Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 5, 2021

Остап Українець: «Індивідуальна українська не має бути такою, як неіснуючий «золотий стандарт»

Автор:

|

Червень 30, 2021

|

Рубрика:

Остап Українець: «Індивідуальна українська не має бути такою, як неіснуючий «золотий стандарт»
Остап Українець

Остап Українець — автор чотирьох романів, перекладач і один із співтворців YouTube-каналу «Твоя підпільна гуманітарна». Майже сотня тисяч його підписників спростували міф про те, що гуманітаристика в Україні цікава лише вузькому колу високочолих ботанів.

Про милозвучність
— Часом ви кажете страшні речі. Про те, що українська мова не наймилозвучніша в світі, що вона не походить безпосередньо від фінікійського письма й українською не лише з мальвами розмовляють. Чому ви досі не в списку ворогів нації?
— Для багатьох я у списку ворогів нації. Дискусія про місце української мови на конкурсі милозвучності, це не питання про те, чи об’єктивно українська має якесь місце за милозвучністю серед інших мов. Це питання, що такого конкурсу ніколи не було. розумію тих, хто має потребу вважати, що українська мова якась особливо милозвучна, але ми як суспільство мали б дозволити собі критичний розгляд.
— На вашому YouTube-каналі одне із рекордсменів за переглядами відео «Чи матюкались давні українці?»
— У всіх слов’янських мовах є приблизно спільний корпус обсценної лексики. Такі слова природні в українській, російській, чеській і польській. Хоча росіяни переконані, що це лексика ординська. В українців так само є колективне переконання, що винні росіяни.
— Ви народилися 1994 року. Як змінювалася ваша мова синхронно з тим, що відбувалося в Україні і в українській мові?
— Я жив у Калуші, але моя родина зі села, де я проводив багато часу. В дитинстві по мені значно більше було чутно, звідки я. Але навчання позбавило мене вміння говорити так, як розмовляють у мене вдома, хоча певні рудименти лишилися. У дитячому таборі мене просили «говорити нормально», бо «ми ж не на уроці української мови». А я тоді розмовляв значно русифікованішою мовою, ніж зараз. А після Євромайдану багато змінилося. Це і більш дбайливе ставлення до свого літературного зразка. І велика кількість суто соціолінгвістичних понять, які напрацювали, починаючи від самого слова «Майдан», яке в нашу буденну мову увійшло після Помаранчевої революції. «Тітушки», «самооборона». Слово «волонтери» почало означати абсолютно не те, що означало раніше.
— Мабуть, скільки існує мова, стільки існують заклики її рятувати…
— Пуристи є практично в кожній країні. Вони кажуть: ти так не кажи, а кажи отак, бо тільки так правильно. Та ніхто не здатен говорити, не вживаючи запозичень. Значна частина сучасної граматики в Україні — це спадок ХХ ст. Тоді здавалося, що це добра думка — максимально віддалити українську від російської. А між «усмішкою» та «посмішкою» є семантична різниця? Навіть не пам’ятаю, що з них означає що, бо семантичної різниці там не існує, це те саме слово. Так само, як «входити» і «заходити». Це не означає, що суржик і наслідки русифікації — природне явище, яке необхідно прийняти. Навпаки. Але дискусія про чистоту мови має обертатися навколо категорій «природне/постколоніальне», а не «схоже/не схоже на російську».

Про політкоректність
— Що таке мова ворожнечі та риторика ненависті? Якщо мова так званого листа запорожців турецькому султанові — не гейтспіч, то що ж таке гейтспіч?
— Одне й те саме слово, одна й та ж фраза може бути гейтспічем, а може і не бути. Коли я пишу в книжці «Жидівський квартал», тому що дія відбувається в XIX ст., це не гейтспіч. А коли хтось когось називає «жидом» — зовсім інша річ. Боротьба з гейтспічем значною мірою це боротьба зі стереотипами. Певна група людей, просить тих, кому небайдуже, не вживати певне слово, бо воно їм неприємне. Але проблема не в мові. Жодного слова в історії не заборонили вживати. Змінився лише контекст вживання. Мені не подобається слово «хохол», воно для мене має неґативні конотації. Якщо ти націлений на мовну кооперацію, не будеш вживати це слово. Якщо не націлений на кооперацію, то будеш.
— Мова ворожнечі зараз співіснує з диктатом мовної політкоректності. Згадайте жарти на кшталт «Чоловік похилого віку і море» замість «Старий і море»…
— Коли правонаступники Аґати Кристі вирішують змінити назву з «Десяти негренят» на «Їх залишилося десятеро», треба розуміти, що, по-перше, Аґата Кристі написала цю книжку в часи, коли слово nigger вважалося прийнятним. А по-друге, правонаступники мають право на таку зміну назви. Враховуючи те, що назва цієї книжки нічого нам не вказує і не диктує структурно, від зміни на ту, яка буде для нас прийнятнішою, книжка не постраждає. На лекції з історії комунікації я наводив приклад діалогу, який ілюструє те, що хочу показати. Коли тебе питають, чи хочеш ти кави, ти відповідаєш: «Дякую, кава мене збадьорить». Що це означає? Без контексту — все що завгодно: ти хочеш кави, не хочеш кави, надто пізно для кави, не надто пізно для кави, хочеш міцнішої, хочеш слабшої. Так само працює будь-яке повідомлення. Коли акторка Івано-Франківського драмтеатру Ірина Вихованець жартує про гуцулів і коли про гуцулів жартує Зеленський — це дуже різні жарти. Вона — гуцулка і знає, про що каже, а він — ні, бо спирається виключно на стереотипи і його жарти складаються з повторення цих стереотипів.
— Як Covid-19 за півтора року змінив мову?
— Це не лише запозичення, ще й український словотвір долучився. Приміром, слово «ковідка». Така словоформа робить це слово менш лячним, якось одомашнює. Але лексика — не головне. Значно більший ефект від того, як люди призвичаїлися до так званої мови в Мережі через те, що багато речей делегували онлайну. Відповідно люди більше звикли до онлайнового правопису і легше поставилися до правил спілкування.
— Скількома словами можна обійтися тепер, аби спілкуватися в соціальних мережах?
— Комунікація в Інтернеті — це володіння не словами, не граматикою, а певними сталими конструкціями. Двох-трьох десятків текстових реакцій вистачає за умови, що ти щоразу відповідаєш на запит коректною реакцією і влучаєш у правильні контексти.
— Мова в Інтернеті накладає відбиток на спілкування офлайн?
— Звісно, те, що ми багато спілкуємося в Інтернеті впливає на те, як ми спілкуємося в офлайні, особливо на те, як ми почали писати. Це стосується факультативного вживання розділових знаків або великої літери. У школярів це дуже видно. Як вони пишуть у Мережі, так пишуть і на уроках. Вважаю, що до цього потрібно ставитися без істерик. Чи буде проблемою, якщо, наприклад, люди перестануть вживати велику літеру? Ні, мова від цього не постраждає. Свого часу всі літери в тексті були великими, потім перестали. Раніше писали без пробілів, потім перестати. Зараз зручним способом комунікації є емодзі. Чи буде так завжди? Аж ніяк.

Про лагідну українізацію
— Про що може розповісти мова політиків? Приміром, якщо порівняти мову Порошенка і Зеленського?
— В офіційних промовах президентів ми не оцінюємо їхнє володіння мовою. Ми оцінюємо талант їхніх спічрайтерів. Але за тим, що людина каже експромтом, можна виснувати, в якому контексті ця людина загалом перебуває.
— Верховна Рада раз по раз намагається замахнутися на мовний закон. Як можна знизити градус пристрасті у мовному питанні?
— Я багато разів зустрічався з людьми, які працюють в сфері послуг, вони починали зі мною спілкуватися українською, але потім раптом переходили на російську. Коли питав чому, вони казали: «У вас така хороша літературна мова, я не хочу коверкати українский язик». У мене вона хороша, бо я філолог за освітою, перекладач за фахом і виріс на телебаченні. А людина, яка не хоче «коверкать», розмовляє абсолютно нормальною українською. Твоя індивідуальна мова не повинна бути такою, як у підручнику, як вимагає «золотий стандарт» тієї кришталевої мови, якого не існує. І коли ти говориш українською так, як зручно тобі, мова стає правильною.
— Як ви ставитесь до ідеї історика Тімоті Снайдера, який пропонував перехопити ініціативу у Росії і створити стандарт російської мови в Україні, тобто власну версію російської?
— Тімоті Снайдер зробив для мене абсолютно несподівану річ, ту саме, яку потім зробила Юлія Мендель (колишня прессекретар президента Зеленського. — Ред.), і я був цим шокований. Не маючи жодних корпусних даних, Снайдер каже: а може створити окремий стандарт російської мови в Україні? Це те саме, що я прийшов би до Інституту фізики і сказав: нумо змінимо стандартне значення прискорення вільного падіння g.
Розмовляли Михайло Кригель та Ельдар Сарахман, УП

Як повідомляв «Міст», українська мова — це можливість, а не покарання.

About Author

Meest-Online