Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 25, 2021

Роман Семисал: «На проби «Кіборгів» приїхав у броніку та касці, які купила дружина»

Автор:

|

Лютий 15, 2021

|

Рубрика:

Роман Семисал: «На проби «Кіборгів» приїхав у броніку та касці, які купила дружина»
Роман Семисал

Хоча актор театру й кіно Роман Семисал Донецький аеропорт не захищав, режисер Ахтем Сеїтаблаєв довірив йому роль комбата у своєму фільмі «Кіборги». Можливо, через те, що Роман був учасником російсько-української війни. Не чекав, поки йому прийде повістка, а сам зателефонував на «гарячу» лінію Міністерства оборони й попросився на фронт. Після цього були «Кіборги», «Черкаси» та серіали українською мовою. Серед них — «Виходьте без дзвінка», четвертий сезон якого стартував на каналі «Україна».
— Чим інтригуватиме глядача четвертий сезон серіалу?
— Хочемо врятувати дитину Надії, яку викрали. Кинемо всі сили і поліції, і моїх зв’язків, аби повернути хлопчика додому. Ще у продовженні з’являється новий персонаж, якого я не одразу готовий дружньо сприймати. Допомагає розслідуваннях, а також поставити на ноги сина Надії. Нові серії насичені детективними історіями. Буде більше бійок, гонитви, задіяні професійні каскадери. Будуть і перестрілки, і поранення, що стосується, зокрема, мого персонажа.
— У кадрі більшість складних трюків виконуєте самі. А у яких сценах доводиться залучати каскадерів?
— Трюки з машиною. Звісно, я так не можу. Було кілька перегонів, машина переслідує іншу, підрізає. Усе, що стосується небезпечних трюків із машиною, роблять каскадери.
— Четвертий сезон знімався в умовах карантинних обмежень. Уже звикли до них?
— Дотримувалися усіх заходів безпеки. Хоча актори не ходили в масках, щоб стирати грим. А знімальна група в масках ходила. Щоранку перевіряли температуру, відстежували стан здоров’я. Наш із Світланою старший син захворів на коронавірус, ми про це одразу ж сказали групі. Того ж дня нам зробили тести. Виявилися неґативними. Син одужав, ми попередили всю команду. Всі з розумінням до цього поставились. Треба бути максимально чесними, бо небезпека існує.
— Син важко переніс хворобу?
— Живе вже окремо від нас. Пішов на самоізоляцію. Переніс доволі легко. Була слабкість, температура перші три-чотири дні. Втратив нюх і смак на кілька днів. Потім почав одужувати. Після десяти днів зробив тест, який показав, що вірус подолав.
— Цього сезону ваш персонаж значно стильніший. Комфортно у такому образі?
— Комфортно. Дуже люблю маринарки. Просив, щоб вони у мене були цього сезону. А щодо одягу, навіть якщо він не дуже комфортний, ти все одно через три-чотири зміни до нього звикаєш. І на певному етапі вже зручніше ходити в ігровому одязі, ніж у своєму звичайному.
— А в реальному житті який ваш гардероб?
— Люблю класичний стиль. Але така у мене робота, що я сиджу перед мікрофоном. Футболки, светри, бо піджаки десь шарудять, шелестять, мікрофон усе це ловить. Якихось конкретних уподобань не маю. Єдине — мені не дуже подобаються джинси. Люблю вільніший одяг.
— На самоізоляції перебирали свій гардероб? Чого позбулася ваша родина?
— Регулярно це робимо, десь так раз на пів року, коли накопичуються і наші речі, і молодшого сина. Він росте. Ми все це збираємо і відвозимо на одну заправку. Там є контейнер для малозабезпечених родин. Віддавали туди взуття, одяг, іграшки, книжки, навіть старі футбольні м’ячі.
— Минулий рік багатьом запам’ятався не тільки карантином, а й якимись змінами. Чи були у вашій родині події, які можна назвати випробуванням?
— Мама перенесла операцію на серці у Києві. Живе в райцентрі Дніпропетровської області, й якби у мене не було машини… Транспорт тоді не ходив, а у Дніпрі не було можливості її прооперувати. Ми з братом кинулися допомагати мамі. Її прооперували, дяка Богу, все гаразд.
— Вдалося торік відпочити?
— У Грибівці відпочивали. Приїхали в середині червня, були там десять днів. На щастя, море ще було холодне. Чому на щастя? Бо було мало відвідувачів, й я встиг перший тиждень відпочити. Потім потепліло, море нагрілося, почали з’їжджатися відпочивальники, перетворивши все на такий собі вулик. А я не люблю людних місць. Волію абсолютно безлюдний відпочинок, щонайбільше — з родиною.
— А чому вирішили піти на війну добровольцем?
— Не міг всидіти вдома. Побачив по телевізору, що організовуються жіночі батальйони, і це мене остаточно присоромило. У третій хвилі на фронт брали всіх. Служив гранатометником у 2-му, потім — у 1-му батальйоні 24-ї бригади. У Молодому театрі працював на разових виставах. Якраз поставив «Рядового Шевченка». Батьки та дружина моє рішення піти на фронт переживали важко.
— 2008-го ви возили на Донбас виставу «Стусове коло». Ворожих настроїв до українського слова тоді не відчували?
— Виставу грали в Донецьку, Маріуполі, Горлівці, Слов’янську, Луганську. В Донецьку, навпроти нашого готелю, на стіні тоді написали щось на кшталт «уєзжайте домой, нацикі» чи «фашисти». А глядачі феноменально сприймали виставу! Була для них культурним шоком. «Стус, виявляється, наш чоловік, — казали акторам. — Ми ж нічого про нього не знали». Як можна любити те, чого не знаєш? Люди навіть намагалися переходити з нами на українську мову. Стусова Україна — не шароварна, вона інтелектуальна, аристократична й європейська.
— Ви зіграли роль комбата у фільмі «Кіборги» — про 242-денну оборону Донецького летовища. Як почувалися, коли знову довелося одягнути військову форму і пережити жахіття війни на знімальному майданчику?
— Ми працювали на совість. Крім мене, війну на собі відчув актор Олег Щербина, чимало чоловіків із масовки. «Кіборги» — одна з найкращих українських кінострічок. Ставку зроблено не на спецефекти чи батальні сцени, а на дієві діалоги, зіткнення різних світоглядів, характерів. Це великий плюс фільму. Коли почалися зйомки, я вже півтора року як повернувся з фронту. Деякі навички вже забулися. Було тривожно, але був й азарт — знову вдягнути форму, взяти автомат до рук, відчути маску бруду на обличчі, долонях. Ще до зйомок до нас прийшов боєць 93-ї бригади, котрий був у аеропорту. Кирило Недря став консультантом фільму. Ми його весь час закидали запитаннями: чи ставили вони автомати на запобіжники, перебуваючи у терміналі. Нас цікавили суто солдатські технічні моменти. Побут також цікавив: де спали, як саме, як відбувалася варта, чергування. Я порівнював те, що він розповідав, з власним досвідом. Там, де був я, другорядний плацдарм. Це Луганський напрямок: Кримське, Новотошківське, Бахмутська траса. Там не було таких запеклих боїв, як на Донецькому, Маріупольському, Мар’їнському чи Світлодарському напрямках, під Дебальцевим. Мені було цікаво розпитати Кирила про все, бо в аеропорту вони були в бетоні, а ми — у землі. Звісно, в хлопцях закладене таке пацанство: береш автомат у руки, вдягаєш каску, берці, форму. Хоча було й відповідально. Донецький аеропорт — це вже новітня історія. Не можна збрехати, бо все було на слуху.
— Під час зйомок носили свою форму?
— Я на проби приїхав у формі, броніку та касці, які мені купували дружина з братом, споряджаючи на передову. Ахтем здивувався, коли мене побачив: «Ти одразу отак, у повній екіпіровці?». «Ну так, — відповів. — Інакше не відчуєш». Тільки коли носиш на собі 12-кілограмовий бронік, коли ноги взуті у берці, усе повертається на рівень тактильних відчуттів. Це занурює тебе у ті обставини. Але на зйомках нам форму поміняли. Бо у мене була «пікселька», нам її видали наприкінці 2014 року. А в кіно ми граємо ще у «дубку».
— Знаю, що зі зйомок «Кіборгів додому ви повернулися не самі…
— Кішку Тасю зі зйомок «Кіборгів» забрав. Вона там знімалася. Її хотіли після зйомок віддати у притулок, але я сказав: «Вона поїде додому». Тепер у нас загалом вдома чотири мурчики. Трьох приніс я, а четвертого — моя дружина Світлана.
— А потім були «Черкаси»…
— У цьому фільму я зіграв роль капітана Федаша. Зізнаюся, що відтворити образ командира було нелегко. Найскладніше було знайти манеру подачі команд. У мене театральна постановка голосу. А Юрій Петрович каже: «Ні, ти уважно послухай, як розмовляють між собою моряки. Це має бути монотонно, але чітко, ясно та, найголовніше, дуже переконливо». Над цим довелося серйозно попрацювати.
Розмовляла Галина Ярема, «Високий Замок»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply