Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 5, 2022

Олег Березюк: «Росія має бути знищена в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні»

Автор:

|

Серпень 18, 2022

|

Рубрика:

Олег Березюк: «Росія має бути знищена в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні»
Олег Березюк

Олег Березюк — адвокат із 17-річним стажем, колишній десантник, голова громадської організації «Українське юридичне товариство».
— Як для вас розпочалася війна?
— 24 лютого вночі я був удома, на київській Оболоні, коли почув постріли та вибухи з боку Гостомельського аеродрому. Одразу збагнув, що висадилися розвідгрупи, хочуть узяти під контроль летовище, щоби потім посадковим способом прийняти десант. Як виявилося, ворог був підготований погано, а наші дали гідну відсіч, тому перші групи було знищені.
— Що було в перші години після нападу Російської Федерації (РФ) на Україну?
— Головна мета ворога — центр управління. Якщо захопити урядовий квартал, надалі події вже розвиваються своїм шляхом. Ми, група патріотів, розуміли, що якщо буде штурм і захоплять центр управління, матимемо дуже великі проблеми. Тому всі сили сконцентрували на тому, щоби захистити урядовий квартал. У ніч із 25 на 26 лютого росіяни спробували щось організувати і зробили це погано. В диверсійної групи, що працювала по Києву, не витримали нерви, коли вони напали на президентський полк на Лук’янівці. Їм дали гідну відсіч, росіяни відійшли. Потім над урядовим кварталом почали літати дрони. Ми відігнали їх вогнем.
— Чим ви були озброєні?
— Стрілецькою зброєю. Якась зброя була у нас, доволі оперативно, до кінця дня, нам привезли автомати, боєприпаси. У президентської охорони були ще «Утьоси» (крупнокаліберний кулемет. — Ред.). Ситуація трохи стабілізувалася, до нас приєдналися нові групи. Але значною проблемою стало управліннями силами, які були в наявності. Як добровольці ми не мали жодного статусу, розуміли, що треба організуватися. Тому Сергію Сасу, судді Конституційного суду (КС), доручили створити роту.
— Хто може давати таке доручення судді КС?
— Він прийшов як доброволець і був приписаний до Печерського батальйону територіальної оборони. І сам ініціював створення добровольчого формування «Мрія», названого так на честь літака, який розбомбили. Поки тривали бої під Києвом, у нас уже були втрати. Організовувати оборону Києва треба за його межами, тут уже запізно. Наші люди поверталися зі завдання. Одна із груп не встигла виїхати, потрапила під ракетний обстріл. П’ятеро загинуло. Потім ми отримували інформацію: десь заблоковані люди, треба вивезти чи обстріляли чеських журналістів у Калинівці. Ми виявили автомобільний майданчик, евакуювали кількадесят автівок, аби вони не дісталися росіянам.
— З евакуацією цих автівок сталася якась детективна історія…
— Якщо дивитися на війну очима цивільної людини, це одна ситуація, очима військового — зовсім інша. Так і у випадку з тими автомобілями. Є майданчик з авто, які комусь належать. Існує абсолютно реальна загроза, що росіяни можуть використати їх у війні проти нас. Ми зібрали групу, оцінили ситуацію. Тоді оперативно висунулися на місце, вилучили ці машини відповідно до закону України про воєнний стан, залишивши людям документи, які засвідчували, що це ми забрали транспорт, а не хтось украв. А за кілька хвилин туди прилетіло. Колона щойно виїхала на Київ, телефонує товариш: озирнись, там позаду, де ми щойно були, уже «приліт». Але була й інша проблема. Хтось дав інформацію, що це російські диверсанти захопили машини й їдуть на Київ і їх треба розстрілювати.
— Можна встановити, хто це заявив?
— Ми обов’язково дізнаємося. Ми убезпечилися і вирішили всі проблеми, зв’язавшись із Службою безпеки України та поліцією. Людям, які хотіли нас розстрілювати, дали відбій. Так ми дісталися Києва.
— А чому впав наш південь?
— Хочеш миру, готуйся до війни. У нас до війни не готувалися. Це була і зрада, і недбальство водночас. Але переважно — друге.
— Як бачите роль територіальної оборони (ТРО) в Збройних силах України?
— Проєкт ТРО був провалений. Вона не була готовою ні до чого. Люди не вміли навіть поводитися зі зброєю, не кажучи вже відбивати атаки. Багато загинуло від дружнього вогню через те, що не розуміли, що й як треба робити. Треба було дати ТРО офіцерів, які організували би їх, втім, цього зроблено не було. А тепер приймають закон, відповідно до якого сили ТРО можна використовувати на фронті. Але сама ідея створення сил ТРО полягала в тому, що люди живуть удома, знають місцевість, їх значно легше утримувати. Вкрай нелогічно та неефективно використовувати сили ТРО поза цими локальними межами. На фронті вони, на жаль, вони більше шкодять, аніж допомагають. Та коли кудись посилають непідготованих людей, інакше й бути не може
— Що варто зробити зараз? Адже вже очевидно, що війна не закінчиться завтра…
— Приміром, поляки зробили так: місцеві сили ТРО готують людей. Того, хто проходить етап підготовки успішно і виявляє відповідне бажання, відправляють у регулярні частини. Так само ми зробили в «Мрії», організувавши та легалізувавши людей. Багато хто з наших після того, як минула загроза захоплення Києва, пішли на фронт, переважно в сили швидкого реагування. Тепер вони воюють на харківському, запорізькому, сіверодонецькому та лисичанському напрямках. Це мотивовані, досвідчені люди, вони там ефективні.
— Якщо так станеться, що росіяни знову посунуть на Київ, будемо готові до оборони краще?
— Зараз набагато краще. Але не скажу, що мене задовольняє цей стан і ми підготовані належним чином. Треба ще краще. Необхідно також налагодити систему управління — адекватність оцінки ситуації і прийняття рішень.
— Тобто головна перешкода тут — не нестача ресурсів?
— Ні, адекватне управління. Це передусім розвідка, бо на основі розвідданих приймають управлінські рішення. Якщо ці дані неточні або запізнилися, належним рішення не буде.
— Київ може опинитися в такій же ситуації, як у перші дні війни?
— Ні, в такій самій ситуації Київ уже не опиниться, бо в РФ більше немає такої кількості військ, які можна задіяти для цього. Але у них народу 140 млн, нехай і озброєні доісторичними гвинтівками Мосіна і гнані сюди бюджетними грошима.
— Вважаєте, що чеченці досі не змирилися зі своєю траґічною поразкою і теперішнім становищем?
— Вони не змирилися і нічого не забули. Коли в родинах від рук росіян загинуло багато людей, таке не забувається. Ті з чеченців, хто пішов із росіянами, робили це за гроші, це колаборанти, як не мають жодних політичних уподобань. Якщо ж у чеченців з’явиться лідер, вони стовідсотково повстануть проти Росії.
— Поряд Дагестан — там теж не так усе добре для росіян…
— Коли розпалася російська імперія, весь цей реґіон став зоною ризику. Я спілкуюся з чеченцями, інгушами, дагестанцями, кабардинцями, які воюють тут, разом із нами, всі кажуть, що настрій такий є. Після війни вони наміряються повернутися на батьківщину.
— То вони тут, аби здобути бойовий досвід, послабити Росію, чи задля братньої допомоги?
— З усіх цих причин, а ще вони сподіваються на допомогу України у своїй майбутній визвольній війні.
— Росіяни — не воїни, це дикі істоти, орда…
— Росіяни зрозуміли, що їм не раді, тому знищували всіх і вся. Наші люди думали, що якщо напишуть на будівлі чи авто «Діти», над ними зглянуться. Як бачимо, нічого подібного, навіть навпаки. Так звані великороси розуміють лише силу. Отримуючи по зубах, відповзають, зализавши рани, повзуть знову. Але це наша територія, захищатися легше.
— Ви запитували колишніх товаришів по зброї — росіян, що взагалі робить їхня держава?
— Колись генерал Івашов заявив: якщо Росія почне війну проти України, мої офіцери арештують Путіна. Ніхто нікого не арештував, тож і говорити немає про що. Всі вони чудово розуміють наслідки, розуміють, що зробили, телефонували, вибачалися, казали, що ніколи в житті не думали, що так буде. А глобальна проблема — в їхній розвідці: неправильні дані по ситуації, настроях населення. Їхня аґентура не думала, що вони справді нападуть, гроші крали і доповідали, що росіян тут зустрічатимуть із квітами. Готувалися до параду в Києві, завезли сюди парадну форму, а їх зустріли свинцем. Логістика в них була порушена, припаси не підвозили, тому були змушені відступати. Зараз намагаються пробитися на сході. Я казав колишнім товаришам, що ви нас ніколи не завоюєте: ми знаємо вашу тактику, мову, ми схожі антропологічно, ви просто не усвідомлюєте, куди потрапили. Тут стрілятимете кожне вікно і кожен кущ. Завоювати нас неможливо. Втім, маємо бути свідомими того, що переважна більшість росіян вважає: Україна — їхня і треба відновити імперію. Тож є лише один вихід — Росія має бути знищена в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні.
— А чого нам чекати з боку Білорусі?
— Білоруська армія переважно призовна. Перші ж втрати серед рекрутів після першого бою і там може бути повстання всередині армії. Не виключаю, що на бік України переходитимуть цілі підрозділи.
— Але генералітет там орієнтований на Путіна?
— Їх дуже мало, більше орієнтовані на Лукашенка. А він чудово розуміє, що відбувається, й якими будуть наслідки його наказу напасти на Україну своїм збройним силам. Там уже є партизанський рух і злітають вагони. Спецслужби протистояти цьому не зможуть.
— Чи потрібна Європі та світу сильна Україна?
— Сама по собі сильна Україна не потрібна нікому поза її межами. Але якщо ми говоримо про союз, то союзникам сильний партнер усе ж потрібен. Отже, Польщі, Великій Британії, Литві ми потрібні сильними.
— А чи не є дещо «розірваною» географія цього союзу?
— Немає ніякого розриву, навпаки, цей союз «розриває» Європу посередині. Плюс до того у нас є дуже серйозні інтереси на Кавказі. Якщо ми допомагаємо зараз Північному Кавказу звільнитися від російської окупації, у нас з’являються союзники там.
Розмовляла Олександра Примаченко, «Ракурс»

Як повідомляв «Міст», у США спрогнозували подальший хід війни в Україні.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply