Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 8, 2021

Уляна Княгинецька: «Мене надихнула дівчинка, яка не читала казок»

Автор:

|

Травень 16, 2021

|

Рубрика:

Уляна Княгинецька: «Мене надихнула дівчинка, яка не читала казок»
Уляна Княгинецька

Торік українці в Угорщині розпочали новий виток історії українського друкованого слова в цій країні. Вони започаткували міжнародний проєкт «Відчути слово» для читачів із важкими порушеннями зору. Уляна Княгинецька — засновниця цього проєкту, видавчиня й активістка української діаспори в Угорщині.
— Із чого починалось українське книговидавництво в Угорщині?
— Не всі, мабуть, знають про те, що альманах «Русалка Дністрова» видали в Буді 1837 року. Зі здобуттям Україною незалежності Товариство української культури в Угорщині (ТУКУ) 1995-го видало українськомовний часопис «Громада». Він досі виходить, уже 25 літ поспіль. За часи незалежності також вийшло друком чимало видань, серед яких особливо цінні: «Прихована правда» Ярослави Хортяні, двомовна збірка Лесі Українки «Сім струн», двомовна збірка Т. Шевченка «Посланіє», прозові твори, авторами яких є українці Угорщини, наприклад, «Коли сонце заходить на захід» Василя Плоскіна, «Мальви на рушнику» Валентини Зінченко, давньоруські тексти і переклади «Слова о полку Ігоревім». Нещодавно переклали угорською та надрукували роман Лесі Волі «Завірюха».
— Як ви долучилися до процесу книговидавництва в Угорщині?
— Моя видавнича діяльність в Угорщині почалася при Українському самоврядуванні Уйбуди (район Будапешта), яке я очолювала у 2014- 2019 рр. Саме тоді я започаткувала міжнародний проєкт «Дитяча українська казка ХХІ ст.». В його рамках вийшла перша українськомовна збірка українських казок в Угорщині «Казковий дивосвіт», а до збірки казок видали розмальовку з ілюстраціями. Передмову написав відомий український казкар Сашко Лірник. Крім цього, ми випустили двомовний вокальний цикл на вірші Тараса Шевченка. Такий збірник востаннє видавав відомий український композитор Микола Лисенко ще наприкінці ХІХ ст. Унікальним здобутком є також публікація вокальної добірки «Стрічки кохання».
— А як виникла ідея видати «Казковий дивосвіт» шрифтом Брайля?
— На це мене надихнула зустріч два роки тому з неймовірно розумною і щирою дівчинкою Лізою, яка ще в дитинстві втратила зір і — уявіть собі! — жодного разу в житті не читала казок. Тепер 17-річна Ліза — моя добра подруга. Живе у Будапешті. У неї дуже світла, чудова аура, й я надзвичайно щаслива, що Бог подарував мені зустріч із нею.
— «Казковий дивосвіт» став першою збіркою шрифтом Брайля у рамках вашого проєкту «Відчуй слово». Що було далі?
— Таких видань уже три. Друге — «Білоруські казки» — «свіжі» переклади, надруковані українською вперше. Ідея створення «Білоруських казок» належить українському письменнику Володимиру Вакуленку. Третє видання — найкращі твори Лесі Українки «За правду, браття, єднаймось щиро». Ще одним нашим досягненням є те, що ці три унікальні видання шрифтом Брайля зараз зберігають у фонді Національної бібліотеки Білорусі. Їх туди передав український посол Ігор Кизим у рамках заходів із відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки.
— Чи плануєте надалі займатися книговидавництвом для українців із вадами зору?
— З моменту започаткування проєкту «Відчути слово» у жовтні 2020 року ми зробили багато, і плануємо робити ще більше. Цього року видавничу діяльність взяло на себе і товариство «Нова хвиля» з Будапешта. При ньому створили видавничу комісію, яку очолила я. У наших планах — кілька видань, які, з Божою поміччю, побачать світ 2021-го. Зараз ми перебуваємо у пошуках друкарні, де можна було б адаптувати та надрукувати заплановані видання.
— Відчуваєте підтримку ваших проєктів не лише з боку українських експатів, а й від угорського й українського урядів?
— Українці в Угорщині — згуртовані люди, мають мудрих наставників, а також потенційну молоду спільноту, і передусім це наша найбільша підтримка. Також велику моральну і фінансову підтримку відчуваємо з боку угорського уряду. Зокрема, в рамках закону про національні меншини в Угорщині, який надає змогу на розвиток і збереження національною меншиною мови, культури, традицій, релігії й освіти. Молоде покоління, як і старше, бере активну участь у гуманітарній допомозі Україні.
— Ви маєте обширне портфоліо зайнятості на різних посадах у самоврядуванні українців Угорщини. Розкажіть, будь ласка, як історично формувалася українська громада в цій країні, і чим вона займається?
— З часу виникнення Угорщина є багатонаціональною країною, й українська національна меншина відіграє в її суспільному житті не останню роль. Українсько-угорські взаємини, зокрема, культурні зв’язки налічують уже понад 1 тис. років, і наша спільна історія триває й досі. 1993-го українська громада в Угорщині отримала офіційний статус національної меншини, згідно з ухваленим того ж року законом «Про права національних меншин», що дало право балотуватися до місцевих самоврядувань. Загалом в Угорщині офіційно визнали 13 історичних національних меншин. 1991-го створили ТУКУ, яке є головною рушійною силою суспільного життя української громади в Угорщині. Саме його представників у 1998-2019 рр. делегували до органів місцевого самоврядування Угорщини. 1999-го створили Державне самоврядування українців Угорщини — офіційний орган української національної меншини, Столичне самоврядування українців Угорщини та низку місцевих районних самоврядувань Будапешта.
З часів створення ТУКУ було дуже багато зроблено для українців в Угорщині й для українсько-угорських стосунків загалом. Встановили пам’ятники угорському королю Андрашу I та королеві Угорщини, українській князівні Анастасії (доньці Ярослава Мудрого), жертвам Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, Тарасу Шевченку та меморіальні дошки «Русалці Дністровій» і Григорію Сковороді. У листопаді 2003-го угорський парламент одноголосно визнав штучний Голодомор в Україні 1932-1933 рр. сталінським геноцидом українського народу і рішуче засудив цей кричущий злочин проти людства. З ініціативи ТУКУ з 2008 року в Угорщині офіційно запровадили недільні українськомовні літургії, душпастирем української спільноти Української греко-католицької церкви є о. Дам’ян Габорій. Підтримка української церковної громади здійснювалася коштом угорського уряду, ТУКУ та місцевих районних самоврядувань Будапешта.
— Чи є якісь новостворені організації українців в Угорщині?
— 2019 року українська молодь Угорщини заснувала Товариство української сім’ї та молоді в Угорщині «Нова хвиля», яке об’єднало нове покоління, креативних і обдарованих тутешніх українців. За перший рік існування, попри карантинні обмеження, пов’язані з пандемією, новостворене товариство провело дуже багато заходів і домовилося про співпрацю як із українськими, так і з угорськими навчальними закладами. Тепер наше головне завдання — дбати про українську культуру, мову, традиції, працювати та мислити глобально, зазираючи в майбутнє щонайменше на 50-100 літ, як це робили і надалі роблять наші попередники.
— Плануєте якісь особливі урочистості напередодні 30-ї річниці Незалежності України?
— Звісно, що так, але світ охоплений пандемією, тому планувати нелегко. Загалом День Незалежності України відзначаємо за давньою традицією української громади Угорщини — біля пам’ятника Тарасу Шевченку на однойменній площі. Цьогорічну круглу дату незалежності відзначимо біля пам’ятника Кобзарю вже вчотирнадцяте.
— Що ж вас надихає, коли вчергове плануєте проєкт чи захід задля промоції України за кордоном?
— Дуже люблю та поважаю Україну й Угорщину! Україна — моя Батьківщина, а Угорщина — мій дім. Любов і повага до Батьківщини і Дому мене й надихають.
Розмовляла Олександра Федорчук, «Укрінформ»

Як повідомляв «Міст», незрячі отримали можливість навчатися у звичайній школі.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply