Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 27, 2021

Ганна Яроцька: «Наші роботи готують дітей до нового технологічного світу»

Автор:

|

Червень 03, 2021

|

Рубрика:

Ганна Яроцька: «Наші роботи готують дітей до нового технологічного світу»
Ганна Яроцька

Хто не хотів у дитинстві «оживити» збудованого з конструктора робота та примусити його виконувати різні команди. З прогресом технологій це стало реальністю. Про це розповіла Ганна Яроцька з віденського стартапу Robo Wunderkind.

Нагороди з п’яти країн
— Наприкінці минулого року Robo Wunderkind отримав премію від Міністерства економіки та цифровізації Австрії, яка стала вже десятою для проекту впродовж року. Що для вас означають усі ці відзнаки?
— Наших роботів використовують у школах 20 держав світу. Системи освіти в цих країнах дуже різняться. І тому щоразу при виході на новий ринок ми намагаємося інтегруватися в нову систему, збагнути, як вона збудована. А ці відзнаки є визнанням того, що знайомство з екосистемою відбулося успішно і нас оцінили належним чином. Торік ми отримали нагороди з п’яти країн: США, Великої Британії, Фінляндії, Німеччини й Австрії.
— З чого починався проєкт, чому вирішили займатися саме ним?
— Усе починалося з того, що співзасновники проєкту познайомилися на одній із конференцій стартапів у Відні. У кожного з нас уже було своє розуміння того, що технологічний світ розвивається дуже швидко, але багато інших сфер — не такими швидкими темпами. І ми задавалися питанням: а як можна підготувати дітей до такого світу, коли все дуже швидко змінюється? Наш продукт — це не просто робототехніка та програмування. У центрі — дитина та її креативність. Саме програмування розвиває когнітивні здібності. А це вже стосується і фокусування уваги, проведення аналізу, розвитку пам’яті. Плюс розвивається алгоритмічне мислення — потрібно вміти розкладати складні проблеми на окремі, простіші, які можна задати для виконання роботом.
— Як саме виглядає продукт Robo Wunderkind?
— Це модульний робот-конструктор, який складається з іграшкових кубиків із вбудованими у них електронними інструментами. Ці кубики можна поєднувати один із одним, також вони мають LEGO-адаптери, що дає змогу інтегрувати їх із дуже поширеними серед дітей конструкторами LEGO. Але наші кубики — «розумні»: вони взаємодіють між собою, їх можна законектити з планшетом чи комп’ютером та запрограмувати на виконання якихось дій. Таким чином, діти можуть продумувати свої механічні конструкції, але потім і програмувати їх, щоб рухалися та реагували на навколишнє середовище. Коли спілкуємося з батьками, вони кажуть, що діти інколи тижнями продумують та будуть свої проєкти. І вони створюють не просто якийсь об’єкт, а й свої власні електронні пристрої.
— Яким чином відбувається програмування робота?
— У нас є три застосунки для операційних систем Android та iOS. Перший — дуже простий і дає змогу просто керувати рухами роботів. Два інших призначені саме для програмування. Один із них — візуальна мова програмування без використання слів. Інший використовує мову програмування «скретч»: там уже є написані команди, їх просто треба вибрати та застосувати. Також ми створюємо контент на YouTube, Instagram, ведемо інформаційний блог, де пояснюємо, як можна застосовувати роботів. Спершу ми були сфокусовані на створенні шкільної програми з використання робота, зараз розвиваємо її з метою самостійного застосування продукту вдома.

Взаємодія роботів через Інтернет
— Що робот може робити зараз, й які функції хочете додати йому в майбутньому?
— Він може їздити та видавати звуки, змінювати світло. Робот оснащений сенсорами руху, світла, перешкод, акселерометром. Також є LED-матриця, на якій можна програмувати різні візуалізації й анімації. Зараз працюємо над тим, щоб додати йому «руку». Також хочемо, щоб роботи могли взаємодіяти один із одним, у т. ч. через Інтернет.
— Й як усе це може виглядати?
— Ми хочемо, щоб робот міг заходити в Інтернет, шукати там якусь інформацію і, залежно від неї, виконувати якісь дії. Приклад: робот заходить вранці на сайт прогнозу погоди, й якщо там повідомляють, що сьогодні буде дощ, починає мигати блакитним кольором. Або можна запрограмувати робота на під’єднання до робота умовної подруги: я набираю якийсь текст, мій робот його надсилає, а робот подруги висвітлює це повідомлення на своєму екрані. Інший приклад: в одній кімнаті перебуває п’ятеро роботів, один із яких «чатує» біля вікна, й як тільки починає темніти, «каже» про це іншим, і вони всі разом починають робити якісь дії.
— Як відбувається інтеграція Robo Wunderkind до шкільних занять?
— Усе залежить від кожної окремої країни і того, чи є програмування частиною освітньої програми. Приміром, у Швейцарії дитина у сім-вісім років вже має знати, що таке алгоритм, і застосування робота там слугує для пояснення такого алгоритму. У багатьох інших країнах програмування не входить до шкільної програми, але є розуміння, що це потрібно. Там такі речі вивчають в ігровій формі. А у Фінляндії є школи, де люблять поєднувати під час навчання одразу кілька предметів і тем, там також використовують наші роботи. Цікавим є застосування Robo Wunderkind у Гонконзі. На уроках англійської як іноземної діти мають переказати прочитану казку, але роблять це з допомогою роботів. І діти навіть не задумуються, що це якесь програмування, а більше сконцентровані на тому, як переказати казку.
— А як щодо українських шкіл?
— В Україні у нас ще немає методичної кооперації, але ми спілкуємося з потенційними партнерами. Вже дві чи три українські школи раніше купили Robo Wunderkind.

Створення стартапу — часто марафон
— Чи є якісь поради, як створити успішний стартап?
— Створення стартапу — часто марафон. Для прикладу, ми працюємо на ринку освіти, а він — дуже повільний, і потрібен час, щоб утвердитися на ньому. Найголовніша порада — знайти проблему, яка потребує розв’язку. Надалі це гарантуватиме затребуваність продукту, попит на нього. Була проблема, пов’язана з відсутністю програмування та робототехніки в шкільних програмах у багатьох країнах. Ми запропонували як обладнання (роботів), так і програму тренування для самих вчителів.
— А як зацікавити потенційних інвесторів? Наскільки знаю, ваша команда розпочинала зі збору коштів на платформі Kickstarter…
— Kickstarter для нас став просто підтвердженням на ранньому етапі розвитку, що є запит на наш продукт. Але залучення коштів інвесторів не має бути самоціллю. Спершу необхідно визначити, чи справді є попит на цей продукт. І вже після цього йти до інвесторів і казати їм, що є ідея й є підтверджений попит. Для залучення коштів від інвесторів також треба продемонструвати бізнес-план.
— Яка ситуація з розвитком стартапів в Австрії?
— Австрія лідирує в Європі за фінансуванням стартапів на ранніх етапах. Держава на конкурсній основі пропонує багато ґрантів, і якщо є хороший проєкт, можна легко здобути початкове фінансування. До прикладу, ми отримали на перші етапи близько 700 тис. EUR, що допомогло нам профінансувати розробку продукту. До плюсів Австрії також належить її географічне розташування в центрі Європи, хороший доступ до ринків Східної Європи. У Відні ми залучаємо людей sз України, Білорусі, Росії, Сербії тощо. До мінусів можна віднести те, що сам австрійський ринок невеликий, адже в країні проживає менше 9 млн людей.

Стартапи не потрібно боятися запускати
— Україна не може похвалитися такою державною підтримкою стартапів, як у Австрії, та водночас українська ІТ-сфера динамічно розвивається. Які перешкоди бачите для розвитку інноваційного підприємництва в Україні?
— Мені дуже подобається український додаток ReFace, за допомогою якого можна змінювати обличчя у відео, або ж People.ai — платформа зі штучним інтелектом для відділу продажів. Зараз багато українських команд працюють на аутсорсингу: тобто до них приходять, кажуть, що треба зробити, і вони це роблять. Але було б краще, якби ці команди перейшли на вищу сходинку й самі навчилися знаходити ідею. Так, запуск стартапу має більше ризиків, але й потенціалу там набагато більше. Іноді я помічала критичне ставлення з боку окремих програмістів та інженерів із України до роботи у стартапах — мовляв, це нецікава та нестабільна штука. Але в США та Канаді — зовсім інша думка з цього приводу: працювати в стартапі — це круто, адже зазвичай за короткий час ти отримуєш дуже великий досвід і швидко розвиваєшся.
— Але відсутність «австрійських» умов для фінансування на початкових етапах, як і не завжди стабільна ситуація навколо розвитку власного бізнесу в Україні також можуть впливати на рішення щодо запуску стартапів. Що українська влада могла б зробити для кращого просування стартап-екосистеми в країні?
— Хтось скаже, що запуск стартапу в Україні — це нестабільно. А що в Україні стабільно? Мені дуже допомагає те, що я виросла в Україні й не звикла до суперстабільності, коли все чудово, і чітко бачиш, як надалі виглядатиме життя. В Україні значно дешевше створити свою команду з кваліфікованих фахівців, ніж у США чи Європейському Союзі. Щодо урядової підтримки, то треба приділити велику увагу покращенню умов для створення стартапів. Наприклад, у США відкриття компанії відбувається дуже швидко, просто в Інтернеті. Ми свою дочірню компанію у Сполучених Штатах відкривали взагалі електронною поштою з Китаю. Чим менше бюрократії, тим краще. Крім того, дуже важливо адаптувати законодавчу базу для інноваційного підприємництва в Україні, щоб вона охоплювала і стартапівську реальність. Не менш важливим є і захист прав інтелектуальної власності. Люди мають бачити сенс працювати над власними розробками та розуміти, що система їх захистить.
Розмовляв Василь Короткий, «Укрінформ»

Як повідомляв «Міст», в Австралії роботи збиратимуть яблука.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply