Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 9, 2021

Євстратій (Зоря): «Заперечувати томос — ставити під сумнів автокефалію православних Церков»

Автор:

|

Травень 01, 2021

|

Рубрика:

Євстратій (Зоря): «Заперечувати томос — ставити під сумнів автокефалію православних Церков»
Владика Євстратій

Владика Євстратій (Зоря) залишається голосом об’єднаної автокефальної Церкви в Україні.
— Ви нещодавно повернулися зі Стамбулу, де були присутніми на інтронізації владики Еммануїла на Халкидонську кафедру. Як вас приймали на Фанарі?
— Митрополита Еммануїла обрали на Халкидонську митрополію під час попереднього засідання синоду і, відповідно, він перейшов на служіння із Парижа до Стамбула, адже територіально Халкидонська митрополія належить до азійської частині найбільшого турецького міста. Це історична кафедра від давніх часів і одна з тих, які збереглися в складі Константинопольського патріархату на території Туреччини впродовж ХХ ст. водночас вже понад два роки Православна церква України (ПЦУ) має добрі налагоджені стосунки з Вселенським патріархатом, першим престолом у православному світі. Тому маємо можливість і для офіційної взаємодії, і просто для братнього спілкування. І те, що офіційна делегація, офіційне представництво від Блаженнійшого митрополита Епіфанія та ПЦУ було запрошене на інтронізацію митрополита Еммануїла на Халкидонську кафедру підкреслило духовний євхаристійний зв’язок між Церквами.
— Ви обговорювали візит Його всесвятості до України?
— Так. Під час нашої зустрічі ми торкнулися цієї теми. Патріарх із радістю очікує можливості приїхати до України. Безперечно, що розклад і плани цього візиту будуть зрозумілі пізніше, і ми цю роботу вже розпочали для того, щоби спланувати заходи, які будуть під час цього візиту. Очевидно, що є рамка, — святкування З0-ліття відновлення Незалежності України, і до цієї дати пов’язуємо і час візиту, але всі інші деталі будемо опрацьовувати, беручи до уваги й те, як буде розвиватися ситуація з пандемією.
— Те, що владика Еммануїл зараз отримав іншу кафедру, означає, що у нас буде інший комунікатор зі Вселенським патріархатом?
— Він залишається ієрархом, котрий має довіру і відповідні повноваження від Вселенського патріарха комунікувати, взаємодіяти з ПЦУ. За дорученням патріарха і синоду він виконував різні місії, представляв патріарха, очолюючи делегації чи беручи участь у делегаціях, взаємодіючи як із іншими помісними православними Церквами, так і в численних християнських екуменічних контактах, а також у діалозі з іншими релігіями — мусульманами й юдеями. А тепер його дипломатична діяльність буде лише посилена, і його обрання на Халкидонську митрополію підтверджує ту довіру, яку виявляє йому Вселенський патріарх. Відтак нема жодних підстав говорити про якісь зміни в контактах між ПЦУ та Вселенським патріархатом.
— Чи не викликає побоювань у Його всесвятості активність Москви щодо намагань скликати чергову нараду, знову «поговорити» про українське питання?
— Позиція Вселенського патріарха і Матері-церкви є незмінною. Томос ПЦУ є доконаним фактом і він не може підлягати якомусь повторному обговоренню, дискутуванню тощо. Вселенський патріархат упродовж понад двох десятиліть давав усі можливості Російській православній церкві (РПЦ) діяти у розв’язанні українського церковного питання. 20 літ тому в Цюріху (Швейцарія) відбулися перемовини, де з одного боку залучили Вселенський патріархат, з іншого — РПЦ, якраз особисто тодішній голова відділу церковних зв’язків митрополит Кирило очолював делегацію, і там були представлені українські Церкви: Київський патріархат та Українська автокефальна православна церква. У РПЦ була можливість висловити свою позицію, дати свої конструктивні думки щодо того, яким чином українське церковне питання може бути розв’язане. Але позиція РПЦ: тільки так, як було понад 300 років, тільки підпорядкування української Церкви російській. І власне таку жирну крапку патріарх Кирило поставив під час свого ювілею 70-ліття в Москві, кілька років тому, коли на урочистому зібранні сказав: РПЦ ніколи не погодиться на автокефалію УПЦ. Тому що для неї Київ — це «те саме, що Мцхета для грузинів чи Печ для сербів». Після того, як вони остаточно показали, що ніякої конструктивної позиції в українському церковному питанні від них очікувати нема підстав, Вселенський патріархат 2018-го розпочав процес проголошення автокефалії й надання томосу, а митрополит Еммануїл, у складі чи на чолі делегації, відвідав усі православні церкви, в т. ч. РПЦ, і всіх поінформував, що цей процес відбувається. Якби Москва мала якісь конструктивні пропозиції, вона могла би їх висловити.
— А тепер заперечує томос, це як заперечувати більшу частину Диптиха…
— Заперечувати томос, заперечувати право Вселенського патріарха надавати томос про автокефалію, це заперечувати статус-кво і ставити під сумнів автокефалію десятьох із 15 православних Церков. Лише Константинопольський патріархат, Олександрійський, Антіохійський та Єрусалимський і Церква Кіпру були утверджені як автокефальні Церкви у час Вселенських соборів. Усі інші, в т. ч. РПЦ, отримали цей статус і були включені в Диптихи завдяки актам Вселенського патріарха.
— Пандемія коронавірусу змінила Церкву, з’явилися віртуальні богослужіння. Чи готова ПЦУ до третьої хвилі Covid-19?
— Рік тому ні суспільство, ні держава, ні медична сфера, ні тим більше Церква не були готові до такої масштабної пандемії з такими довготривалими наслідками. І тому лише поступово, набуваючи досвіду, всі стали більш-менш розуміти ситуацію, і розуміти, що лише одними обмежувальними методами, ізоляцією, проблеми вирішити неможливо. Пандемія триває довше, ніж будь-яке суспільство здатне було б витримати режим ізолювання і з економічної точки зору, і з психологічної. Тому потрібно вчитися жити в умовах, коли триває пандемія, не вдаючись до крайнощів. З одного боку — не впадаючи в паніку і не зупиняючи власне самого життя, а з іншого — не легковажачи ризиками.
— Не прикладатися до ікон і не цілувати Чашу чи хрест?
— Це вимушена, але необхідна зміна. Також відповіддю на виклик був той спосіб причастя, який стали використовувати для мирян — традиційний, давній спосіб Причастя, який, власне, Церква використовує для священнослужителів у час Великого посту.
— А як щодо сповіді онлайн?
— Сповідь як таїнство не повинна здійснюватися онлайн, бо вона передбачає особисте спілкування духівника та грішника, що кається, і це спілкування повинне бути цілком конфіденційним, без можливості втручання будь-кого стороннього. Жоден засіб дистанційної комунікації не дає гарантії, що в це спілкування ніхто не втрутиться. Тому я вважаю за можливе проводити віртуальне духовне спілкування, розмови, в т. ч. щодо гріхів та покаяння, але саме таїнство повинне відбуватися лише особисто.
— Чи не треба зробити пропаґанду масок і дезінфекції частиною пастирської бесіди, навіть публічної проповіді?
— Це складне питання. Почнімо з того, що ми всі вже добре знаємо всі плюси та недоліки самої маски як захисного механізму. Тому має бути зважений підхід, бо маску люди не повинні сприймати як ознаку паніки чи якогось зла. Є й багато тих, хто категорично налаштовані проти масок, і вважають, що це взагалі якесь безглуздя, зневага до святинь тощо. Але є й ті, хто на маски та дезінфекцію покладають всю свою надію. Так сходяться крайнощі. Церква не повинна підмінювати собою якісь інші суспільні інституції, що відповідають за охорону здоров’я. Кожен повинен діяти у своїй сфері: у духовній — Церква, а в медичній — медики.
— Є кілька теорій змов, що, мовляв, через вакцину вживляють чип, ДНК біса, вакцина зроблена на абортивному матеріалі…
— Які дурниці. Вакцинація як процедура не є порушенням релігійних норм і правил. Але ми розуміємо, що не може Церква давати оцінку якості процедури вакцинації, конкретної вакцини чи конкретного випадку. Та вона й не має таких інструментів, компетенції і, відповідно, повноважень. Це — компетенція органів охорони здоров’я, держави тощо. Церква від початку сказала, що потрібно дотримуватися рекомендацій, які органи охорони здоров’я надають для збереження нашого здоров’я.
— Наайбільший фрік Московського патріархату Лука зі Запоріжжя проголосив урочисту анафему митрополиту Епіфанію. Як реагував Його блаженство, що клірик святкує торжество православ’я прокльонами?
— Митрополит зреагував із гумором. Я ж коли побачив поруч відео з цією анафемою та зображення плакатів, якими завішали вулиці, зі закликом митрополита Онуфрія, що «піст — це час для прощення». У мене це все так склалося в думку, як можна коротко описати позицію Московського патріархату: «Піст — це час для прощення і прокльонів». Є такий один анекдот про відвідини царем Миколою І військового Микільського собору в Києві на Печерську. Він запитав настоятеля: скажіть, будь-ласка, чи правда, що цей собор збудував гетьман-зрадник Мазепа. Священник відповів, що це правда. Цар запитав: а ви за нього як про будівничого цього храму молитесь? Молимося. Але ж його піддали анафемі, ви його й анафематствуєте? Так. То ви молитеся й анафематствуєте? І молимося, й анафематствуємо. Ось такий одночасний заклик і до прощення, і до прокльонів.
— Місцева шизофренія?
— Не хотів би вживати медичного терміну, використаю інший — роздвоєність, коли одночасно готові виявляти якісь християнські почуття і проклинати з комсомольським запалом.
Розмовляла Лана Самохвалова, «Укрінформ»

Як повідомляв «Міст», раніше архієпископ Євстратій казав, що Українська церква — наріжний камінь нового балансу православ’я.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply