Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 30, 2022

Едвард Лукас: «Небезпека може з’явитися з іншого боку»

Автор:

|

Листопад 02, 2022

|

Рубрика:

Едвард Лукас: «Небезпека може з’явитися з іншого боку»
Едвард Лукас

Відомий британський журналіст і публіцист Едвард Лукас багато часу присвятив вивченню Російської Федерації (РФ) та її стосункам із навколишніми країнами. Ще 2009-го він написав книжку з промовистою назвою «Нова холодна війна. Як Кремль загрожує і Росії, і Заходу», що вийшла у багатьох країнах, в т. ч. в Україні.
— Борис Джонсон покинув посаду, а тепер і Ліз Трасс. Як вважаєте, Ріші Сунак буде кращим прем’єром, ніж вони?
— Особливість Ліз Трасс полягала в її оптимістичному підході до економіки, вона звучала дуже переконливо. Однак самого оптимізму не досить. І хоча в п. Сунака більш песимістичний підхід, однак він виглядає більш реалістично.
— Дмитро Пєсков, прессекретар Путіна, прокоментував, що РФ не чекає нічого доброго від нового британського уряду. На вашу думку, чи продовжиться цей тиск із боку нового прем’єр-міністра на РФ? І чи вдасться позбутися впливу російських грошей на економіку Великої Британії?
— Одна справа підтримувати військовий спротив України і посилювати східний фланг НАТО, й зовсім інша — вирішувати внутрішні проблеми Великої Британії. Як встановити жорсткий контроль над брудними грошима стало проблемою для урядів Бориса Джонсона та Ліз Трасс. І не лише російськими, але від різних людей із дуже багатьох країн світу, які приїжджають зі своїми грошима до Лондона. Разом зі Сполученими Штатами й іншими союзниками ми маємо багато зробити, щоб протистояти цьому.
— А яким прем’єр-міністром була Ліз Трасс для британської нації?
— Консерватизм — дуже гнучкий термін. Ліз Трасс часто казала, що вона спадкоємиця Маргарет Тетчер і прагне бути Тетчер XXI ст. Це правда, що п. Тетчер дуже стійко протистояла Кремлю. А ще вона була проти політики позичання великої кількості грошей, за які мають платити майбутні покоління. А план Ліз Трасс полягав у зменшенні податків і збільшенні витрат, що стало б великим тягарем для бюджету і зростанні нашого боргу. Сьогодні державний борг королівства значно більший, ніж коли п. Тетчер прийшла до влади. Хоча вона і тоді вважала, що цей борг завеликий. Хвилююся, як на це відреагують фінансові ринки. Ми можемо побачити різкий обвал через кризу неплатежів та інші суворі економічні труднощі.
— Чому обидва останні британські лідери порівнювали себе з видатними лідерами минулого? Улюбленець Бориса Джонсон із Вінстоном Черчіллем, а Ліз Трас — із Маргарет Тетчер…
— Гадаю, щось подібне існує в усіх країнах. Путін багато думає про спадок Катерини ІІ чи Петра I. В Україні особливе ставлення до Петлюри, видатних гетьманів минулого чи князів Русі. Такий підхід — характерна ознака політики. Американські президенти люблять порівнювати себе з Лінкольном чи Вашинґтоном. Та проблема в тому, що історичні обставини змінюються. Сьогодні у нас зовсім інші клопоти ніж ті, що мала п. Тетчер. А історія заслуговує кращого ставлення, а не лише бути зброєю, включно зі згадками історичних подій чи особистостей.
— Борис Джонсон дуже популярний в Україні, натомість на батьківщині не має такого високого рівня підтримки. Чи зможе він усе ж повернутися на Давнінґ-стрит?
— Він переконує, що його звільнили дуже несправедливо. Він прекрасно працював і хотів би повернутися. І деякі важливі справи він зробив. Довів до кінця Brexit, незалежно від того, чи це була добра ідея. Ми досягли угоди з Європейським Союзом під час виходу з нього. А ще він добре подолав виклики пандемії коронавірусу. А також блискуче допомагав Україні.
— Президент Зеленський наполягає, щоб Захід визнав РФ державою спонсором тероризму. Натомість Джозеф Байден тримається іншої думки. Чому?
— Гадаю, що йдеться про відносини між США та РФ. Адміністрація президента Байдена хоче зберегти політичні контакти, якщо йдеться про питання космосу, змін клімату, контролю за ядерною зброєю. Тому й не визнавати Росію спонсором тероризму. І на мою думку, те, що РФ робить в Україні — це тероризм. Вони бомбардують населені райони, вбивають випадкових цивільних. Це класичні ознаки тероризму. Однак дискусія навколо визнання цього статусу схожа на те, чи називати певні дії геноцидом. Це може звучати дуже сильно, вказувати, що ви справді засуджуєте такі дії. Однак боюся, що це не змінить поведінку Кремля. Невже Путін скаже: «Нас визнали терористами. Треба змінити на поведінку»? Ні, він скаже: «Захід постійно бреше та лицемірить. Чому ж вони не називають терористами саудитів?».
— Який ваш прогноз щодо цієї війни? Чи Путін уже не зможе досягти своєї мети?
— Я не військовий експерт, тож не можу коментувати ситуацію на полі бою. Путін переслідував дві мети, коли почав цю війну. Він хотів перетворити Україну на державу, що не відбулася. Спричинити у вас тривалу політичну, психологічну, економічну, соціальну напругу. Щоб Україна не могла конкурувати з його проєктом «русского міра». Він також хотів зламати волю Заходу в підтримці України. Вважаю, що йому не вдалося досягнути обох завдань. Україна демонструє неабияку стійкість. Ваша армія починає контратакувати, а російська перебуває у дуже скрутному становищі. Зокрема, і через проблеми з логістикою. Все це може призвести до обставин, коли росіяни почнуть неорганізовано відступати і просити про перемовини.
Однак небезпека може з’явитися з іншого боку. У нас попереду дуже важка зима. А темпи економічної кризи можуть завадити Заходу підтримувати українську економіку й обороноздатність. Це війна на виснаження, де більша країна має певну перевагу над меншою. Водночас у Німеччині, Чехії й інших країнах існує меншість, що каже: «Ми втомилися від війни. Час закінчувати. Нам потрібен дешевий газ». Але це люди з політичного узбіччя, вони не визначають напрямок руху. Чи може Європа більше підтримувати Україну? Звісно, що так. Чи Європа покине Україну? Я так не вважаю. Але нас чекає відчутний економічний стрес через інфляцію та зміну джерел постачання газу. Попереду спад валового внутрішнього продукту, згортання виробництва, потрібно буде підтримувати малий бізнес і домогосподарства. Тож ми будемо біднішими з більшими боргами. Однак Європа — це дуже багате місце на мапі світу, тож ми витримаємо цей удар.
— Російська блокада українських портів тривала п’ять місяців і закінчилася лише у серпні. Чи означає це, що ми вже уникнули смертельного ризику голоду в країнах Африки та Близького Сходу?
— Ми цього ще не уникнули. Дуже добре, що кораблі продовжують виходити з портів, однак ми зіштовхнулися з катастрофічними наслідками війни на сході Африки. Пакистан переживає страшні повені через зміни клімату. Тому навіть без наслідків війни в Україні бачимо, в яких жахливих умовах виживають десятки мільйонів людей. Навіть якщо війна закінчиться завтра, то у світі залишиться ще дуже багато серйозних проблем.
— Чи вірите, що Росія може спричинити справжню катастрофу на Запорізькій атомній електростанції (ЗАЕС)?
— Звісно, бойові дії навколо атомної станції — дуже погана затія. Ситуація в Чорнобилі показала всю дурість та некомпетентність російських окупантів. Тривожно, що вони можуть робити на ЗАЕС. Однак вітер дме у різні боки, тому навряд чи росіяни наважаться зробити «брудну бомбу», щоб спустошити Україну та залякати Європу. Бо якщо вітер раптово зміниться у північний бік, проблеми будуть в РФ. Імовірно, катастрофа може статися випадково, а не навмисне. Важливим питанням залишається охолодження ядерного палива, тож я втішений тим, що до ситуації на станції прикута увага всього світу. Там повинна постійно працювати потужна наглядова місія.
— Деякі аналітики вважають, що ми зараз спостерігаємо початок кінця РФ. Як західні країни можуть підготуватися до можливого її розпаду?
— У нас немає довготривалої стратегії щодо РФ. Багато років ми припускали, що спрацюють певні підходи. Загалом, це демократія, ринкова економіка і спроби співпрацювати через торгівлю, інвестиції та політичні контакти. Та все це не спрацювало, тож тепер потрібна інша стратегія. Я хотів би, щоб у ній була передбачена можливість того, що Росія може змінитися докорінно. Ще у 1990 рр. я дискутував про те, що РФ — нестабільна. Її основа — політичний клан у Москві, який грабує багаті на природні ресурси реґіони, збирає чиновницьку ренту і жодним чином не послаблює тертя між центром і периферією. Поки економіка росте, народ щасливий. Однак через економічні труднощі почнеться інша реакція. Тому існує небезпека політичного хаосу в РФ так само, як шанс на політичні зміни. Буде це мирна трансформація у форматі конфедерації з більшими правами реґіонів та етнічних груп, чи розпад відбудеться за сценарієм колишньої Югославії? Невідомо, однак я був би радий, якби наші політичні лідери підготувалися до такого розвитку подій.
— Чи має російська опозиція, група Навального або інші, потенціал щось змінити в РФ?
— Історія підказує, що частіше політичні зміни відбуваються через розкол усередині режиму. Дисиденти відіграють певну роль, коли працюють поруч із тими представниками режиму, які невдоволені ситуацією. Під час розпаду СРСР ключову роль відіграв Борис Єльцин, а найвідомішим дисидентом був Андрій Сахаров, який, на жаль, не дожив до розпаду Радянського Союзу. Подібна ситуація склалася і в Україні. Дисидент Чорновіл не став президентом й у вас були Кравчук і Кучма. Тому вважаю, що зміни в РФ прийдуть зсередини режиму.
Розмовляв Андрій Дрозда, Zaxid.net

Як повідомляв «Міст», Ліз Трасс пішла, Ріші Сунак прийшов.

About Author

Meest-Online