Новини для українців всього свту

Monday, Jan. 24, 2022

Олександр Симоненко: «Без сарматів не було б лицарства»

Автор:

|

Грудень 23, 2021

|

Рубрика:

Олександр Симоненко: «Без сарматів не було б лицарства»
Олександр Симоненко

Без сарматів не було б лицарства у Європі та леґенд про короля Артура. Звідки ці кочовики прийшли на українські землі та як дісталися Британії та Стамбулу, розповів єдиний в Україні сарматолог Олександр Симоненко.
— Сармати прийшли після скитів і жили у III ст. до Р. Х. — III ст. Наскільки ця хронологія відповідає дійсності?
— У ІІІ ст. до Р. Х. тривали такі події, які тільки зараз ми змогли інтерпретувати дещо інакше. А в ІІІ ст. степова Скитія припинила своє існування під тиском кількох чинників. На початку ІІІ ст. клімат на теренах сучасної України катастрофічно змінився — посухи чергувалися з суворими зимами. Є й гіпотеза, що у Скитії стався надвипас — нібито худоба повитоптувала степи й уже не було ресурсної зони для скотарства. А третя точка зору — зовнішня навала. Ще з ХІХ ст. грішили на сарматів, мовляв, прийшли і вигнали скитів. Але в ІІІ ст. на території сучасної України вже немає скитських поховань, але й сарматських ще немає.
— Хронологічний хіатус?
— Бо це були не сармати, а інші загарбники, і вони посунули скитський люд на захід і зруйнували скитську державність.
— Але хто це був?
— Скоріше за все, сіраки — одне з сарматських племен із Кубані, та меоти. Але не ті, до яких ми звикли з університетів, тобто добрі, мирні землероби, що землю копали і з греками вино пили, а нова культура, дуже войовнича, з кінськими могилами та великою кількістю зброї. Отже, Скитія впала під тиском зовнішнім, але не сарматів, а союзу меотів і сіраків, а останні — сармати.
— А як сармати опинилися за крок до північно-причорноморських степів?
— Є хрестоматійна так звана автохтонна теорія, що сармати — це нащадки савроматів, а савромати — нащадки племен пізньої бронзи, андронівських племен.
— Античні історики, зокрема, Клавдій Птолемей, поділяють сарматів на європейську й азійську культури, вододілом є Танаїс. Наскільки це коректно?
— Клавдій Птолемей — це ІІ ст., розквіт римського часу і розквіт сарматської культури по обидва боки Танаїсу. Але казати про принципову різницю не треба. Інша річ, що на різних територіях жили різні племена.
— Сармати — це якась збірна загальна назва?
— Дуже кваліфікований іраніст Макс Фасмер вважав, що це спотворена самоназва, яка звучала іранською мовою як «саоромант», тобто «підперезаний мечем». Можливо, це якась їхня назва, спотворена греками або римлянами. Нам також відомі племінні союзи або племена — роксолани, алани, язиги, аорси, сіраки тощо.
— Наскільки можна простежити археологічно взаємини українського степу з землеробським лісостепом?
— Це дуже важко. В сарматські часи в лісостепу фіксується зарубинецька культура, пов’язана з праслов’янами. Та археологічно вона не слов’янська, а радше германська.
— Чи можемо говорити, що це була протодержавна структура?
— Сармати були кочовиками на протодержавній стадії. Бо що таке держава в класичному розумінні? Територія, спадкова влада, апарат і писемність. Цього не було. Але у кочовиків була така форма державності, як кочова імперія. Тобто це певний державний осередок, який виникав навколо вождя, який вирізнявся сміливістю, хоробрістю, підприємництвом, хистом. Він формував навколо себе оточення за рахунок військової сили. Єдине, що в кочовиків було непереможним, їхнє військо. І вони на певний час об’єднувалися навколо цього ватажка. Це було прообразом державності. Звісно, як у будь-якої ієрархічної структури, у цього ватажка мали бути підлеглі. Інша справа, чи було це наслідуванням верховної влади? В нас практично немає письмових джерел, які б точно і недвозначно свідчили, що чийсь син став царем. Але на Боспорі в І ст. і на початку ІІ ст. правили сарматські династії, хоча це було Боспорське царство, вони називали себе боспорськими царями, однак походили від сарматів, бо в них іменним знаком була сарматська тамга. Там влада передавалася від батька до сина. Але кочові імперії дуже недовговічні, вони зникали, здебільшого, із загибеллю володаря. А новий володар згуртовував навколо себе нових людей і мав показати, що вартий, аби за нього помирати.
— Чи можемо уявити собі зовнішній вигляд сарматів?
— Сарматські поховання на теренах України, здебільшого, на верхівці кургану. І вони першими потерпають від ерозії, оранки, грабунків, недбалих будівельників, які можуть через курган трубу прокласти. Тому в нас дуже мало антропологічного матеріалу для вивчення зовнішнього фізичного типу сарматів. В азійській Сарматії його більше. Чудові могильники є на Волзі, на Дону, багаті антропологічні серії черепів і кісток. Наші антропологи стверджують, що вони були схожі на таджиків, трішки на афганців. Осетини також вважають себе нащадками сарматів. Сучасні таджики дуже монголоїзовані за рахунок сучасної міграції казахів і киргизів. А киргизи, до речі, живуть не лише в Киргизстані, а й в Таджикистані. Тобто таджики — європеоїди. У них, зазвичай, грацильні обличчя — тонкі кістки черепа. Однак таких яскравих зображень сарматів, як скитів, у нас немає.
— Геродот натякає нам на походження сарматів, що це наслідок стосунків між скитами й амазонками. Чи мали жінки в сарматському суспільстві привілейоване місце і чи були вони воячками?
— Не було в сарматів ніяких пережитків матріархату — чоловіки робили своє, а жінки — своє. В леґенді про Амагу йдеться, що у неї був чоловік — цар Медосак, який пиячив і занедбав державні справи. Не треба забувати, що це було кочове суспільство, у них найбільше навантаження йде на чоловіків. Хоча жінки дуже добре поралися з худобою. Візьміть кінний спорт — це єдиний вид спорту, де немає чоловічого і жіночого розрядів. Саме це греків і здивувало. Бо бідні грекині сиділи вдома і нікуди не рипалися. А коли греки побачили, що сарматські чи скитські жінки скачуть на конях, мають зброю, вони здивувалися і згадали про амазонок: це не міт, ми бачимо їх насправді. От як переплуталося міфічне і реальне.
— Наскільки сармати і Рим співвідносилися в мирному житті?
— Сьогодні сармати були ворогами, а завтра — друзями. Їхні політичні прихильності завжди можна було виміряти певною сумою грошей. Вони наймалися як кіннота до римських імператорів. Марк Аврелій навіть переселив 5 тис. сарматів у Британію і вони там діяли. Так з’явився король Артур…
— Тобто без сарматів короля Артура не існувало б?
— Й узагалі лицарства. Франко Кардіні вважає, що біля витоків європейського лицарства стояли саме сармати, бо германці вивчилися кінного бою в них. Хоча германці й самі їздили верхи, але тактику, шикуватися їх навчили сармати, їхні брати по зброї, бо вони разом були найманцями римської армії. Після служби будь-який римський вояк отримував наділ землі та римське громадянство. І сармати також. У південній Франції, північній Італії є багато топонімів, гідронімів, у назві яких лежить корінь «сармат» чи «алан». Приміром, — місто Алансон. Ім’я Ален — це спотворена назва Алан. Сармати не лише дали поштовх лицарству у військовій справі, а й соціально самі стали елітою ранньосередньовічного суспільства. Через те, що вони були вершниками, то психологічно були готові і прагнули до панування. Бо людина, яка панує над конем, рано чи пізно захоче панувати над людьми. Шевальє — дослівно вершник, бо шеваль французькою — кінь. Кабальєро іспанською також вершник, а кабальо — кінь. Крім цього, звідки взявся дракон? З Китаю, сармати принесли цей образ з-під кордонів Піднебесної. У сарматів був культ меча, єдиний, про який ми щось знаємо. Амміан Марцелін писав, що сармати встромляють у землю голий меч і вклоняються йому як Марсу, богу війни. Отже, славнозвісний Ескалібур короля Артура — від сарматського культу меча.
— І що трапилося з сарматами в часи Великого переселення народів?
— Те, що й із усіма: вони переселилися. Увійшли в готське об’єднання, але прийшли гуни і долучили готів і готичних сарматів до себе. Сармати пішли на захід із гунами, потім розділилися. Потім за вандалами пішли в сучасну Іспанію та в північну Африку. Такий фінал сарматської культури.
— Але він не був остаточним, бо в XVI ст. сармати знову вигулькують. До сарматів як до предків апелює Самійло Величко у своєму знаменитому літописі. Чому сармати стали бажаним генеалогічним протопластом для шляхти та козаків?
— Цікаво, що угорці виводять себе від гунів. У них Аттила — в кожного роду. Я був у замку Естерхазі — на головному місці висить величезний портрет Аттіли, підписано, що це предок роду Естерхазі. В замку Палавічіні теж висить Аттила як предок їхнього роду. Тож сарматизм і гунізм були притаманній шляхті. Коли в Речі Посполитій почали знайомитися з творами античних авторів, то здивувалися, що на місці, де вони живуть зараз, перед тим жили войовничі люди — сармати, які перемагали всіх, заможні, завзяті, любили хильнути і погуляти. Шляхта каже: це наші предки. Й учені підвели ідеологічну базу під зазіхання шляхти на сарматів. Усі ці жупани, леопардові шкури — сарматські. І, знову ж таки, повернемося до коней. Чим сармати були славні? Тим, що були вершниками, і поляки — вершники. Але тоді не було археологічних джерел і ніхто не міг пояснити шляхті, що це випадковий збіг. Усі елітарні суспільства, всі елітарні прошарки любили погуляти, випити, всі скакали на конях і всі були хоробрими.
— Ім’я Роксолана дуже поширене на заході України. Це теж сарматський відголос?
— Про дружину Сулеймана Пишного є два-три документи, де Роксоланою її називають венеційські посли. А вони називали її так тому, що вона родом із цих місць. Бо вони вірили у сарматську теорію і для них будь-який виходець із нашої території був роксоланом.
Розмовляв Віталій Ляска, Zaxid.net

Раніше «Міст» розповідав, чому грабують скитські кургани.

About Author

Meest-Online