Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 29, 2021

Йосеф Херсонський: «У тероризму немає релігії»

Автор:

|

Липень 14, 2021

|

Рубрика:

Йосеф Херсонський: «У тероризму немає релігії»
Йосеф Херсонський

«Правда і сила, — те, що дає результат і Божественне благословення», — каже рабин Йосеф Херсонський, засновник общини Jewish Point у м. Тель-Авів (Ізраїль). Що відбулося в Ізраїлі після перемоги держави над коронавірусною пандемією, коли країна першою у світі максимально вакцинувала усіх громадян, але, не встигнувши вийти з цієї війни, потрапила під терористичний обстріл. Чи звикли ізраїльтяни до війни? У чому перемога?
— Події, які відбулися в Ізраїлі останнім часом, схвилювали людей усього світу, адже ніхто не залишається байдужим, коли бомблять Святу Землю. Те, що відбулося: звичне явище в арабсько-ізраїльському конфлікті чи щось нове?
— Я не фахівець у політиці і воєнних діях, але очима спостерігача можу пояснити те, що бачу. Існує нестабільність у світі, коли старі устрої відходять у минуле, а нові ще не винайшли. Тому це все схоже на турбулентність у літаку, коли розхитує так, що не знаєш, коли наступного разу «штормитиме»: то Російська Федерація (РФ) на Україну нападає, то Білорусь садить винищувачем пасажирський літак, то загострення у нашому реґіоні. А якщо конкретизувати, то загострення у нашому реґіоні можна назвати островом стабільності у цьому світі, адже те, як діють палестинські терористи, не нове. І в цьому випадку вони нового слова не сказали. Нове тут лише те, що змінилася адміністрація у США, і немає тиску на реґіон для того, щоб усе було мирно і спокійно. Тому вони відчувають велику безкарність. В Ірану, який спонсорує усю цю історію, накопичилося багато претензій до Ізраїлю. Йону заважає сам факт, що євреї живуть на Святій Землі.
— Єрусалим, Свята Земля — серце авраамічних релігій: юдаїзму, християнства й ісламу. Розділяй і володій — принцип, чужий кожній із релігій. Бомбити людей, щоб вони перебували у страху в бомбосховищах, явно не мирний метод і жодна релігія не схвалить такого…
— Релігія тут ні до чого. Ці люди використовують релігію, релігійні лозунги, якісь релігійні слова для того, щоб прикрити свій тероризм, жагу до крові та хаосу. У переважній більшості реґіонів світу, де є ісламські общини, а поруч із ними — общини євреїв, а таке є у всьому світі — у Європі, США, Україні, РФ, такого тероризму, як Ізраїлі, немає. Тобто це не питання ісламу, іслам не змушує людей бути поганими, терористами, кровожерливими і бомбити чужі будинки. Натомість Ізраїль діє точно співвідносно з юдаїзмом, який каже, що коли на тебе нападають, то треба не іншу щоку підставляти, а випереджати і завдавати удару першим. Якщо немає жодних інших способів зупинити вбивцю, то його потрібно вбивати. Проте якщо є інший спосіб, ти не маєш права вбивати. Дотримуйся: «Не вбий!». Але якщо у тебе стріляють, ти просто не маєш права виходити з-під удару, захищатися, а маєш завдати удару першим.
— Євреї звикли виживати, адаптовані до війни за виживання. Чи можна звикнути до війни?
— Єврейський народ пам’ятає свою історію. Ми знаємо наші давні періоди існування, коли у нас була своя держава, але ми її втратили, її зруйнували вавилоняни, а згодом і римляни. Довгі тисячоліття ми жили у різних країнах, не маючи своєї землі, своєї армії, своєї повноцінної спроможності захищатися. Ми бачили, що це періодично призводило до погромів, до голокостів. Останні трохи більше, ніж 70 років, у нас є своя країна і своя армія. І ми звикли до того, що мусимо бути сильними, не розраховувати на те, що хтось нас урятує. Ми не можемо розраховувати на те, що нас врятує Організація Об’єднаних Націй, Європейський Союз, США, будь-яка інша країна чи співдружність. Ми вже бачили голокост, коли ніхто не піднявся на наш захист, як, зрештою, і не стали на захист Польщі, коли Гітлер на неї напав. СРСР із Гітлером між собою розділили цю територію, а потім захопили Україну, країни Балтії. Міжнародна співдружність не втрутилася жодним чином для того, щоб зупинити цю історію. Ми бачимо це і тепер: коли РФ урвала собі шматок України, продовжує різними способами проявляти аґресію, сильні країни не хочуть проливати свою кров за Україну, так само, як і не відстоюють незалежність чи право вибору у РФ чи в Білорусі, люди самі повинні відстоювати свої життя, свою свободу. Інші країни, можливо, їм допоможуть, але проливати свою кров замість них ніхто не буде. Тож цілком правильно вчинив Ізраїль, коли нас почали обстрілювати. Гадаю, що будь-яка країна, якщо б сотні ракет летіли на міста, а 70 % території держави опинилися під обстрілами, на цьому етапі зобов’язана виступати, а краще — випереджати удари ворога, доводити його до стану, коли не зможе на тебе напасти.
— У соціальних мережах була аґресивна реакція на підтримку Ізраїлю. Як на це реагувати?
— Українські люди на своєму гіркому досвіді краще за багатьох інших розуміють становище Ізраїлю у тому, що є війна зі зброєю, а є війна інформаційна, коли кажуть, що мешканці Криму самі проголосували за «возз’єднання» з РФ, коли кажуть, що це не загроза і напад на Україну, а лишень навчання на нашій території, а те, що ми підводимо бойові частини до кордону з Україною, це просто збіг, не беріть у голову. Ті, хто купуються на дезінформацію, стають жертвами інформаційної війни. В середньому на один пост у соціальних мережах на підтримку Ізраїлю припадає 62 публікації проти Ізраїлю, на підтримку терору. З одного боку є держава, яка не бажає воювати, це Ізраїль, а з іншого боку — дикі терористи, які радіють, коли гинуть інші люди. Але деякі люди не заглиблюються у ситуацію. Проблема з ними режимами в тому, що, як сказав один прем’єр-міністр в Ізраїлі: «Якщо палестинці складуть зброю, в Ізраїлі настане мир, а якщо Ізраїль складе зброю, то в Ізраїлі настане геноцид».
— Перемога Ізраїлю у чому?
— Немає рішення у цьому питанні, якщо бачити його, як із помаху чарівної палички: махнули — сьогодні була війна, а завтра настав мир. Таке неможливе. Проблема не нова, тому варто дивитися не на точку «тут і сьогодні», а на криву — «що було 10-50 років тому». Коли люди доброї волі об’єднуються між собою, відбувається поступова зміна ситуації. Якщо 20 років тому, коли відбувся черговий виток такого терору, практично усі європейські країни засуджували Ізраїль, то тепер бачимо, що в Австрії, Німеччині, Східній Європі вивісили ізраїльські прапори. Бачимо також, що мирні договори, які були колись укладені з Єгиптом і Йорданією, а нещодавно з Об’єднаними Арабськими Еміратами, Бахрейном й іншими країнами, не тріснули від цього загострення. Бачимо, що ні араби, ні мусульмани загалом не проти миру з Ізраїлем, а проти виступають лише зацікавлені у тероризмі. Займати сильну воєнну позицію і пояснювати людям, що відбувається насправді, хоча і не дає плодів зі сьогодні на завтра, але дає плоди у перспективі десяти-двадцяти років і довше. Тому повинна бути сильна армія, а також правильна інформаційна політика: не соромитися казати правду, називати речі своїми іменами і не перекладати на когось іншого такі завдання, самому писати свої публікації у соціальних мережах. Зовсім не обов’язково бути ведучим телеканалу для того, щоб висловити свою позицію. Також потрібно розмовляти про це з сусідами, зі знайомими, і тоді з часом прийде результат. У цій війні Божественне благословення реалізується через «залізний купол». Якщо колись це відбувалося через манну небесну, то цього разу — інакше. Відносно небагато євреїв постраждали, але необхідно розуміти, що Божественне благословення реалізується через сильну армію, через інформаційну політику, через участь кожного жителя країни у тому, щоб пояснювати іншим те, що насправді це не Ізраїль — країна апартеїду. Ізраїль — спокійна, миролюбна країна, яка має справу з сусідою-дебоширом.
— Ізраїль успішно вийшов з коронавірусної пандемії, вакцинувавши максимально своїх громадян, але відразу після Песаху на горі Мирон — траґедія під час молитви. Хто винен у таких історіях?
— Дуже важливо не змішувати в одну кашу різні події, які є результатами різних процесів і в них є різні причини.
— Подейкують, що для Ізраїлю не настільки страшні араби за межами країни, як ті, які всередині…
— Вороги з ракетами — небезпечніші, ніж вороги з погромами. Бо вони стріляють ракетами, а тут — юрба. Внутрішня проблема, коли араби, громадяни Ізраїлю, влаштовували погроми, — швидше здивування, ніж проблема, у тому розумінні, що ще 20-30 років тому цих арабів-ізраїльтян сприймали, як «п’яту колону», як тих, із ким не було про що розмовляти. Здивування, бо за останні 20-30 років араби дуже добре інтегрувалися в Ізраїль. Навіть на останніх виборах вперше за всю історію Ізраїлю розглядали й опрацьовували реальну можливість того, що арабські партії увійдуть у правлячу коаліцію Ізраїлю. Тому для нас шок те, що відбулося зараз — погроми євреїв у ХХІ ст., у державі Ізраїль. Хто б міг подумати? Масово таке відбувалося на території царської Росії.
— Кажуть, що слабких не чіпають, а муштрують і штормлять саме сильних для того, щоби стали ще сильнішими і кращими. Як розвиватимуться події, як гадаєте?
— По-перше, не єдиний шлях, описаний, як у Торі, так і у Біблії, приходити до Свободи через страждання. Шлях до свободи в одних ситуаціях справді проходить через катаклізми, а в інших ситуаціях, як, скажімо, у часи царя Соломона, він проходить через багате, забезпечене, розкішне життя. Єврейському народу є над чим працювати в царині праведності та своїх стосунків із Богом.
Розмовляла Ірина Кушинська

Як повідомляв «Міст», раніше Йосеф Херсонський казав: «У пандемію ти можеш бути вільною людиною, а можеш і рабом»

About Author

Meest-Online