава. І ми маємо пам’ятати та шанувати Івана Драча, Дмитра Павличка, Михайла Гориня, Івана Зайця, Степана Хмару, В’ячеслава Чорновола. Ці люди разом із Народним рухом України розбудили український народ та підняли його з колін. Вони дали базу для незалежної суверенної України. Маємо їх визнати як батьків сучасної України та вшанувати. Адже коли була в Україні на святкуванні Дня незалежности, на жаль, не побачила тих із них, хто ще живі, запрошеними до VIP-зони. Це мене дуже стурбувало й збентежило. Мені пообіцяли, що подумають…
Розмовляла Валентина Розуменко, «Україна молода»

Як повідомляв «Міст», Уляна Мазуркевич була учасницею з’їзду Демократичної партії з висунення кандидата на посаду президента США.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply