Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 28, 2021

Сахра Карімі: «Афганістан пахне кров’ю»

Автор:

|

Вересень 01, 2021

|

Рубрика:

Сахра Карімі: «Афганістан пахне кров’ю»
Сахра Карімі

Афганська режисерка Сахра Карімі — одна з тих, кому вдалось виїхати з країни після наступу талібів, і зробити це їй допомогли українці. Сахрі — 37, і від талібів вона втікає вдруге. Першого разу — в Іран, другий, в Україну. А своїм найкращим періодом життя вона називає перебування у Словаччині, де вивчала режисуру і має громадянство цієї країни. Попри те, що Сахра зазвичай працює «за лаштунками», вона — ідеальна героїня для феміністичного кіно: перша жінка в країні, яка отримала науковий ступінь з режисури й очолила державну компанію «Афганфільм».
— Якою є ваша країна?
— Моя країна впродовж 40 років зазнавала різних військових конфліктів. Спершу це була війна, у якій брав участь СРСР, потім — громадянська, «Талібан», потім 20 літ чогось, схожого на демократію. Якщо ж абстрагуватися від війни, це країна з давньої історією. На її території проживають пуштуни, хазарейці, таджики, узбеки. Маємо дуже мальовничі провінції, на вулицях ростуть фрукти. Але наші політики завжди все втрачають. «Талібан» знову повернувся до влади і захопив міста, бо політики не змогли консолідуватися, вони ніколи не були об’єднані, а завжди плели інтриги. Політики не піклуються про нашу країну, тільки про себе, свої родини, кишені та бізнес.
— Чим пахне Афганістан?
— Кров’ю (затуляє обличчя обома долонями і плаче). Постійні вибухи, вбивства. Люди безупинно сподіваються, що колись це закінчиться. Але за тиждень усе перевернулось догори дриґом.
— Ким мріяли стати в дитинстві?
— Спершу я вивчала математику та фізику, а коли переїхала до Словаччини, то почала вчити режисуру. А як була маленькою, дуже хотіла стали археологинею.
— Як ви реагували на заяви президентів Обами та Трампа про скорочення контингенту США в Афганістані, а згодом і про виведення військ?
— Трамп робив це, щоб виграти вибори. А Байден прискорив цей процес. Це велика зрада.
— Ви хотіли, щоб війська США залишались у країні й надалі?
— Авжеж.
— Як довго?
— Поки не буде миру.
— Якби ви знімали документальну історію про сучасний Афганістан, хто були б її головні герої?
— Я б зняла фільм про тих, хто справді любить Афганістан, хто справді піклується про нього. Гадаю, що це звичайні солдати Афганістану.
— Не американські, а місцеві, афганські?
— Атож.
— Яке становище в афганському суспільстві займають жінки?
— Ми боролися за наші права, ідентичність, місце в політиці та суспільстві.
— Чи є в Афганістані професії, позиції чи послуги, недоступні для жінок?
— До приходу «Талібану» ми могли робити все, були включені в усі сфери життя.
— 2009 року ви випустили фільм «Афганські жінки за кермом». На той час жінка-водійка була рідкістю?
— На той час це було щось нове, жінки цього боялися. Але зараз це норма, я сама кермую автівкою.
— Таліби заявляють, що не хочуть бачити жінок жертвами режиму. Про що це свідчить? «Талібан» лібералізується?
— Вони роблять ці жести лише заради міжнародного визнання. Ми їм не віримо. Всі знають, що 1996-2001 рр. були найтемнішим часом для жінок. Дівчатка не могли ходити до школи, жінки не могли пройтися без супроводу, хіба до лікаря. Жінки не могли вільно жити.
— Подейкують, що таліба було неможливо відрізнити від звичайного перехожого?
— Зараз їх уже можна розрізнити. Але різниця не в зовнішньому вигляді, а в способі мислення, ментальності. Людина може дуже гарно виглядати і водночас бути талібом. Знаю кількох політиків, які підтримали прихід «Талібану». Вони це роблять, бо розчарувалися в нашому уряді.
— А які є причини для розчарування в уряді?
— Наш уряд був дуже корумпований і несправедливий. Він не займався вирішенням економічних і міжетнічних питань, деякі етнічні групи жили в умовах значної бідності. Люди були нещасливі. Також Афганістан — це дуже консервативна та релігійна країна, частині людей не подобалось, що жінки отримували більше можливостей.
— Ви — сильна жінка. Перша, яка отримала науковий ступінь з режисури в Афганістані, перша, яка очолила державну компанію «Афганфільм». Наскільки вам легко, комфортно було бути собою у своїй країні?
— Я відома в Афганістані своїм неприйняттям талібів — тут не йдеться про комфорт, я маю багато ворогів. Коли таліби прийшли, я була змушена тікати, бо я знала, що вони мене вб’ють.
— Де вас цього разу застала новина про входження талібів до Кабулу?
— Я була в банку, хотіла зняти гроші, але не змогла, і побігла додому. Люди навколо були спантеличені й не могли повірити в те, що відбувається. А за кілька годин вулиці спорожніли.
— Що було в очах талібів, які заполонили собою місто — бажання влади, помсти?
— Талібів не було на вулицях, вони відразу рухалися до президентського палацу. Щодо жителів: я насправді не бачила їхні очі, бо бігла в аеропорт.
— Україна стала єдиною країною, яка запропонувала вам допомогу з евакуацією?
— Ні, першою була Ванда Грицева, президентка Академії кіно і телебачення Словаччини. Вона має в Україні приятеля — Андрія Єрмака (він разом із Владою були співпродюсерами українсько-словацького фільму «Межа». — Ред.), вона контактувала з ним, після чого українська влада вирішила мені допомогти. Вона підштовхнула й уряд Туреччини допомогти нам виїхати.
— Хто саме вийшов із вами на контакт з боку України?
— Андрій Єрмак.
— У новинах ми бачили, як афганці у розпачі кидались на літаки, щоб виїхати з країни, і дехто з них навіть гинули. Чи знаєте, за яким принципом люди сідали в літаки?
— Пріоритет мали американці й ті, хто працювали з американцями — це перекладачі, проєкт-менеджери, виконавці проєктів. Про пересічних людей вони не думали.
— У Facebook активно обговорювали, чому серед майже 700 пасажирів американського військового літака майже не було жінок…
— Їм фізично важче було туди дістатися першими.
— Як довго плануєте залишатися в Україні?
— Я привезла з собою свою родину, зокрема, брата, хочу вивезти його до Канади, де живе моя мама. Тому як тільки отримаю візу, поїду звідси.
— Останнє запитання — чи плануєте коли-небудь повернутися до Афганістану?
— Я залишаюсь директоркою «Афганфільму», тож якщо побачу, що таліби створять коаліційний уряд і не образять мене, не вб’ють і не посадять до в’язниці, мабуть, повернуся.
Розмовляла Ольга Кириленко, УП

Як повідомляв «Міст», афганській режисерці допомогли вибратися з Кабула.

About Author

Meest-Online