Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 23, 2021

Петро Дума: «Сумівцем залишаєшся назавжди»

Автор:

|

Жовтень 08, 2015

|

Рубрика:

Петро Дума: «Сумівцем залишаєшся назавжди»

Петро Дума

Він був народжений у родині українських еміґрантів в Австралії, в місті Джилонг, що неподалік від Мельбурна. Змалечку виховувався у Спілці української молоді (СУМ), таборував разом із батьками з дворічного віку. Він був головою осередку у рідному місті, де організація існує з 1951 року, а пізніше став головою осередку в Мельбурні. Тричі обіймав посаду голови Крайової управи в Австралії. На 18-му конґресі СУМ (2011) Петра Думу обрали головою світової СУМ.

«До нас приходять цілими родинами»
— Пане Петре, ви, фактично, виросли у СУМ. Очевидно, у цьому є заслуга ваших батьків. Розкажіть про свою родину, звідки походить ваш рід?
— Звісно, моя дорога до Спілки є такою ж, як і в багатьох інших діаспорян, чиї батьки були членами СУМ. Мої батьки познайомилися в Австралії. Батьківський рід — із Карпат, тато народився поблизу Тисмениці, а мама — українка з Югославії. Мій батько був одним із організаторів СУМ у нашому маленькому містечку в Австралії. Таборував разом із батьками, іншими спілчанами з двох-трьох років. Вже у віці п’яти років став членом СУМ. Якщо у батьків є певні переконання, то дітей легко виховувати у притаманному родині дусі. Коли мені виповнилося 18 літ, я став членом місцевої управи СУМ. У нашому містечку мешкало близько 1 тис. українців, ми товаришували і завдяки СУМ, що нас об’єднував, були не просто українцями, ми були сумівцями. Часто зустрічалися зі сумівцями з інших міст і Спілка давала нагоду запізнатися з іншими членами Спілки на світовому рівні. Тому можу сміливо сказати, що маю друзів по всьому світу. Не важливо, як часто ми бачимося — може, раз на рік, чи раз на п’ять літ — наші зустрічі минають так, ніби ми бачилися вчора.
— Чи сучасна українська молодь діаспори охоче вступає до Спілки? Й які є проблеми з вихованням молоді в українському дусі?
— Роль Спілки у світі — виховувати українську молодь свідомою того, що вони є українцями. Молодь має знати свою історію та мову. Має розуміти, що кожен українець, не важливо де він живе — в Україні, Австралії, Америці чи Європі — мусить боронити честь України. Проблемою є асиміляція, мова, якою розмовляє старше покоління в діаспорі, і відповідно, й молодь. Тішить те, що ми бачимо у нашій Спілці уже третє-четверте покоління сумівців. До нас приходять цілими родинами. Ми маємо багато мистецько-культурних заходів — хори, гуртки, оркестри та духовні семінари. Наголошуємо на виконанні українських народних пісень, бо так краще й легше вивчати мову. Різноманітні табори у нас проводяться щороку, і кожна країна це робить по-своєму. В деяких країнах є табори лише для юнацтва — спортивно-вишкільні, а в нас, в Австралії, організовуємо більше духовно-відпочинкові табори, в яких беруть участь всі сумівці, незалежно від віку. Маємо досить велику танцювальну групу — близько 150 дітей. Щотижня вони тренуються і беруть участь у різних заходах і програмах, виступали навіть в Україні — в Києві та Львові. Є в нас українські суботні школи. На жаль, щоденних шкіл не маємо. СУМ відіграє дуже важливу роль в житті української громади, а особливо молоді Австралії, у нас також є «Пласт». СУМ в Австралії приділяє велику увагу релігійному вихованню, тісно співпрацює з українськими церквами. Для участі у таборах запрошуються священики, а кожен осередок СУМ має свого капелана. Капеланом Крайового осередку є владика, котрий брав активну участь у крайовому з’їзді СУМ.

Найзначиміші події об’єднують громаду
— Наскільки чисельною є українська громада в Австралії і чи до вас дійшла «четверта хвиля» еміґрації?
— Українська громада Австралії налічує близько 40 тис. осіб. Так, маємо і новоприбулих чимало, принаймні, для нашої діаспори. Звісно, набагато більше еміґрують до США чи Канади. Скажімо, на вулицях Канади звичним є чути українську мову. В Австралії — набагато менше українців, однак, за останні роки маємо нових еміґрантів. Скажімо, у Новій Зеландії вже якийсь час фактично не було українських громад — молодь асимілювалася. Кілька років тому почали прибувати нові еміґранти, тож довелося фактично починати створення українських осередків заново. Залучили представників Церкви, поодиноких українців старої генерації і ми маємо гарну громаду в Новій Зеландії. Кілька років тому там відбувся сумівський табір. Люди прагнуть свого рідного слова, звичаю та культури. Для старших маємо програми провідницьких семінарів для того, щоб їх навчати, як стати провідником не лише в СУМ, але й у нашій спільноті.
— Як переживає діаспора трагічні події, які маємо тепер в Україні?
— Найзначиміші події дуже об’єднують громаду. Скажімо, Революція гідності не могла залишити нікого байдужим. Навіть тих, хто не надто переймалися поточними подіями, можливо вперше, уже будучи в еміґрації, бачачи, як переживає це більшість громади, прониклися патріотичними ідеями. Цікаво, що саме новоприбулі еміґранти доволі відсторонено сприймають весь трагізм ситуації в Україні, проте під впливом громадської думки таки змінюють своє ставлення, долучаючись до різноманітних акцій на підтримку України. Драматичні події об’єднують українців старої генерації з новоприбулими. І не важливо, де українець живе. Нас об’єднує українська кров. Ситуація, яку переживає Україна, є тією чи іншою мірою неминучим моментом для кожної нації, що прагне незалежності.
— Чи достатньо Україна залучає потужний потенціал, яким є діаспора, для свого становлення на світовій арені? Чи достатньою є співпраця українців світу з українцями в Україні?
— Співпраця завжди може бути набагато ширшою, кращою та тіснішою. Є великі поступки у співпраці України та діаспори. Очільники світових українських організацій мають доволі часті зустрічі з владою в Україні. Мають значення і великі бізнесові зустрічі. Чим більше Україні стане відкритою для світу, тим активніше залучатиме світових інвесторів. Це буде позитивом і для України, і для діаспори — чим більше матимемо різнопланових контактів із Україною, тим більше збагатимо себе.

Велика сумівська родина
— Повернімося до розмови про СУМ. Серед спілчан бачу багато молоді, яка посідає лідируючі позиції, і чимало поважного віку людей. До якого віку особа може називатися сумівцем?
— Членами Спілки є українці починаючи від чотирьох років. Суменята — 4-6 років, молодше юнацтво — 6-12 років, старше юнацтво — 12-18 років, дружинники — 18-50 років і сеньйори — понад 50 років. У Спілці для кожного — своя роль. Є роль для дитини: зростати й учитися. Є роль для 18-річних: бути активним, займатися самовихованням і самоосвітою. Є роль для середнього віку: допомагати молоді, бути підпорою для старших. А роль старших — вчити молодь, відчувати радість від того, що ти можеш передавати свій досвід. Тому людина залишається членом Спілки впродовж усього життя. Це — така велика сумівська родина. Кілька днів тому я мав приємність зустрітися у Львові з другом Омеляном Ковалем, багаторічним очільником СУМ у Бельгії. Йому 96 років і він — сумівець!
— Членами Спілки є відомі люди світу, наприклад, очільники Світового конґресу українців (СКУ). Ви виховуєте заміну теперішнім керівникам?
— Спілка української молоді є членом СКУ. Відтак, друг Евген Чолій, голова СКУ, також був головою Спілки із 1992-го по 1996 рік, і він досі залишається сумівцем. Важливо так виховувати молодь, аби вона була гідними українцями для світу, адже ми є найкращими лобістами інтересів України у світі. Як, скажімо, п. Чолій, Аскольд Лозинський, Стефан Романів, голова ОУН, котрий довгі роки очолював СУМ в Австралії. Ми намагаємося знаходити та виховувати лідерів, аби мати в майбутньому достойну зміну. Вони мусять якнайбільше дізнаватися про Україну — колишню та теперішню.
Розмовляла Оксана Нагірна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply