Новини для українців всього свту

Tuesday, Apr. 13, 2021

Наталя Сумська й Анатолій Хостікоєв: «Страждав, не спав, дописував, переписував, монтував свою роль»

Автор:

|

Лютий 24, 2021

|

Рубрика:

Наталя Сумська й Анатолій Хостікоєв: «Страждав, не спав, дописував, переписував, монтував свою роль»
Наталя Сумська й Анатолій Хостікоєв

Вистави, як і люди, відзначають свої ювілеї, тільки рахують їх не роками, а кількістю показів. У січні свій урочистий, сотий показ, відсвяткувала вистава «Грек Зорба» — одна з найаншлаговіших і найпопулярніших у репертуарі Національного театру ім. Івана Франка. Виконавцем головної чоловічої ролі став Анатолій Хостікоєв, а головну жіночу роль в ній блискуче зіграла його дружина Наталя Сумська.
— Кому прийшла ідея інсценізувати в Україні роман відомого грецького автора?
Анатолій Хостікоєв: — Дуже радий, що наша вистава припала до душі українському глядачу і вже сотий раз ми розповіли історію про Грека Зорбу. Відверто кажучи, я навіть не думав, що мені пощастить зіграти роль, яку я бачив у виконанні Ентоні Квіна у знаменитому фільмі, знятому за однойменним романом Нікоса Казандзакіса «Грек Зорба». Мушу зізнатися, що це було не просто. Для актора чим серйозніша роль, тим більша відповідальність. Наш хороший приятель Гурам Петріашвілі якось сказав мені українською мовою з грузинським акцентом: «Слухай, тобі потрібно зіграти грека Зорбу!». Кажу йому: «Я фільм бачив!». Він порадив прочитати роман. Я прочитав і зрозумів, що хотів би познайомитись з цим греком ближче, адже так, як сприймає світ він і як ставиться до життя, викликало у мене здивування і захоплення. Коли чуєш «Грек Зорба», одразу виникають асоціації з грецьким танком «сіртакі». Але ж «сіртакі» був створений спеціально для цього фільму. Це не національний грецький танець, його написали спеціально для кіно, а потім він став леґендарним. Там же була ціла історія: Ентоні Квін (виконавець ролі Грека Зорба) під час зйомок зламав ногу і ледь ходив, тому один із найвидатніших сучасних грецьких композиторів Мікіс Теодоракіс спеціально написав танець із цими повільними рухами, де актор фактично танцює на крупних планах. Ця історія, зрештою, дивним чином повторилась і зі мною. Але спершу був роман, я прочитав і зрозумів, що треба його осмислити та зробити своїм — створити його інсценівку, театральний варіант.
Наталія Сумська: — Варто краплинку додати: я тоді побігла в нашу славнозвісну бібліотеку ім. Вернадського, де працює однокласниця Анатолія Георгійовича Наталя Машковська, і вона люб’язно дала нам єдиний примірник перекладу роману Нікоса Казандзакіса українською мовою.
— Знаю, що ви, як і Ентоні Квін, травмувалися майже відразу, як почали грати виставу «Грек Зорба». То як тут не вірити у знаки?
А. Х.: — Ми зіграли шість вистав і я зламав ногу. Вісім місяців боровся зі своїми проблемами, у мене був час багато про що подумати, і одна з думок була про виставу Зорба, яка вже на той час отримала три театральні Пекторалі. Я вигадав зробити іншу декорацію — вона мала бути легкою, лише пісок і риболовні сіті. В усілякому разі, мені здавалось тоді, що це я придумав, але скоріш за все це придумав Малахов і художник вистави Марія Погребняк. Але все це вже було потім.
— Тобто уповільнений танок «Сіртакі», який можна танцювати самими руками став і вам у нагоді?
А. Х.: — Ще б пак. Години за дві, за три ми приходимо на репетицію. Балетмейстер Ольга Семьошкіна приходить перед кожною виставою, ми з нею проходимо всі танцювальні номери. Так само, як і на цимбалах, без цього не можна. Взагалі актор мусить завжди готуватися, не можна вбігти у виставу чи за пів години зайти до театру, а тим більше — у такі великі вистави. Десь за чотири години приходжу в театр, щоб підготуватися до ролі, так годиться, інакше — не вскочиш.
Н. С.: — Дуже цікаво було спостерігати за тим, як Толя працював над цією роллю, скільки додавав свого, як страждав, не спав, дописував, переписував, монтував свою роль.
— Я вперше дивилася «Грека Зорбу» 2013 року, саме нею тоді ви закривали гастролі в Севастополі. Це були останні гастролі театру Франка до Криму?
Н. С.: — Так, ми понад десять років регулярно їздили до Криму, і це були саме останні гастролі перед війною.
А. Х.: — Коли ми приїжджали до Севастополя, нас постійно запитували: «А на каком язикє ідєт спектакль? На украінском?», але був повен зал, аншлаги! Потім після вистави глядачі підходили до нас і пробували навіть розмовляти українською! Так само і в Донецьку, куди приїжджали свого часу та грали українські вистави. Всі все розуміли.
Розмовляла Любов Базів, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply