Новини для українців всього свту

Tuesday, Jun. 22, 2021

Павло Клімкін: «Треба будувати стратегію стосунків із Угорщиною»

Автор:

|

Грудень 02, 2020

|

Рубрика:

Павло Клімкін: «Треба будувати стратегію стосунків із Угорщиною»
Павло Клімкін

Минулого тижня на українсько-угорському кордоні прикордонники зупинили чиновника з Угорщини, котрому раніше заборонили в’їзд на територію України через втручання у виборчий процес. Іштван Грежа агітував за одну з політичних сил на виборах в Україні. Чому угорське питання на Закарпатті вирішиться лише протягом одного покоління та чому треба готуватися до справжніх вимог, які угорці висунуть нам при вступі до Європейського Союзу (ЄС) та НАТО, розповів Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ України.

Драйв щодо мовного питання тільки починається
— Почнімо з цікавих показників соціологічного дослідження фонду «Демократичні ініціативи ім. Кучеріва» щодо мовного питання на Закарпатті…
— На Закарпатті вирішили, що позиції української мови тут треба посилювати — не в сенсі витіснення російської, як, можливо, на півночі чи на сході країни, а в сенсі українізації угорської меншини, представники якої, як виявилося, 30 років живучи в Україні та маючи паспорт громадянина нашої держави, не знають мови, і то настільки, що діти не можуть вступати до українських закладів вищої освіти (ЗВО). А ось і числа: обов’язковим навчання українською у школі та ЗВО вважають 50 % закарпатців, і тільки 28 % жителів області з числа національних меншин думають так само. Та я в результатах цього опитування не бачу жодної траґедії. Навпаки, скажу, що драйв щодо мовного питання на Закарпатті тільки починається.
— У якому сенсі?
— Ми тільки починаємо розуміти необхідність на Закарпатті системної підтримки української. Причому, не з точки зору вивчення мови, а з точки зору розширення простору українознавства і, загалом, розширення українського культурного простору. Коли починалася ця емоційна історія навколо угорського питання, багато хто її бачив дуже вузько. Я намагався пояснити, що проблема не в тому, скільки й як ми будемо вивчати граматичних правил. Вважаю, що мають бути українська мова та література, українознавство — два мегапредмети, які можуть структуруватися, але результат їхнього вивчення оцінювати з точки зору реальних досягнень учнів. Проте немає суто мовного питання. Є питання культурно-часового українського простору.
— Скільки має минути часу, аби збільшився відсоток закарпатців, котрі сприйматимуть український простір?
— Проблему вирішить одне покоління. Українці мають таку схильність — вирішувати складні питання одним махом.

Й угорці, і ми маємо розуміти, що одне без одного не можемо
— Питання національних меншин повинно мати більш предметний статус в державі?
— Нам потрібна якась спільна візія, розуміння того, що робитимемо надалі. Наша проблема у взаєминах із Угорщиною в тому, щоб стратегічно ми бачили угорців, а вони нас необхідним партнером для співпраці в Європейському Союзі (ЄС). І щоб і тут, і там розуміли, що ми одне без одного не зможемо. Для цього вони мають розуміти, що турбуватися про Закарпаття маємо ми, це наш простір, але ми не зазіхаємо на культурну чи мовну ідентичність угорців. Перетворити угорців на українців — не наш інтерес. Я не проти, аби угорці читали Дон Кіхота угорською, але сумую, коли угорці мають виїжджати з України в Угорщину, а потім іще далі, бо не можуть влаштуватися тут. Мене в угорській гімназії якось питали дівчата, які дуже хотіли вступити до Львівського університету і сумнівалися, чи вистачить їм балів, особливо з української. Чи це не маразм: коли ти хочеш реалізувати свої шанси в країні, а на заваді стоїть знання мови? Мовний закон — це питання довіри. І в перспективі всі складні питання, в т. ч. подвійне громадянство, також треба вирішувати на довірі. Я, приміром, готовий говорити про подвійне громадянство для угорців Закарпаття, якщо Угорщина припинить усі ці проблеми і послідовно підтримуватиме нас на шляху до ЄС та НАТО.
— Маєте на увазі шантаж щодо інтеграції в НАТО?
— Не тільки, це весь комплекс проблем. Маю на увазі, якщо ми інтегруємося до спільного Євроатлантичного простору і стаємо там поряд із Угорщиною, то чому у цьому просторі не може бути подвійне громадянство? Але нехай нам Угорщина допоможе швидше прийти в цей простір, а ми швидше дамо їм громадянство. Логічно? Дуже важливо також зрозуміти те, що Закарпаття — це фантастична історія, люди, але ментальність відрізняється від класичної західноукраїнської. Я багато разів пояснював, що на Закарпатті й унія була інша, що в Україні було Магдебурзьке право, а там — Нюрнберзьке, і в сукупності всі ці ментальні речі давали ситуацію, коли все іншим шляхом розвивалося.

Закарпатські угорці — це також «ми»
— За міністерки освіти Гриневич ввели плюс кілька балів до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), які дозволили угорським абітурієнтам скласти іспит із української, це було дієво. Що ще можна запропонувати?
— Це мають бути не лише освітні пільги. Найкраща взаємодія — простір, який зараз замикає угорців у своєму анклаві, треба розбавляти своєю присутністю. Угорщина зараз розглядає цю частину Закарпаття як продовження свого простору. Коли ви заходите в кабінет мера Берегова, у нього навіть час іде за Будапештом: на годину відстає від київського. Але я завжди питав угорців: як ви себе ідентифікуєте? У кожного два паспорти, це зрозуміло, та чи ідентифікуєте себе українцями? А в дискусії про угорців у Львові, коли мені закидали, коли там ті угорці вже заспокояться, я постійно нагадував, що першим у російсько-українській війні на Донбасі загинув угорець. «А ми не знали», — казали мені у відповідь. Ти можеш мати скільки завгодно паспортів, та якщо готовий у ключовий момент стати на захист своєї країни, це зовсім змінює контекст. Закарпатські угорці — це також «ми». Так, їм складно вивчати українську, але будьмо чесними: за ці роки ми зробили їм класний контент для вивчення української? Чи якісь суперові мультики, з яких вони б могли почати? А що маємо натомість? Угорці приходять у школу, їм кажуть: шість відмінків, складносурядні і складнопідрядні речення, вперед… Хто ж кинеться так вчити українську мову? Маємо створити їм стимули.
— Один із них — показати перспективи в Україні…
— Показати, що в тебе є шанс стати тут кимось. Але ми не втручаємося в угорську ідентичність, бо вона і нас збагачує. Україна не може бути централізованою. В Одесі своя реальність, у Львові — своя, і на Закарпатті — своя. Має бути стратегічний підхід, щоб люди розуміли, що ми на них не тиснемо.
— Тобто, угорцям треба захотіти вчитися, а українцям — допомогти їм вчитися?
— Так, і це стратегія на покоління.

Ми віддали угорцям козирі, а могли не давати
— Ми маємо зараз на Закарпатті Берегівський район, так званий окремий угорський. Це наблизить нас до вирішення проблеми чи навпаки?
— Я був за інше вирішення децентралізації стосовно Закарпаття. Вважав, що до Берегового та Виноградового потрібно було доєднати частину Іршавського району, і було б дуже збалансовано і з точки зору етнічного питання, і з точки зору економіки. Але на Закарпатті ще є клани, які теж впливають на загальну картину, тому ми отримали цей район у такому вигляді. Та це не катастрофа, адже там угорців менше 50 % від загальної кількості.
— Що можна очікувати в сенсі «угорського питання?
— Угорці порушили все, що можна було порушити щодо наших законодавчих положень, але зробили це абсолютно свідомо і зовсім не з метою агітації. У них фінансові механізми набагато кращі, більш ефективні впливи на настрої виборців на Закарпатті, ніж дописи в Facebook.
— Тобто, провокація?
— Абсолютно свідома. І ми зіграли за їхнім сценарієм. Там усі були за Трампа, а коли зрозуміли, що тепер буде Байден, вирішили створити собі простір для маневрів.
— А можна було не підігравати?
— Ну, ми ж не ідіоти вважати, що всі угорські закарпатці в день голосування сидять у Facebook і дивляться, що напише Петер Сіярто (міністр закордонних справ Угорщини. — Ред.) перед тим, як піти на дільницю. Гадаю, що 95 % з них в очі не бачили Facebook Сіярто. Вони орієнтуються на місцевих лідерів. І тому допис Сіярто — це свідома провокація, яка не має прив’язки до реальності. Угорці створили цю провокацію, ми відповіли. Як на мене, відповісти потрібно було інакше. Проаналізувати їхні схеми, де вони працюють і як. Це було б ефективніше і ми не давали б їм козирі. Козирі невеликі, але ми їм їх дали.

Ключові вимоги ще попереду
— Й як тепер вести гру?
— Зараз потрібно системно працювати в угорському районі на Закарпатті. Ось недобудована гімназія — добудуймо її разом із угорцями, 50 х 50. Треба співпрацювати з угорською Церквою, до речі, в приватних реформатських школах діти краще вивчають українську, це факт.
— Шукати точки дотику?
— І розуміти, що є речі, за які ми не можемо виходити, і за які вони теж не можуть вийти. Та й простір для маневрів є, головне — працювати на перспективу.
— А в нас є стратегія поведінки щодо угорського питання?
— Немає. Ми колись намагалися її будувати, але зараз вона знову просіла. Ми повинні після вступу до НАТО й ЄС мати дружні й дуже сталі стосунки з Угорщиною. А ключові вимоги для вступу туди угорці нам висунуть на етапі підписання угоди про членство в ЄС та НАТО. Вони будуть розуміти, що для нас це екзистенційні питання і за них намагатимуться багато для себе виторгувати. І нам потрібно розуміти вже зараз, що ми їм будемо готові віддати й як. Але головне — до тієї торгівлі треба підготуватися і не смикатися в інформаційному полі, бо нічого, зрештою, не виторгуємо.
Розмовляла Тетяна Когутич, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply