Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 30, 2022

Лариса Якубова: «Звірства росіян — це їхня реакція на те, що вони ніхто»

Автор:

|

Серпень 10, 2022

|

Рубрика:

Лариса Якубова: «Звірства росіян — це їхня реакція на те, що вони ніхто»
Лариса Якубова

Повномасштабна війна 24 лютого стала для багатьох українців першим знайомством із бойовими діями й їхніми наслідками. Те, що впродовж восьми років відчували на собі міста українського Донбасу, пережили в Києві, Львові, Харкові й інших містах. Про злочини росіян розповідає Лариса Якубова, відома дослідниця «русского міра».

Україна змогла вискочити зі стану, який знищує Росію
— Для вас термін «русскій мір» не є новим і ви багато праць присвятили йому. Чи передбачали ви війну?
— 24 лютого був той етап, коли людина чекала чогось поганого і, зрештою, дочекалась. Десь із листопада вже було зрозуміло, що питання війни на часі і це питання тижнів.
— Росіяни намагаються використовувати свої ж історичні міти проти України. Чи в українців вже є імунітет до цього?
— Я вісім років працюю з російської пропаґандою, її пересічній людині втямити складно. У зоні «русского міра» люди давно перебувають у віртуальному світі, який не можна назвати нашою, радянською чи російською історією. Це альтернативна історія, в якій начебто плавають ті ж загальновживані словоформи, але поєднуються вони в такий спосіб, що ми занурюємось в реальність Орвелла. 30 років українські історики робили все правильно й Україна змогла вискочити зі стану, який зараз знищує Росію, це стан небажання знати нічого про свою реальну минувшину, забути і стерти її з пам’яті, ні про що не каятись, лише вперед і лише перемоги. І тепер українці мають власну справжню історію, а росіяни все ще ходять болотами разом із Сусаніним.
— Чи зможуть росіяни з цього стану колись вийти?
— З цього глухого кута вони не вийдуть ще років 50, адже нову історію неможливо написати з «Вікіпедії». Це мають бути десятки тисяч професійних істориків, яких там зараз майже немає. Когорта, яку виховували 30 років, — пропаґандисти, які не володіють інструментами фахової роботи. Спершу треба підготувати молодих фахових істориків, пояснити різницю між пропаґандою й історичною наукою, а потім вони всі мають піти в реальні архіви, які наразі закриті для дослідників, кількадесят років там попрацювати й осмислити. А потім мають викласти, запустити в масовий обіг, і ще потрібно років 10-20, щоб суспільство це прийняло.

У стан звірства російський народ свідомо завела влада
— Чому росіяни знищують українців? Голодомор, репресії, знищення культури та пам’яті, тепер публічні заперечення державності та звірства на окупованих територіях.
— Бо «русскій мір» — це віртуальна картина альтернативної історії. А росіяни — народ із хибною самоідентифікацією. Є чимало прикладів, коли родини замовчували своє походження. Росіяни можуть прожити життя і лише ближче до старості дізнатись, що є нащадками репресованих греків, фінів, євреїв, українців. Тобто ідеться про від’ємний відбір, де великоросійський шовінізм є необхідною передумовою просування внутрішніми номенклатурними щаблями. Сталін, хоч і за національністю був грузином, але при цьому був великоросійським шовіністом. Те саме було з Леніним, я вже не кажу про царів, які просто за фактом народження ніким, крім імперіалістів, бути не могли, їх виховували в традиції російської імперської історіографії.
— Більшовиків також виховували на імперській історіографії?
— У них також закладена імперська історіографія, вона іншою й не могла бути. Основне завдання України на цьому етапі полягає в тому, щоб росіяни від нас «відчепилися».
— Більшість українців шокував масштаб катувань і знущань у Бучі й Ірпені, але якщо відкрити підручник із історії чи дослідження радянського терору, то побачимо, що це є типовою поведінкою росіян…
— У стан звірства російський народ влада свідомо заводила 30 років. Це побічний ефект тоталітарного суспільства як такого. Що ж до росіян: їх заштовхували в тоталітарну матрицю свідомо, хоча вони фактично з неї і не виходили, був період певного послаблення десь до Першої чеченської війни. Росія рухається в напряму великого ГУЛАГу, який охоплює весь простір держави. А тоталітарна матриця дегуманізує будь-яку людину. Путін із абсолютно з кам’яним обличчям стоїть і фактично проголошує геноцид українського народу, жоден мускул на обличчі не рухається, хоча ж він має розуміти, що на очах у всього світу виносить вирок цілій нації. Так само з кам’яним обличчям 70-80 % зі 140 млн людей кажуть: так і має бути. Звірства — це їхня реакція на те, що вони в своїй країні ніхто. Це вже давно не армія, а озброєна зграя покидьків, які за наказом будуть робити все, що завгодно.
— Чи можна назвати таку поведінку росіян нормою для них?
— Це країна, в якій зупинений історичний час і соціальний розвиток. Але маємо розуміти, що такий побічний ефект — норма в тоталітарних режимах, те саме відбувалось і в нацистській Німеччині, і в фашистській Італії, в тому ж повоєнному Китаї. Коли тоталітаризм перемагає як форма організації суспільства, то його прямим наслідком є масове озвіріння. І кожна війна — це звірство. Винятком є та країна, яка захищається. Чого європейці повторюють «Ніколи знову»? Бо вони розуміють, зо будь-яку націю можна довести до такого стану, і кожен може виявитись як в стані потерпілого, так і стати тварюкою. Нам є чим пишатися, ми тримаємо удар, а росіянам із цим доведеться жити. І наше завдання — не втратити своєї людськості.

Підвали, тортури, каліцтва, табори, допити
— Якщо порівняти те, що чинять росіяни зараз, із радянським терором 1930-х рр. і німецькою окупацією під час Другої світової війни, чи можна сказати, що вони підняли звірства на якийсь новий рівень?
— Такі порівняння з історичної точки зору не є коректними, бо 70 років тому люди були іншими, навіть якщо це був умовно ваш дід. Тодішній масовий росіянин мав неповні чотири класи освіти. А масова людина тодішнього нацистського режиму — це бюргер, який збанкрутував після Першої світової війни, він мав не середню, а повноцінну західноєвропейську початкову освіту, їй втлумачили що єврей — це не людина, яку можна вбити без докорів сумління аби «очистити расу». Німцям пояснювали, що українські землі — це їхній життєвий простір. Нацист прийшов в Україну, щоб отримати велику ділянку землі, на який планував завести господарство, створити колонію, де його діти та правнуки мали володарювати, загнавши в рабство українців.
Сьогодні ж ми бачимо росіянина, начебто освічену людину, з доступом до Інтернету, який ґвалтує маленьку дівчинку. Порівнювати їх можна, але тут потрібно не забувати про внутрішні структури порівнюваних країн, які вчиняють злочини проти населення.
— Чи змінилися методи роботи російських спецслужб із радянських часів?
— Інструменти взаємодії з суспільством ті самі: підвали, тортури, каліцтва, табори, допити. Якщо ви відкриєте дослідження про те, що робили впродовж «Великого терору» 1937-1938 рр., то побачите, що те саме чинили вісім років у підвалах в ДНР і ЛНР. Різниця лише в масштабах. І масові військові злочини — злочини вже іншої структури, російської армії, яка по суті перетворилася на терористичну організацію. З Україною вона робить те саме, що й із Сирією. Тобто з кожного українського міста зробити Алеппо технічні можливості є, наказ є, нема тільки честі, гідності та людських цінностей.
— Одним із видів теперішнього терору Росії є сексуальне насильство. Наскільки поширеними такі випадки були під час радянського терору в 1930-х рр.?
— Сексуальне насильство — це відголосок варварства. Маємо розуміти, що воно є на кожній війні, бо всі погромні настрої, дегуманізація ворога — це архетип поведінки варвара, який приходить на землю, яку захопив. Перше, що робить варвар на очах у переможеного ворога — ґвалтує жінок, доньок і синів, вбиває господаря і починає панувати над усіма приниженими. Після таких стресів треба мати дуже сильний внутрішній стрижень, щоб не зламатись і продовжувати боротьбу, а ще пізніше — життя. Ця тема досліджується і на матеріалах Другої світової війни, і на матеріалах радянських окупацій, і на західноєвропейському матеріалі. Коли після взяття Берліну на очах у полонених офіцерів ґвалтували їхніх жінок і доньок, вони накладали на себе руки. Ґвалтування на масових майданчиках — це акції приниження та морального вбивства. На щастя, зараз українська армія працює справно, і дістатися живцем до хлопчиків, чоловіків, жінок окупантам буде складно, і це може їх стримати. На першому етапі війни, коли вони йшли з парадною формою, в них було абсолютне відчуття легкого полювання.
— Ви багато досліджували історію Донбасу. Чи є зараз символічним те, що саме там вирішується доля України?
— Якби ми сусідували з Росією з боку Тернопільщини чи Івано-Франківщини, символізм пролягав би там. Київщину, Чернігівщину і Сумщину ми відбили не тому, що там зона підтримки конструкту «русского міра» менша, ніж на Донбасі. Проблема в тому, що Донбас уже вісім років був плацдармом. Донбас був обраний як зона, яку найпростіше «розхитати». Янукович на той час був лідером «простої людини з Донбасу», так само як зараз асоціює себе з Путіним пересічний росіянин. Тобто там ці гасла спрацювали через високий рівень соціальної напруги, а не через «любов» до Росії. По друге, це була зона хронічної соціальної депресії, і це послабило позиції Києва. Аналогічні зони соціальної катастрофи в Росії зараз є зонами підтримки путінської «спец операції». У такий спосіб їхні мешканці прагнуть «навести лад» в Україні, коли у себе ні на що не впливають і животіють на межі виживання. Символізм Донбасу полягає в тому, що росіяни 2014 року хотіли «відродити Новоросію», але провалились. А ми повернемо собі український Донбас і будемо «жити у своїй сторонці», будуючи мирне і вільне майбутнє.
Розмовляв Михайло Загородній, УП

Як повідомляв «Міст», у Нью-Йорку засудили звірства російських військових.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply