Новини для українців всього свту

Tuesday, Jan. 25, 2022

Руслана Писанка: «Цінності, які нас об’єднують, мають бути закладені в фільмах»

Автор:

|

Грудень 01, 2021

|

Рубрика:

Руслана Писанка: «Цінності, які нас об’єднують, мають бути закладені в фільмах»
Руслана Писанка

Руслана Писанка — телеведуча, акторка театру та кіно, режисерка та ведуча денного шоу «Твій день» на телеканалі «1+1». За 30 років творчої діяльності збудувала успішну акторську та телевізійну кар’єру. За акторську роботу в фільмі «Москаль-чарівник» (1995) акторку відзначили Державною премією України ім. Олександра Довженка, а за головну роль в історичному мінісеріалі «Чорна рада» (2000) — Орденом Святого Володимира.
— Ви знаєте українське кіно зсередини практично від моменту проголошення Незалежності. Якою індустрія була на початку свого становлення?
— Зважаючи на те, що 1990-ті були не найлегшим періодом та, знаючи всі труднощі того часу, кіно вистояло гідно. Мало, але фільми все ж знімали, режисери бралися за нові теми, на екрані з’являлось багато знаменитих і неймовірно талановитих акторів. Єдине, що страждало — якість зйомки. Однак, треба зважати на час, коли все це відбувалося. Але мені дуже пощастило, адже одразу після інституту я знялась в чудовому фільмі Андрія Бенкендорфа «Кілька любовних історій» (1994). А 1995-го вийшов фільм «Москаль-чарівник» Миколи Засєєва-Руденка. Він став своєрідною новинкою, адже після проголошення Незалежності тільки починали знімати кіно за мотивами української класики.
— Акторство було вашою мрією?
— Плани на акторство у мене були ще з дитинства. У СРСР вважалося престижним отримати якусь відзнаку від держави. Звісно, коли я була малою, на мене це також впливало, а тому в дитинстві моя мрія звучала як «Народна артистка Радянського Союзу». Зрештою, я й стала артисткою. У момент, коли вже відбувалася підготовка до вступу, я їздила на проби і мені сказали, що все дуже добре, але для ролі треба схуднути. Для мене це не могло бути умовою, адже я хотіла, щоб оцінювали мій талант. Тож вирішила шукати себе в чомусь іншому. Альтернативним варіантом стала режисура, де я могла проявити себе за кадром. Я була творчою дитиною, багато займалась за навчання в школі: відвідувала художню та музичну школи, гуртки з вокалу, мала багато концертів і вистав. Також чимало талантів дісталося від моїх рідних, тож я була впевнена, що з режисурою все також складеться. Але доля вирішила інакше. Вже під час навчання в інституті, мене як фактурну дівчину до різних стрічок. Ось так поступово в одній з них мене побачила професійна група кіностудії Довженка і запросили на кастинг. Так я зіграла свою першу роль — в стрічці «Кілька любовних історій», за якою послідували й інші. Згодом з’явилися й перші телевізійні проєкти, в яких я була ведучою. Як виявилось, аби тебе помітили і можна було здійснити свою мрію, худнути необов’язково.
— Які зі своїх ролей у кіно ви вважаєте знаковими?
— Роль Тетяни в фільмі «Москаль-чарівник». Був дуже насичений графік зйомок, було місце для імпровізацій, а позаяк ти ще початківець, то паралельно з цим виникає безліч нових відчуттів. Перші головні ролі не забуваються ніколи. Окремою цінністю для мене є те, що я грала на одному майданчику разом із такими акторами як Богдан Бенюк, Костянтин Шафоренко, Олександр Бондаренко. Це були мої перші кроки в повнометражному кіно і потрібно було швидко все схоплювати і навчатись, аби бути на одному рівні з колегами. Також до знакових ролей можу віднести фільм «Вогнем і мечем» польського режисера Єжи Ґоффмана. У мене була епізодична роль відьми Горпини і це було велике професійне щастя — мати змогу співпрацювати з такою командою і грати з відомим польськими й українськими акторами. В мене тоді було враження, що потрапила в Голівуд, хоча це була всього лише сусідня Польща.
— Як змінилась українська кіноіндустрія за 30 років Незалежності?
— Кіно зацікавило державу, почали більше виділяти коштів і, звісно, це давало свої результати. Про Україну заговорили і в Канні, й у Венеції, і в США як про державу, що знімає кіно. Наші закордонні колеги розуміють, що нам є що сказати в кінематографі. Зараз найбільші кінофестивалі не обходяться без наших фільмів, які отримують нагороди і гарні відгуки.
— Чи зможемо таки побачити Руслану Писанку у ролі режисера?
— Звісно, дуже хотілося б спробувати свої сили, тим паче, є досвід і бажання. Але до створення фільму ще потрібно визріти. Хотілося б знайти хорошого сценариста і того героя, якого я могла б запропонувати глядачу. Тільки тоді спробую створити свій фільм, а наразі мене цілком і повністю захопило телебачення.
— У вас досить нетипова кар’єра: знімалися в кіно, зараз — ведуча шоу «Твій день», граєте в театрі. Як вдається все поєднувати?
— Чого справді не встигаю, то це відпочивати. Й оскільки завжди відносила себе в ряди трудоголіків, то для мене це цілком нормальний ритм. Звісно, моментами відчуваєш виснаження, але коли є внутрішня потреба ділитись і відчуваєш, що потрібна людям, втома відходить на другий план і насолоду від улюбленої справи відчуваю дужче.
— Не складно вам переключатись між своїми амплуа?
— Розмаїття — саме те, що допомагає мені триматися на плаву та не з’їхати з глузду. Я так влаштована, що займатись чимось одним — не мій варіант. А тому перемикатися, розділяти для мене не складно. Приємно, коли після вистав люди фотографуються, кажуть, що дивляться шоу «Твій день». Це дуже цінно, коли твоя робота подобається іншим. Якщо я здатна в ролі ведучої чи акторки покращити настрій людині, викликати позитивні емоції чи бути корисною, отже, я на своєму місці.
— А як змінилася телевізійна авдиторія з середини 2000-х рр.?
— Змінилося життя. І на авдиторії, яка нас дивиться, це також позначається. Найперше, глядачі подорослішали: ті, хто дивилися мене раніше, стали старшими. Ми разом за цей час набували певного досвіду і тепер нам є про що погомоніти, які і 10-15 років тому. Але незмінним залишилось одне — люди так само хочуть відчувати тепло, турботу, позитив і мати цікавого співрозмовника по той бік екрану. Це ми і продовжуємо робити з моїми співведучими Іриною Ванниковою, Владом Ямою в етерах «Твого дня».
— Які фільми нам потрібні й яким ви бачите кіно в найближчі роки?
— У часи, коли я навчалась у театральному інституті, у нас висів плакат із відомою фразою: «Найважливішим з усіх мистецтв є кіно». І найважливішим воно є насамперед тому, що з допомогою фільму найпростіше донести до великої кількості людей потрібний меседж, бачення та, звісно, ідеологічну складову. Цінності, які нас об’єднують, мають бути закладені саме в фільмах. Якщо проаналізувати американське кіно, то у кожній історії знайдеться людина, яка покаже, що американцем бути дуже круто, в найпростішій комедії обов’язково буде герой, який скаже, що законів потрібно дотримуватися — це головне в Америці. У кожному сюжеті в них закладена американська мрія — і це працює. Подібного хотілося б і у нас. Фільми є і мають бути різними за жанром, темами, посилом, бо нам потрібне різне кіно. Але хотілося б, щоб навіть у найпростішому сюжеті були закладені ті цінності, які ми сповідуємо і головні позиції, які важливі для нас і покоління, що підростає.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply