Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 23, 2021

Ірина Мак: «Дуже боялася, що образ Кайдашихи причепиться до мене»

Автор:

|

Грудень 25, 2020

|

Рубрика:

Ірина Мак: «Дуже боялася, що образ Кайдашихи причепиться до мене»
Ірина Мак

Ірина Мак вже 26 років із успіхом грає на сцені Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра. Також вона знялася у понад 40 різних кінопроєктах, але знаковою для неї стала роль сучасної Кайдашихи в серіалі «Спіймати Кайдаша», який вийшов саме в розпал локдауну. А нещодавно на великі екрани України вийшов фільм «Номери» за п’єсою Олега Сенцова. Тут у акторки зовсім інша роль — гонорова перша леді, яка зветься «Друга».

«При першій зустрічі Сенцов сказав: «Буду знімати тебе ще»
— Кінострічка «Номери» знята як фільм-вистава, зйомки у ній були близькими до вашої театральної роботи?
— «Номери» — це кіно про суспільство, в якому немає імен, а лише номери і чіткий розподіл: чоловіки — непарні, жінки — парні. Те що воно зняте як фільм-вистава, й є, мабуть, найбільшою складністю, бо це не чистий фільм і не чиста вистава. На жаль, у нас було дуже небагато часу, адже п’єса — завжди скелет, який має обростати. Ми намагалися в стислі терміни максимально наростити м’ясо на цей кістяк і швидко відзняти його, щоб через фільм прозвучало ім’я Олега Сенцова як нагадування про його ув’язнення.
— Хто ваш персонаж?
— У моєї героїні ім’я Друга, але в ієрархії — вона перша леді. Як на мене, цей персонаж виписаний більш об’ємно та різнопланово, ніж інші. Через свій статус вона має бути в курсі всього, що відбувається. Рулить ситуацією і своїм Першим, бо він із тих чоловіків, котрими треба керувати. Вона чітко знає порядок, знає кому що сказати, кому що підказати. Моя Друга — жінка з характером і цілісна особа.
— Ви також продовжили співпрацю з п. Сенцовим і знялися в його наступному фільмі «Носоріг»…
— У мене там роль мами головного героя.
— У вас може скластися тандем на багато фільмів?
— Не знаю. Якось так сталося, що коли Олега звільнили і він приїхав зустрітися з усіма акторами «Номерів», то вже тоді при першій зустрічі мені сказав: «Буду знімати тебе ще». Я погодилася, а сама думаю, багато хто так каже, але не завжди складається. Потім минув час, ми зустрілися ще раз після прем’єри фільму в Берліні, і він знову каже: «Покличу тебе на проби». Минуло пів року і він покликав.

Більшість серіалів пишуть за одним шаблоном, лише змінюють імена
— Режисери часто погоджуються на імпровізації від акторів?
— Мені якось щастить, що на зміни погоджуються і режисери, і навіть продюсери. Це величезне щастя, коли тобі дозволяють імпровізація. Але більшість наших українських серіалів, таке враження, пишуть за одним шаблоном, лише змінюються імена та деякі сюжетні лінії. Читаєш сценарій і розумієш, що люди так не розмовляють у житті. І для того, щоб воно звучало природно, треба ці тексти трошки міняти. Якщо є можливість щось додати, забрати, дограти, то це просто суперська історія.
— У вас є неймовірно прожитий в кадрі емоційний перехід, коли Лаврін розповідає про вагітність Мелашки. Кайдашиха, яка ладна ту невістку просто з’їсти, раптом кардинально змінюється, бо у них в родині знову буде дитинка…
— Через такі штуки й створюється об’єм персонажа. А в момент, коли вона з цими дітьми грається? То вона свариться на невістку, а тут же її дітей в попу цілує. То на Омелька кричить, а то сидить над ним, плаче, коли він раптом озвався після інсульту.
— Тобто, ви намагалися показати, чому Кайдашиха така, звідки в неї сварливість, лихослів’я?
— Я таких жінок знаю, бачила їх. Вона не знає, що таке жити для себе, звикла жити в роботі, а ще й треба керувати чоловіком, інакше з ним не можна.
— Але це ж модель української родини…
— Через те вони так і живуть.
— Але ви такою свекрухою не будете?
— Син живе окремо від мене, дуже хочу, щоб він був самостійним. Територію із кимось ділити не хочу, маю на увазі невістку. Все має бути окремо — у них своє життя, у мене своє.
— Ви не переживали, що вас сприйматимуть лише, як Кайдашиху?
— Був такий момент. На жаль, так часто стається: тебе запрошують на роль, ти її робиш класно і тоді тебе тільки на такі типажі й кличуть. Я цього дуже боялася, бо знала, що ця жінка занадто яскрава. У мене було кілька пропозицій в такому ж ключі, я від них відмовилася.

«Син пішов у актори, хоча я цього дуже не хотіла»
— У родині до вас не було акторів?
— Ніколи. Я перша.
— А ваш син Макар Тихомиров впевнено пішов вашими стопами…
— Пішов, хоча я цього дуже не хотіла.
— Але ж він буквально ріс в театрі і змалечку почав грати в кіно — в десять років знімався у серіалі «Серцю не накажеш».
— Я його відразу попередила: «Сину, це тяжко, оце «я не хочу», «мені набридло» не спрацює». І він пішов. Якось, коли його в сьомій ранку забрали на знімальний майданчик і привезли до мене в театр о сьомій вечора, він дивиться на мене і каже: «Мамо, я більше не хочу». Кажу: «Пізно, друже. Працюй». Такий у нього був перший акторський досвід.
— І цей досвід не минувся марно — ми побачили Макара Тихомирова вже у багатьох фільмах, у т. ч. на великому екрані в ролі кіборга Мажора у фільмі Ахтема Сеїтаблаєва.
— Ми з Ахтемом разом грали в одній виставі, Макар був на ній, сидів за лаштунками. Ахтем після вистави каже: «Це що, твій? Вже такий дорослий? Даси мені його на проби?». Кажу: «Ну, хай іде». Син тоді вперше потрапив до Сеїтаблаєва в міні-серіал «Чемпіони з підворіття». А вже у «Кіборги» Ахтем його запросив після того, як побачив його роботу у серіалі «Водили».
— Зараз є така і театральна, і кінотенденція до осучаснення класичних творів. Це, на вашу думку, більше дає змогу переосмислити класику, чи все ж дає можливість більшу кількість людей ознайомити, і навернути до нашої класичної літератури, драматургії?
— І те, і те. Хтось читав класику, хтось не читав, але є цікаві й вічні теми, які треба розповідати сьогоднішньою мовою, щоб вони були зрозумілі, переносити їх у теперішній час і цим залучати якомога більше людей.

«Вареники не ліплю і телебачення не дивлюся взагалі»
— Якби вас поставили перед вибором кіно, чи театр, що б обрали?
— Боже милий, я не знаю! Але з театром вижити неможливо.
— А якщо матеріальне відкинути? Театр чи кіно для душі?
— Для душі і те, і те, якщо класний матеріал. А якщо ще й хороша команда, тоді величезне щастя, а не просто професія, і не просто заробіток.
— Ви якось сказали, що українському кіно бракує можливостей. Що ви мали на увазі?
— Людей, котрим цікаве авторське кіно, катастрофічно мало. Можна сказати, що їх навіть немає.
— Ви ж не глядачів маєте на увазі?
— Ні, маю на увазі людей, котрі, що називається, правлять світом. Дають гроші і займаються всією кіноіндустрією: починаючи від продюсерів, всіляких фондів, бізнесу. Мало кому цікаве нестандартне, авторське кіно. І тому, коли кажуть: «Це неформат, наш глядач це дивитися не буде, це нецікава тема», мені завжди хочеться запитати: звідки ви взяли цю інформацію, що це буде нецікаво? У людей питали? Подивіться телевізор, там же серіали всі — один в один, однаковісінькі! А тільки щось виходить за рамки — «ні, це неформат».
— Телевізійні канали роблять заміри глядацької авдиторії…
— Знаєте, які це заміри? Ось іде серіал, жіночка, котра зараз вареники ліпить, просто ввімкнула десь у кімнаті телевізор, і на кухні під цей звук займається домашніми справами, а рейтинґи ідуть. Ось і все.
— Цікаво, а що ви дивитесь як жінка, котра ліпить вареники?
— Я їх не ліплю. Закінчила з цією історією. А телебачення вже не дивлюся взагалі. Переглядаю різні фільми, причому, здивована, бо вважала, що хорошого кіна в світі набагато більше! І французьке, й італійське, і британське — хороше, але там також дуже багато схожого, однакового, штампи, штампи, штампи. Я думала, що ситуація з кіно в світі краща.
— Ми з’ясували, що вареники ви не ліпите. А в яких улюблених справах знаходите заспокоєння? Може, плетете, малюєте?
— Плела раніше. Дуже багато, просто безкінечно. Колись і шила, і чого тільки не робила. А зараз ні, зараз дуже люблю прогулянки. Мені додому прийти тільки після роботи, якийсь нетривалий час побути, полежати чи залізти в гарячу ванну й усе — потім одягаюся і я йду з дому.
— То ви за здоровий спосіб життя?
— Ну, спортом не займаюся, тут у мене проблемка, а в іншому — так. Палити кинула, ще й так сталося, що з березня навіть келиха вина не випила абсолютно. І почуваюся прекрасно.
Розмовляла Любов Базів, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply