Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 19, 2021

Ірена Карпа: «Було таке, що книжку скуповувало все Яремче»

Автор:

|

Липень 28, 2021

|

Рубрика:

Ірена Карпа: «Було таке, що книжку скуповувало все Яремче»
Ірена Карпа

Письменниця, телеведуча, співачка, мандрівниця, дипломатка, мама, дружина — і це ще не все. Якщо хтось не читав книжок Ірени Карпи (а їх майже півтора десятка), то, може, пам’ятає її як ведучу МТV-Україна чи співачку (гурти «Фактично самі», потім — Qarpa). Найновіша книжка — «Як виходити заміж стільки разів, скільки хочете» — отримала несподіване продовження — віртуальний курс від Ірени Карпи «Як вийти заміж і не шкодувати». Нещодавно відбулося закриття «Французької весни у Львові», на яку Ірена Карпа завітала з чоловіком Людовіком-Кирилом Требюше, який виступив із концертом як соліст гурту «Сон сови».

«Мрію, коли поставлю останню крапку»
— Чи справдилися ваші очікування у Львові?
— Перед своїми виступами завжди уявляю, що буде якийсь зал чи фанзона зі страшними чорними офісними кріслами, і там буде сидіти від сили десять осіб, моїх читачів. Але, на щастя, все було не так, усі місця у великій залі були зайняті. Ще хвилювалася за Луї, теж думала, що ніхто не прийде, нікому не цікава французька музика. Але люди були, слухали — і це приємно.
— Склалося враження, що ви більше переживали за концерт Луї, ніж за себе…
— За свій виступ з темою «Як бути парижанкою, якщо ти народилася в Черкасах» я була спокійна, бо знаю: хай краще прийде десятеро людей, але які реально знають, що ти тут робиш, ніж прийде натовп, якому все одно і який хоче «їсти, пити і хороше походити». Я завжди орієнтуюся не на кількість широкої аудиторії, а на якість, адже професіоналізм — це коли ти можеш для однієї людини зробити контент, і їй це важливо.
— Чим найближчим часом потішите своїх шанувальників?
— Зараз працюю над детективом і трилером. Але не буду розповідати, про що вони, бо потім ніхто не купить. Буде нецікаво читати, коли знатимете, що там відбувається. А в планах маю нарешті запустити сценарій фільму, бо постійно виринають якісь підводні камені. Це також письменницька робота. Просто мрію про той день, коли поставлю останню крапку, і фільм почнуть монтувати. Потім хочу відпочити і нічого не робити. А потім хочу дописати свою книжку, яку вже довго пишу, і яку відклала, бо була зайнята своїм новим віртуальним курсом.

«Не відмовляйтесь, якщо бабця хоче вам щось дати»
— «Як вийти заміж» і «Моя історія» були дуже на часі в карантинний період. Чи є ідеї ще якихось тем?
— Про майстер-клас «Як не боятися публічних виступів», але його треба робити на живо. Можливо, я зроблю на кілька днів тренінг для тих, хто хоче не боятися читати свої тексти публічно. Здавалося б, сидить впевнена у собі людина, але не може нормально розповісти те, що сама ж написала, сама прожила.
— Ви понад тиждень перебували в Україні. З родичами бачилися?
— Бачила бабцю, яка зустріла мене радісними вигуками. Я не попередила її і приїхала до Черкас. Не попереджала, щоб бабця не бігала, не варила їсти. Це такі щирі емоції! І ніколи не відмовляйтеся, якщо бабця хоче вам щось дати зі собою, — варення якогось, пирога чи ще щось. Беріть усе! Бабці дуже важливо бути цінною. Нещодавно ми були в одній провінції у Франції, яка дуже схожа на Львівщину та Прикарпаття, — річками, невисокими горами. Так от, там у деяких вікнах замість фіранок висіли квадратики, плетені гачком. І я подумала про бабцю, яка перенесла інсульт, й її пальці дозволяють їй із рукоділля тільки плести гачком. Я купила їй нитки, знайшла часописи з плетення гачком — нехай плете. Бо бабусям і дідусям дуже важливо бути потрібними. Хай бабуся плете фіранку, я повішу її у себе в Парижі.
— У вашій книжці «Добло і зло» ви описуєте дитячі і підліткові роки, проведені в Яремчі. Ви не змінюєте імен своїх рідних, друзів, вчителів. Багато хто з них читав цей роман. Більше було критики чи схвальних відгуків?
— Було все! Було таке, що книжку скуповувало все місто Яремче тільки для того, щоб подивитися, чи не написала Карпа про твого сусіду. Інколи доходило до смішного. От не пригадую тільки, чи це було в цій книжці, чи в «З води, з роси і з калабані» — до речі, також дуже смішна книжка, яка складається з коротких історій. Так от, я писала про свою маму, яка народилася в Харківській області, досі плутає літери «и» та «і», а коли виходила заміж, навіть яйця не вміла посмажити. Коли вони з татом переїхали до Івано-Франківська, а потім у Яремче, то вона такою гуцулкою стала! Правду кажуть, «не той гуцул, що родився, а хто згуцулився». Пише мені злі SMS: «Не використовуй русизми у своїх коментах, тобі це не личить!». Про одну вчительку я написала, що вона брала хабарі — пиво та шоколадки. То вона носилася з тією книжкою і казала, що це неправда, так насправді не було. А я добре пам’ятаю, що було! А ще, коли мої фотографії опублікував Playboy, одна вчителька рвала на собі волосся і бідкалася, кого ж вона виховала. Ще була вчителька математики з фіолетовим волоссям Юлія Марківна, якої ми всі дуже боялися й яка мені досі сниться. «Карпа, я тобі поставлю «чотири» за рік із математики!». А я: «Юліє Марківно, та я уже закінчила університет із червоним дипломом!» «А я все одно тобі ставлю «чотири»!».

«Важливо розуміти, що те, що роблю, комусь потрібне»
— Досвід співачки, телеведучої, якою ви були в Україні, допомагає у Парижі? Чи хотіли б повернутися на сцену як співачка?
— З цим досвідом мені нормально живеться у Парижі. Щодо співачки… Ми записали вже новий альбом, але ніяк його не видамо. Сцени мені трохи бракує. Хотіла повернутися до своєї публіки і боялася, що це буде неможливо зробити. Але завдяки карантину зрозуміла, що всі публічні виступи можна робити і онлайн. Але живе спілкування нічим не заміниш. Насправді щирість і безпосередність — це те, чого ми все життя вчимося, щоб перестати доводити, що ти хтось інший, ніж ти є. Я завжди робила те, що мені було властиве. Якщо 20 років тому фарбувала волосся в червоний колір, то зараз цього не роблю. І це нормально, бо люди змінюються. Колись мріяла стати ведучою на М-1, а мене не взяли, сказавши: «Дєвушка, тут вам нє МТV». І за іронією долі я стала першим обличчям МТV в Україні. Пам’ятаю молодих телеведучих, які читали книжку «Мистецтво бути собою». Мені їх так було шкода! Тобі 20 років і вже проблема з тим, щоб бути собою. Краще бути собою і незручним для інших, розуміти, що тобі потрібно, ніж відповідати якимось лекалам. Але тут дуже тонка межа. Я за екологічність у стосунках. Це про взаємну повагу.
— Хотіла запитати про ваших донечок. Банально буде сказати, що це ваше найкраще творіння?
— Я їх у співавторстві зробила (сміється). Бачу їх насамперед щасливими. А що вони собі оберуть — хай самі вирішують. Поки що там темний ліс і бігають коні. У мене такого не було. Я років із чотирьох знала, що хочу стати письменником. Одна наразі хоче стати акторкою, а друга: «Ким ти там хотіла, мамо, щоб я стала? Ветеринаром?». Я взагалі хотіла б, як кожна мама, щоб дитина стала лікарем. Але вона не погоджується, їй не цікаві люди. Вона готова собак-котів лікувати. Дуже важливо дати дітям вибір. Зараз вони значно пізніше визначаються, у них дуже швидко міняється фокусування. Сьогодні вона хоче бути художницею, завтра хоче бути акторкою, післязавтра — танцівницею, а позавчора хотіла бути булочницею.
— Щаслива жінка Ірена Карпа — це…
— …зайнята чимось корисним, тим, що подобається мені самій. Загалом, дуже важливо розуміти, що те, що роблю, комусь потрібне. Для мене як людини творчої важливо, щоб мої книжки читали і потім казали чи писали, що люди відчувають. Письменницький курс, який веду, дає змогу побачити, як змінюється писання людей: спершу було так собі, а потім стає значно краще. Це теж дає мені ресурс і додає мені щастя. Я дуже щаслива, коли нічого не роблю, але займаюся виживанням — рятуватися від бурі, якщо ти на висоті, й якщо тебе не змило і не знесло, то таке щастя! Мені потрібні оці гойдалки. Бо якби в мене було все рівно і гладко, я нічого не відчувала б, тому нам усім треба, як у трилерах, кудись себе кидати, робити челендж і потім із нього виходити. Я щаслива, коли їм. У мене багато чого пов’язано з їжею, можу всі відтінки їжі відрізняти. Я щаслива, коли гладжу собаку, коли вона щаслива і біжить на волі, для мене це теж щастя. Щаслива, коли мене діти обіймають і щось хороше мені кажуть. Щаслива, що в мене є близька людина, від якої не хочеться втікати. Він мене нічим не бісить — для мене це велике щастя.
Розмовляла Людмила Пуляєва, «Високий Замок»

Як повідомляв «Міст», Ірена Карпа знову вийшла заміж.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply