Трой Рупташ: «Завжди почувався українцем»
Канада — третя країна за кількістю етнічних українців після України та Російської Федерації (РФ). Понад 1,2 млн канадських українців мешкає там. Чимало з них досягли значного успіху та стали справжніми зірками зі світовим ім’ям. Одним із таких визнаних майстрів своєї справи є 53-річний голівудський актор Трой Рупташ.
Він народився і виріс в провінції Альберта. Обоє його батьків — етнічні українці. Трой зробив успішну кар’єру актора і вже 20 років знімається у голівудських фільмах і серіалах. Зокрема, його можна побачити у таких роботах, як «Здичавіла», «Молодий татусь», «Надприродне», «Відчайдушні домогосподарки», «Менталіст», «Втеча з в’язниці», «Темний ангел», «Марон», «Копай дві могили», «Історія морського піхотинця» та багато інших. Минулого місяця Трой Рупташ разом із своєю сестрою вперше побував в Україні.
«В Україні почуваюся, як удома»
— Це був перший ваш візит до України?
— Атож. Більше того, я і моя сестра — перші з нашої сім’ї, хто побували в Україні. Я дуже щасливий, що нарешті зміг завітати сюди. Це неймовірне відчуття! Почуваюся тут, як удома. Це складно пояснити, бо дуже сильні емоції наповнюють мене, коли ходиш усіма цими вулицями, чуєш людей і розумієш, що саме звідси твоє коріння.
— Хто з ваших батьків має українське коріння?
— І мама, і тато. Мама досі вміє розмовляти українською, а тато — дуже мало.
— А як ваша українська?
— Ще не дуже. На жаль, не знаю української, але дуже хочу знати. Особливо після цієї мандрівки. Я купив собі книжку, щоб вчитися читати кириличний текст і вивчати нові слова.
— Почуваєтеся українцем?
— Я завжди почувався українцем, особливо у дитинстві. Мама тоді часто балакала українською та любила варити традиційні українські страви — борщ, вареники тощо. До того ж, моя бабуся співала нам українських пісень. Вона ходила до української церкви. Коли я виріс, то спершу жив у Торонто, де грав у театрі, а потім у Нью-Йорку. Останні 18 років мешкаю у Лос-Анджелесі, де знімаюся у фільмах. За цей час не забув, ким я є і звідки. Останній рік провів за дослідженнями сімейних архівів, побував у будинках, де виросли мої батьки, записав інтерв’ю із місцевими українцями. Ця робота мене дуже захопила і надихнула, я відчув, що роблю щось важливе. Так виникла ідея фільму, який планую зняти у Канаді.
«Що більше фільмів про Україну покажуть в Америці, то краще»
— Що це за фільм?
— Він називається They Who Surround Us. Дві світлини, які я знайшов під час своїх досліджень, наштовхнули мене на думку, що варто зняти кіно про цей непростий досвід людей, котрі поїхали з України в Канаду. Перша — це фотографія Степана Бойсана, брата моєї бабусі. Його заслали до Сибіру, і ми думали, що він там помер. Але з’ясувалося, що він вибрався звідти і воював в УПА. Друга світлина — фото прадіда Олекси Рупташа і його сім’ї, які стоять біля свого будинку. Дивлюся на них і відчуваю, що всі вони — моя рідня, з якою ніколи не зустрінуся. Тому виникло бажання розповісти їхні історії, надати голос тим, хто завжди нас оточує — нашим предкам. Більше того, робота над сценарієм фільму містичним чином переплелася із реальною історією.
— Як саме?
— Щоб написати сценарій цього фільму, я працював за системою creative dream work. Я люблю залучати свою підсвідомість, щоб продукувати якісь оригінальні та незвичайні ідеї. Для цього записую свої сни у нотатник. Це може здатися безглуздим, але перед тим, як лягати спати, я пишу: «Шановне внутрішнє «Я», якщо забажаєш, будь ласка, покажи мені сни і картинки, які допоможуть мені створити щось нове. Я готовий слухати, будь ласка, допоможи запам’ятати мені всі ці сни та картинки. З любов’ю та повагою, Трой». Після того будь-який сон, який присниться, записую, навіть, якщо прокидаюся серед ночі. А кілька місяців тому, мені приснився ліс. Чим далі я йшов у той ліс, тим чіткіше чув жіночий спів. Це був дуже сильний образ, який став основою сценарію фільму «Ті, що оточують нас». Події фільму відбуваються у 1970-ті рр. і йдеться про канадського фермера Романа, котрий народився в Україні. Його рідних вбили на його очах, коли був ще малим хлопцем, сам він дивом вижив, небайдужі люди змогли сховати його і перевезти за кордон. Роман забув про ті події. Однак, через драматичну смерть дружини, він починає їх згадувати. Він чує голос жінки у лісі і йде туди.
Зі сестрою ми завітали у селище біля Чернівців, звідки походить родина тата, а також у Журавно Львівської області, звідки походять родичі мами. У Журавно сталося справжнє диво. Там ми знайшли нашу рідню, про існування якої навіть не здогадувалися! Як виявилося, Степан Бойсан, мій двоюрідний дідо, одружився із своєю подругою Марією і у них народилася донька Оля. Її малою з матір’ю заслали у Сибір, але вона змогла зістрибнути з потяга, втекти і вижити. У неї народився син, а у сина — двоє дітей, і вони всі досі живуть у Журавному. Оля сказала, що чекала на цю мить 73 роки. Також вона розповіла, що тіло її тата знайшли у лісі.
— Ви будете режисером стрічки і, вочевидь, зіграєте якусь роль?
— Авжеж, я буду режисером і зіграю роль Романа.
— Вже знайшли продюсерів? Можливо, влада якось допомагає?
— Ідея цього фільму є близькою для багатьох людей у Канаді, тому чимало українців долучилися до проекту створення фільму і, відповідно, фінансування. Ми вже зібрали певні кошти на інтернет-платформах, власне, завдяки ним зміг приїхати сюди, щоб розвинути свій проект. Мій продюсер займається зараз тим, щоб знайти більше фінансування. Також заручилися підтримкою фундації Тараса Шевченка та Посольства України у Канаді. Україна дуже цікава і колоритна країна, однак для більшості людей за океаном вона залишається загадкою. Українська культура майже не представлена в Голівуді. Хочу це змінити. Канадсько-українській фільм «Гіркі жнива» мені не зовсім сподобався, бо надто вже «вилизаний» і не передає сповна української автентичності. Однак, безперечно, що більше фільмів про Україну покажуть в Америці, то краще.
«Персонажі стають природною частиною мене»
— Чому ви завжди граєте «поганих хлопців»?
— Мене про це часто питають. Я люблю грати складних персонажів, психологія «поганих хлопців» є значно цікавішою. Мої улюблені актори — Шон Пенн і Ґері Олдмен, вони чудово справляються із такими ролями.
Однак, я грав і в комедіях. Хоча, справді, більшість моїх персонажів — трішки «дивні».
— Як ви готуєтеся до своїх ролей?
— Коли вчу акторів у Лос-Анджелесі, то розповідаю їм про лінзи, крізь які ми бачимо світ. Кожен із нас бачить ту чи іншу ситуацію в інший спосіб. Так само із ролями у кіно — вони також унікальні персонажі, із своїм світом. Тому важливо уявити і збагнути весь попередній досвід тих постатей, які доводиться грати. Потрібно створити правильне уявлення про героя, «копати глибоко», щоб не просто промовляти слова, а діяти, бути цим персонажем. Припустімо, коли ви йдете вулицею і бачите змію, то не думаєте, як реагувати на неї? Бо маєте спонтанну реакцію, виникає природний страх. Вам не треба вдавати страх, бо ви справді налякані. Так само з ролями у кіно. Персонажі стають природною частиною мене, коли готуюся до своїх ролей.
— Ви також малюєте картини. Ви ще й професійний художник?
— Ні, я не професійний художник, бо живу за рахунок своєї акторської кар’єри. Маю дуже візуальний стиль мислення, тому люблю малювати ті образи, які з’являються у моїй голові. Однак інколи й справді продаю свої роботи, коли люди хочуть їх придбати. У школі я професійно займався фігурним катанням і здобув навіть кілька нагород. Але у підсумку поєднав своє життя з кіно.
— Коли приїдете додому, що розкаже рідним і друзям про Україну?
— Я їм скажу, що вони мають туди приїхати і подивитися на цю чудову країну! Україна одна із тих країн, куди варто їхати у відпустку. Львів — прекрасне місто, наступного разу хочу побувати також у Києві, бо, на жаль, не мали часу туди завітати. Сподіваюся, що поїдемо разом із батьками. Щоб пам’ятати про ті події, навіть зробив на руці татуювання, де українською написано: «Справжня людина не може жити без мети». Також планую нанести на руку ще й Тризуб. «Ті, що оточують нас» — велика відповідальність, і сподіваюся, що зможу зробити все, що запланував. Тому в Лос-Анджелесі буду дуже хутко працювати, щоб встигнути зробити цей фільм.
Розмовляв Юрій Мартинович, ZIK
Як допомогти собі та своєму ближньому
Дякую, що приділяєте увагу цій дуже важливій темі. Нажаль, більшість уУкраїнці рятували світ, зокрема, і 1920 року на Віслі
Річ Посполита була ліквідована 1795 року. Тому: Сто років тому 15 серпСпостерігачі ПАРЄ прилетіли до України
Мій коментар видалено. Я це так розумію що моя присутність на цьому саСпостерігачі ПАРЄ прилетіли до України
Вважаю дії української делегації у ПАРЄ правильними по суті але не спо