Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 30, 2022

Євген Афінеєвський: «Важливо не дати світу звикнути до війни в Україні»

Автор:

|

Жовтень 19, 2022

|

Рубрика:

Євген Афінеєвський: «Важливо не дати світу звикнути до війни в Україні»
Євген Афінеєвський

Свою першу документальну стрічку про Україну американський режисер Євген Афінеєвський фільмував під час Революції гідності 2013-2014 рр. Його робота «Зима у вогні: боротьба України за свободу» була номінована на «Оскар» та «Еммі». 2014-го права на фільм викупила платформа Netflix. Більшу частину коштів від продажу прав режисера інвестував у просування фільму, що дало змогу зробити Winter on Fire доступним для мільйонів передплатників по всьому світу. Прем’єра його нової роботи Freedom on Fire відбулася на початку вересня ц. р. на Венеційському фестивалі.
— Як для вас почалася війна? Що мотивувало їхати в Україну?
— Війна і для українців, і для мене почалася 2014 року, хоча весь світ цього не відчув і вельми швидко абстрагувався. І якщо на початку 2014-го ще можна було вважати, що це локальна війна, то тепер вона швидко перетворилася на Третю світову. Це сталося тому, що 2014 року весь світ вдавав, ніби його ця війна не обходить. Це усвідомлення змусило працювати в шаленому режимі, кинути всі сили на те, щоб створити цей документальний проєкт. Його головна місія — донести до світу, що він не може заплющувати очі на війну в Україні, бо саме це призвело до сьогоднішньої катастрофи. Те, що відбувається в Україні — це не війна між Російською Федерацією (РФ) та Україною. Це РФ воює на території України з усім світом.
— Для людей, які живуть у різних країнах світу своїм життям, війна в Україні проходить фоном. Що ці люди мають відчути, коли подивляться ваш фільм?
— Я не показую те, що світова авдиторія бачить у новинах: шанці, солдатів, наступ, поразку, масові поховання. Я показав звичайних людей. Розповів історіями мам і дітей, як вони живуть, коли в їхній країні йде війна. Я поєднав історії медиків, де люди борються за життя, не маючи нічого у своїх руках, з історіями медиків, які мають усе в наших лікарнях і не можуть собі уявити, що таке працювати у фронтових умовах, битися за життя.
— У вас є постійна команда в Україні, з якою працюєте, чи щоразу набираєте команду під проєкт?
— У мене є постійна команда для постпродакшну, з якою я робив усі свої фільми. В Україні дуже хороший рівень фахівців у кіноіндустрії. І для мене як незалежного режисера і продюсера завжди важливе співвідношення «ціна-якість». А в українській індустрії це співвідношення майже ідеальне.
— Як вдалося побудувати роботу з 43 операторами і чому так поспішали якнайшвидше випустити фільм, адже війна ще не закінчилася?
— Я розумів, що медіацикл інтересу до України закінчиться так само швидко, як до Сирії. Спершу всі цікавилися тією війною, а потім навіть застосування хімічної зброї проти мирного населення не викликало інтересу. Я познайомився з сирійськими лікарями ще на Майдані. Мені стало дуже цікаво. І коли закінчився Майдан, я полетів знімати в Сирію. Там побачив ту саму російську армію, яка, підтримуючи диктатуру Асада, знищує мирних сирійців. Одночасно з цим чув полеміку в Європі про те, що сирійські біженці захопили європейські міста. А вони просто рятували своїх дітей від загибелі. Зараз про Сирію, в якій війна триває вже десять років, сюжети роблять двічі на рік. Я боявся, що інтерес до України також спаде за пів року. Тому вже в лютому розумів, що потрібен фільм. Адже коли настане саме пекло, люди втомляться думати про Україну, допомагати українцям.
— У вашому фільмі є героїня Аня, чоловік якої пішов у батальйон «Азов» незадовго до початку аґресії…
— Він служив у десанті, але вирішив змінити специфіку свого життя, щоб допомогти дружині виховувати дитину. Пішов працювати на «Азовсталь». Але коли росіяни напали на Маріуполь, вступив у батальйон «Азов». Аня з дитиною провела два місяці в бомбосховищі під «Азовсталлю». Я схиляюся перед нею, вона вкладає всі сили зараз, щоб витягнути хлопців із полону (її чоловік досі там), достукатися до сердець світової спільноти.
— Ваш перший фільм про Україну Winter on Fire купив Netflix. Як плануєте просувати Freedom on Fire?
— У першому випадку мені було важливо повернути все, що ми з командою витратили на зйомки, і щоб Netflix вклався в розкрутку нашого проєкту. Для мене документалка про Майдан — це не історія про заробіток, а про справедливість, про можливість дати голос українцям. Цей фільм реально відокремив Україну від РФ. Я з 1991-го живу за кордоном і можу точно сказати, що мало хто розрізняв ці країни до виходу Winter on Fire. Зараз у мене теж стоїть така мета: зі швидкістю світла вивести фільм Freedom on Fire на екрани. Зробити можливим, щоб увесь світ побачив цю війну.
Розмовляла Анастасія Рінгіс, УП

Як повідомляв «Міст», Netflix зняв фільм про львівських волонтерів.

About Author

Meest-Online