Новини для українців всього свту

Tuesday, Jun. 22, 2021

Бен Годжес: «Жодна угода з РФ не варта і паперу, на якому вона була підписана»

Автор:

|

Грудень 17, 2020

|

Рубрика:

Бен Годжес: «Жодна угода з РФ не варта і паперу, на якому вона була підписана»
Бен Годжес

Бен Годжес, колишній командувач сухопутними військами США в Європі, прогнозує, що адміністрація президента Байдена буде жорсткішою щодо Російської Федерації (РФ), але вимагатиме від України потужних реформ.

Перезавантаженням може бути ще дужчий тиск на Кремль
— Як зміниться зовнішня політика США за адміністрації Джозефа Байдена?
— Найбільш помітною зміною стане те, що нова адміністрація буде тісніше співпрацювати з міжнародними партнерами та союзниками. Ймовірно, буде більше поважати міжнародні угоди. Безумовно, працюватиме в рамках НАТО. Це буде головне у більш традиційному багаторівневому підході до зовнішньої політики. Я б очікував, що адміністрація Байдена буде дуже жорсткою щодо Кремля. Але очікую, що Китайську Народну Республіку (КНР) також визнають довготерміновою основною загрозою для США. Будуть застосовувати інший підхід, ніж адміністрація президента Трампа, але має бути пріоритет на продовження політики визнання КНР як загрози.
— Байден може скасувати рішення Трампа про вивід американських військ із Німеччини?
— Вважаю рішення вивести 12 тис. військових із Німеччини суттєвою помилкою, оскільки це ніяк не поліпшило оборону, стримування чи готовність. Натомість це підриває довіру європейських союзників до нас, і послабило наші позиції. Очікую, що прийдешня адміністрація заморозить це рішення, перегляне його, і тільки потім вирішить, чи імплементувати його.
— Чого очікувати від нової адміністрації Україні?
— Гадаю, що Україна повинна бути всебічно оптимістичною, адже адміністрація Джо Байдена вестиме жорсткішу політику та стратегію щодо РФ. Коли є стратегія, як мати справу з Москвою, ви можете розробити політику, необхідну для реалізації цієї стратегії. Наприклад політика щодо України, Туреччини чи Грузії. І стратегія, яка охоплює Чорноморський реґіон. Але також будуть покладати й високі сподівання на верховенство права в Україні, прозорість, боротьбу з корупцією.
— Ви бачите небезпеку нового перезавантаження відносин між США та РФ, як це вже було 2009 року за президентства Обами?
— Ідея перезавантаження продемонструвала справжнє нерозуміння того, хто такий Кремль і ким насправді є Путін. Американці завжди думали, якщо відкрити ринки і працювати тісніше з людьми, вони підуть їм назустріч. Але цього не станеться, доки не усвідомити, що Кремль поважає лише силу. Тому перезавантаженням може бути ще дужчий тиск на Кремль, щоб він поважав міжнародне право.

У США немає ілюзій щодо РФ
— США в односторонньому порядку вийшли з Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД). Бачите перспективи укладення нового договору?
— Не я сказав, що жодна угода з Росією не варта й паперу, на якому вона була підписана. У США немає ілюзій щодо цього. Саме тому президент Трамп і вийшов із ДРСМД, адже всі в Європі знали, що саме росіяни його порушують. Але ми також маємо враховувати КНР — якщо обмежимо наші можливості розробляти певний тип систем озброєнь через угоду з РФ, китайці, не обтяжені такими зобов’язаннями, продовжать нарощувати свої можливості, які створюють загрозу для США.
— Хто, на вашу думку, програв і виграв у війна за Нагірний Карабах?
— Кремль. Тепер російські війська присутні в усіх трьох країнах Південного Кавказу: Азербайджані, Вірменії та Грузії. Це поганий результат для цих країн, як і для Заходу. Однак, гадаю, що Кремль тут також трохи втратив. Вірменія сподівалася, що РФ захистить її. Але Вірменія там — найбільший лузер. Що вони отримали натомість, маючи російські бази на своїй території? Їхню армію розбили. Вони мають зрозуміти, що Москва їх не підтримала і не захистила належним чином. А Азербайджан зараз у вигідній позиції. Вони продемонстрували здатність повернути втрачені території, і на щастя, не зайшли занадто далеко, щоб спровокувати іншу відповідь РФ. Туреччина, підтримавши Азербайджан, також опинилася у дуже гарній позиції.
— Які уроки для України і Грузії може дати ситуацію в Нагірному Карабаху?
— По-перше, жарт про російських «миротворців». Вони досі сидять у Придністров’ї та Грузії. Угода передбачає перебування російських миротворців у Нагірному Карабаху п’ять років із автоматичною пролонгацією. На мою думку, це окупація. Я був дуже розчарований, коли Грузія дозволила російським «миротворцям» перетнути їхній повітряний кордон, щоб дістатися Вірменії. Чому Грузія це зробила, не розумію. Адже РФ окупувала й частину їхньої території.
— Нещодавно ви сказали, що в світлі подій у Нагірному Карабаху, НАТО варто запросити Грузію до вступу в Альянс. А як щодо України?
— Я казав, що Грузія має приєднатися до НАТО задовго до цього. Адже це дуже важлива країна щодо географії — частина Чорноморського реґіону, коридор між Азією й Європою. Й я впевнений, що Москва ніколи відкрито не атакує члена НАТО. Зараз Кремль використовує свої війська в Придністров’ї, Україні, Грузії та деінде, але не проти члена НАТО. Саме тому треба продемонструвати важливість Чорноморського реґіону, запросивши Грузію приєднатися до Альянсу. Й щодо України, гадаю, що сподівання реальне. Але зараз ми повинні зосередитися на тому, щоб підштовхнути Кремль дотримуватися міжнародного права та мінських домовленостей. Німеччині та Франції в цьому відвели важлива роль, треба співпрацювати з ними, щоб чинити тиск на РФ, щоб перестали підтримувати так званих сепаратистів у Луганській і Донецькій областях.

Вихід для Донбасу має бути дипломатичним
— Чи можуть тимчасова окупація РФ Донбасу та Криму стати перепоною на шляху до вступу України в НАТО?
— Так, це перепона, бо більшість європейських членів НАТО, навіть США просто зараз, бачать це як щось, що Кремль не готовий толерувати. Та Москва не повинна мати право вето на те, що роблять інші нації. Але пріоритет має бути на повазі суверенітету України. РФ окупувала Крим, їхній міст через Керченську протоку — ніщо інше, як блокада Маріуполя та Бердянська. Також треба ще багато зробити, щоб виправити прозорість і верховенство права всередині України, перш ніж зможемо серйозно думати про членство в НАТО.
— Нещодавно румунський міністр закордонних справ сказав, що Україна може вступити до НАТО навіть без плану дій щодо членства (ПДЧ). Це реально?
— Сподіваюся, що одного дня це станеться. Але для цього маємо досягнути того, щоб Європа і США погодилися, що Чорноморський реґіон стратегічно важливий, і ми могли б бути готовими там конкурувати. Тільки так отримаємо правильну політику щодо України, Туреччини та Грузії. Однак вступ до НАТО за помахом чарівної палички не вирішить всіх проблем. Ви ж знаєте, що Угорщина продовжує блокувати дії України в Комісії Україна-НАТО, бо невдоволені тим, як дотримуються права етнічних угорців на південному заході України. Тому зараз не зовсім чесно говорити про те, має чи не має бути Україна членом НАТО.
— Але Україна хотіла б бачити перспективу отримання ПДЧ…
— Це цілком реально. Але пріоритет має бути в необхідності безпекової модернізації та стійкості громадянського суспільства в Україні.
— Чи вважаєте, що з окупацією Криму НАТО втратило Чорноморський реґіон?
— Певна річ, ні. У нас є три натовських союзники у Чорному морі. Але безперечно нам треба робити більше, щоб перехопити ініціативу у Кремля і притягнути їх до відповідальності за порушення міжнародного права.
— Чи може РФ піти на чергову військову ескалацію з півдня, щоб прокласти сухопутний коридор до Одеської області та розблокувати подавання води до Криму?
— Впевнений, що вони хотіли б це зробити. Але не знаю, чи вони це робитимуть насправді. Якщо вирішать, що Захід на це не відреагує, то будуть готові спробувати на це піти. Та Україна зможе цьому протистояти.
— Чи бачите військовий шлях для України звільнити Донбас від російської окупації?
— Вихід для Донбасу має бути дипломатичним. Кремль щасливий, бо зараз їм це нічого не вартує. Маючи проблеми, вони продовжують підривати український уряд і контролюють доступ до Азовського моря. Всі ці речі спричиняють проблеми і вимагатимуть від Франції та Німеччини більшої відповідальності. Це ключ до всього. Саме Франція і Німеччина мають чинити дипломатичний тиск на РФ.
Розмовляла Христина Зеленюк, ТСН

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply