Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 27, 2022

Мартін Малек: «Конфлікт в Україні триватиме, доки Путін не покине Кремль ногами вперед»

Автор:

|

Січень 30, 2022

|

Рубрика:

Мартін Малек: «Конфлікт в Україні триватиме, доки Путін не покине Кремль ногами вперед»
Мартін Малек

Для багатьох політично активних українців позиція Австрії щодо російської аґресії проти України не є однозначною та зрозумілою. Для того, щоб краще зрозуміти цю нейтральну державу, вирішили поспілкуватися з Мартіном Малевом, незалежним австрійським політологом.

«Не уявляю чужих танків на території Австрії»
— Нейтральність Австрії була фактично нав’язана офіційному Відню 1955 року як передумова відновлення державності. При цьому вона має особливості — передусім через членство країни в Європейського Союзі (ЄС). Чи не вбачаєте протиріччя між нейтральністю Австрії та намаганням «товаришувати з усіма» та зобов’язаннями Відня в Євросоюзі?
— Десятиліттями торочили про те, що Австрія не може вступати в жодні західноєвропейські організації з економічної інтеграції, бо таке членство несумісне з нейтралітетом. Упродовж десятиліть такої думки притримувалися не лише у Москві, але й багато хто у самій Австрії. Та ситуація змінилася у 1990-х рр., коли в Кремлі сидів Єльцин, якому не було діла до цього австрійського нейтралітету. Гадаю, якби в Кремлі тоді був Путін — він, мабуть, виступив би проти вступу Австрії куди-небудь. Нам відкрилося вікно історичних можливостей і ми ним скористалися. Однак закон про нейтралітет залишається чинним, тож Австрія у НАТО не вступить.
— Нейтралітет дозволяє не думати і про якусь колективну оборону. Чи розглядають якісь сценарії можливих воєнних конфліктів на території республіки?
— Питання, що на території Австрії можуть відбуватися якісь воєнні дії, у нас практично не розглядають. 1991 року до цього мало не дійшло, коли була війна за незалежність Словенії і коли югославська армія спробувала захопити контроль над прикордонними пунктами Словенії й Австрії. Їм тоді цього не вдалося, бо словенці відбили атаку. Але що стосується масштабних воєнних дій на території Австрії, потрібно постаратися, щоб таке уявити. Воєнний потенціал Австрії з 1955-го завжди залишався на відносно невисокому рівні. Бо всі міркували так: ми нейтральна країна, нейтралітет нас захищає і захищатиме. Хоча це — наївний підхід. У випадку війни між НАТО та Російською Федерацією (РФ) ніякий нейтралітет нас не захистить.
— А загроза великої війни хіба зникла?
— Мені складно уявити воєнні дії на території ЄС. Наразі існують зовсім інші серйозні виклики — від загроз у кіберпросторі до масової нелегальної міґрації. Але я собі не уявляю чужих танків на території Австрії.

«Європейська армія — шлях у нікуди»
— Як в Австрії розглядають можливість створення європейської армії?
— Ця дискусія триває вже десятиліття, але нічого не відбувається. Передусім це дорого. І дуже непопулярно не лише в Австрії, а й у Німеччині. Та й хто створюватиме якісь нові військові структури у часи пандемії, коли величезні кошти витрачають на систему охорону здоров’я? Але навіть якби якісь спільні європейські сили швидкого реагування з’явилися, то виникає запитання: хто ними керуватиме? На мою думку, це просто пусті балачки і шлях у нікуди.
— Також виникатиме певне дублювання функцій із НАТО…
— Безумовно. Передусім у країнах Східної Європи будуть не в захваті від цього.
— В Австрії призначили нового канцлера, вже третього впродовж року. Можна очікувати якихось зміни у політиці Австрії щодо України?
— Я б таких змін не очікував. Австрія — маленька країна, яка нічого не вирішує на міжнародній арені. А політикою щодо України займаються люди, які рідко бували або й не відвідували її. Тому їм важко уявляти важливість України для Європи. Але навіть якби міністр закордонних справ прийшов до канцлера і сказав, що Україні треба більше допомогти, у т. ч. зброєю, глава уряду таку ідею не підтримав би, бо вона непопулярна і з нею він точно наступні вибори не виграє. Крім цього, австрійське законодавство забороняє постачати зброю країнам, які воюють. Правда, цю заборону все ж порушували. Приміром, у 1980 рр. австрійські підприємства постачали артилерійські установки Іраку й Ірану, які тоді воювали одне з одним. Деякі жартівники у нас казали: нейтралітет — це коли нашу зброю отримують і ті, й інші.

«Не запрошуйте Путіна на весілля!»
— Як в Австрії, яка має тісні зв’язки з РФ, ставляться до санкцій проти неї?
— Австрія завжди їх підтримувала. Хоча у нас був такий період, коли в уряді сиділа правопопулістська та достатньо проросійська Партія свободи, яка виступала проти цих санкцій. 2017 року вона прийшла в уряд і міністром закордонних справ призначили Карін Кнайсль, яка потім на своєму весіллі танцювала з Путіним. До речі, цей шлюб потім дуже швидко розпався. Тому, якщо ви хочете з кимсь оформити стосунки, не запрошуйте Путіна на весілля. Але навіть п. Кнайсль підтримала санкції проти РФ, хоча наскільки вони ефективні можна сперечатися. От, якби, до прикладу, заборонили добудувати «Північний потік-2» (ПП2), Путін би це точно відчув. Та й австрійські підприємства порушують санкційну політику щодо Криму — австрійське архітектурне бюро, будує Путіну оперний театр на півострові. Адже немає механізмів, які змусили б дотримуватися цих санкцій.
— А якими мають бути обмежувальні заходи, щоб досягти припинення російської аґресії та відновлення територіальної цілісності України?
— Мені важко уявити санкції, які примусили б Путіна повернути Крим. ЄС такі ніколи не прийме. Будуть говорити, що потрібні перемовини, провести ще якийсь саміт чи конференцію. Європейські політики погано тямлять, що насправді відбувається в Україні. Для багатьох із них Україна чи Донбас — це ледь не інша планета. Те ж саме було у 1990-х під час війн у Югославії, яка була зовсім поруч і де відпочивали мільйони людей з Австрії чи Німеччини. Багато з них думали, що там живуть «югослави», і не знали, що там є різні народи, які просто ненавидять одне одного.
— Чи розуміють австрійці, що РФ є стороною розпочатого нею ж збройного конфлікту в Україні?
— Багато хто цього не розуміє, або робить вигляд, що не розуміє. Ось читаю на сайті австрійської телерадіокомпанії ORF, що Росія зараз стягує війська до кордону з Україною і є небезпека, що вона може послати їх в Україну. Досі не розуміють, що він це вже зробив сім років тому.

В Україні відбувається військова інтервенція
— А як би ви назвали події в Україні?
— Військова інтервенція. Якщо одна країна відправляє війська на територію іншої країни без її згоди цієї країни, як можна інакше це назвати?
— Як ви оцінюєте ефективність перемовин у нормандському та мінському форматах?
— Наші політики, звісно, скажуть, що треба вести перемовини у будь-яких форматах. Їх створили і сім років усе стоїть на одному й тому ж місці. І цей конфлікт триватиме, щонайменше, до того часу, доки Путін не покине Кремль ногами вперед. І лише тоді може з’явитися якась перспектива мирного врегулювання.
— Ви вже згадали про весільний танець головної австрійської дипломатки з Путіним три роки тому. Чи зашкодило тоді це іміджу нейтральної Австрії?
— Природно, певні іміджеві втрати. Є різні політологічні дослідження, які вивчали країни-члени ЄС щодо «близькості до Росії». Згідно з ними, Австрія майже завжди була серед групи «проросійськи» країн, бо вже надто велике бажання заробляти з Путіним чи через Путіна.
— І Карін Кнайсль увійшла в наглядову раду «Роснафти»…
— Пам’ятаю, як після початку пандемії вона жалілася, що зараз сидить без грошей і не розуміє, на що жити. І схоже, блискуче цю проблему вирішила. Такі люди кажуть, що таким чином хочуть розвивати австрійсько-російські відносини, поєднувати Схід і Захід бізнесом, і це нібито також зміцнює мир. Але чи вони хоч самі вірять у цю нісенітницю?
— Ви вже згадували ПП2. Що в ньому більше, економіки чи геополітики?
— Це суто геополітичний проєкт. Економіки там немає ніякої, або ж вона просто є допоміжним засобом геополітики. Економічна складова хіба тільки в тому, що Путін зароблятиме таким чином гроші. Загалом це для обійти Україну, щоб вона не мала транзитних прибутків від газотранспортної системи і в неї було менше грошей. Витратити 10 млрд EUR на новий газогін, хоча інфраструктура існує давно — не треба бути економістом, аби збагнути, що, з економічної точки зору цей проєкт просто не має сенс. Але коли кажуть, що немає газової залежності від РФ, а потім дивуються, що у газосховищах Західної Європи бракує газу, забувають, що ці газосховища належать «Газпрому» — це також не має сенсу.
Розмовляв Василь Короткий, «Укрінформ»

Як повідомляв «Міст», Путін прагне повернутися в 1945 рік.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply