Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 27, 2021

Антон Дробович: «Спроби Росії переписати історію є жалюгідними»

Автор:

|

Липень 30, 2021

|

Рубрика:

Антон Дробович: «Спроби Росії переписати історію є жалюгідними»
Антон Дробович

Цього року пам’ять українців на військовому кладовищі у Пікуличах на околиці Перемишля вшанувала й делегація Українського інституту національної пам’яті (УІНП) на чолі з його головою Антоном Дробовичем.
— Розкажіть про деталі свого візиту до Польщі?
— Делегація УІНП перебувала там упродовж трьох днів. Ми відвідали старі українські греко-католицькі цвинтарі, військові поховання, зокрема, на горі Монастир, місця масових убивств українців у Березці та Павлокомі. А в Перемишлі взяли участь у щорічному вшануванні пам’яті українців, які загинули на початку минулого століття за Україну та Польщу. Ми ставили собі за мету відвідати українську громаду й ознайомитися з місцями українських поховань.
— Які загальні враження?
— Розпочалося все не дуже приємно. Під час перетину кордону польські митники проявили до нас доволі упереджене ставлення. Після перевірки документів і багажу нас спершу не впустили до Польщі, а скерували назад в Україну. Ми повернулися вдруге, відстоявши на кордоні понад шість годин. З другої спроби все ж вдалося в’їхати до Польщі.
— Чому вас одразу не впустили?
— Польським митникам не сподобалося, що ми везли плакати про українську революцію, книги про російсько-українську війну, про міти Другої світової війни. Також була книга про боротьбу УПА та WiN (польська підпільна організація Армії крайової «Воля і незалежність». — Ред.) проти тоталітаризму. Це польська книга Богдана Гука, перекладена українською мовою. Польським митникам вона не сподобалася, зокрема, кольори на ній. Вони переконували, що з такими книгами не можна в’їжджати до Польщі. Крім цього, мали застереження до артплакатів, на яких зображені офіцери та генерали УНР. Ми намагалися проводити з ними просвітницьку роботу, розповідаючи їм, що насправді там зображені люди, які спільно з польською армією боролися проти більшовиків.
— Як оцінюєте результати своєї поїздки?
— Залишається ще дуже багато роботи щодо місць поховань, оскільки більшість цвинтарів та українських поховань на півдні Польщі — в поганому стані. У нас була дуже цікава бесіда з українською громадою в Народному домі у Перемишлі. Ми обговорили наявні проблеми та потенційні спільні проєкти. Зокрема, йдеться про можливість перекладу важливих наукових досліджень із української мови на польську і з польської на українську. Тому в недалекій перспективі ця співпраця дасть хороші результати. Ми також планували зустрічі з представниками місцевої влади. Та позаяк проходили польський кордон значно довше, ніж очікували, половину зустрічей довелося скасувати.
— Коли відбудеться перше повноцінне засідання українсько-польської групи істориків?
— Йдеться не про форум істориків, а про спільну робочу групу двох інститутів щодо проблемних питань, пов’язаних із місцями пам’яті. З польською стороною ми узгоджуємо регламент функціонування групи, як проводитимуть засідання. Визначення рамок спільної роботи зайняло багато часу, але нам було дуже важливо прописати усе до найменших деталей, аби згодом усі рішення, які будуть прийняті нашими інституціями, були незворотними. Вже відбулися робочі засідання, але очікую, що перше повноцінне засідання українсько-польської групи відбудеться впродовж найближчих місяців. Воно може бути й у віртуальному режимі, регламент цього не виключає. У Польщі зараз триває процедура зміни керівництва ІНП Польщі. Сподіваюся, що це не вплине на роботу спільної групи і ми продовжимо конструктивну співпрацю. Якщо ж говорити про відновлення роботи українсько-польського форуму істориків, то про це наразі не йдеться.
— Однією з умов початку функціонування цієї групи мала бути публікація збірки з матеріалами попередніх форумів істориків. Коли можна очікувати її появи?
— Найближчим часом завершимо перший етап роботи — переклад усіх документів, які з’являться у цій збірці. Можливо, до кінця року встигнемо підготувати її до публікації.
— На якому етапі перебуває вирішення з польською стороною суперечливого питання щодо меморіальної плити українцям на горі Монастир?
— Зараз м’яч — на боці Польщі. Знаю, що під час нещодавнього візиту президента України до Варшави це питання підіймали, воно також перебуває на контролі Посольства України у Варшаві. Від польської сторони очікуємо конкретних дій щодо відновлення таблиці у первинному вигляді. Під час відвідин гори Монастир ми помітили, що там встановлена система відеонагляду і безпеки. Можливо, це є підготовчим кроком до відновлення таблиці та подальшого контролю за цим місцем, аби воно не зазнавало актів вандалізму від тутешніх радикалів.
— 11 липня у Польщі відзначали чергову річницю Волинської траґедії. Чи Україна готова до відвертого діалогу з польською стороною з приводу цієї траґічної сторінки в історії обох народів?
— Перш за все, хочу висловити глибоке співчуття і вшанувати пам’ять загиблих людей у Волинській траґедії — як поляків, які загинули від рук українців, так і українців, які загинули від рук поляків. Україна, як завжди, готова чесно і правдиво говорити про Волинську траґедію, про причини, її перебіг і наслідки. Ми готові говорити про злочинні дії УПА й АК щодо цивільного населення, а також, які дії тогочасної польської влади мали вплив на українську громаду. Сподіваємося, що польська сторона, як і українська, буде готовою відверто й щиро говорити і визнавати злочини не представників української та польської держав, а конкретних особистостей, керівників і членів підпільних організацій.
— А чи готова Україна до можливих провокацій росіян на шкоду українсько-польським стосункам?
— Україна вже краще готова до цього, ніж у попередні роки, наскільки взагалі можна бути готовими до провокацій спецслужб. Передусім, дуже добре, що здійснюють хороші наукові й архівні дослідження на цю тему. Незабаром УІНП планує презентувати своє дослідження з проблематики Волинської траґедії, що ґрунтується не на суб’єктивних свідченнях, а на архівних документах. Сподіваюся, що матеріали сприятимуть пролиттю світла на цю складну та неоднозначну тему.
— Які ще плани має УІНП на співпрацю з польськими партнерами?
— З представниками академічного середовища Польщі, зокрема, з членами української громади, ми перебуваємо у тісному контакті та співпрацюємо у межах створення віртуального некрополя українців у Польщі. Під час цього візиту ми провели перемовини з приводу публікацій книг українською та деяких книг польською про місця поховань українців у Польщі та історію передвоєнної Польщі. Спробуємо допомогти з пошуками коштів для завершення відновлення Національного дому в Перемишлі.
— Нещодавно в Білорусі встановили нове національне свято — День національної єдності. Його святкуватимуть 17 вересня, коли СРСР 1939-го напав на Польщу. Прокоментуйте це, будь ласка…
— Україна послідовно підтримує Польщу в боротьбі за історичну справедливість і правду. Тому напад на Польщу спершу Третього Рейху 1 вересня, а потім СРСР 17 вересня є співучастю у розв’язанні Другої світової війни. Двозначних пояснень цим історичним фактам бути не може. Тому з цими датами не гідно пов’язувати якісь свята. Встановлюючи таке свято, Білорусь демонструє, що на рівні державної ідеології продовжує рухатися в руслі радянської та сучасної російської історичної парадигми.
— З іншого боку, Держдума Російської Федерації (РФ) прийняла закон про фактичне переслідування осіб за прирівнювання Третього Рейху до СРСР…
— Спроби Москви переписати історію є жалюгідними, і чим далі, тим більше людей це розумітимуть. Заборона на думку та раціональну критику — це шлях до тоталітаризму. Фахівці у колишніх країнах соціалістичного табору, а також в Європейському Союзі розуміють, що це означає і до чого веде. На мою думку, це не матиме добрих наслідків для росіян. Цей сумнівний нормативний акт, крім того, що зашкодить академічній свободі, наразі викликає лише подив щодо рівня якості й осмисленості законотворення в РФ. Їхнім громадянам можна лише поспівчувати, що в них є такі законотворці. Україна ж поступово виходить за межі радянського наративу в ставленні до дати 22 червня. Цього року ми згадували жертв початку цієї фази Другої світової війни — з 1941-го по 1945 рік. УІНП спільно з посольством Німеччини в Києві вшанував жертв першого дня німецьких бомбардувань у Жулянах. А також на Подолі в Києві громадські організації «Корпус справедливості» та Blue & Yellow спільно з нашим інститутом відкрили вуличну виставку «Ленд-ліз — зброя перемоги», аби розповісти про одну з найменш досліджених тем німецько-радянської війни. Ми бачимо, що вшанування має відбуватися у конструктивний і примирливий спосіб із акцентом на людині та незмінною увагою на фактах.
— Чи УІНП спільно зі західними партнерами зараз координує дії щодо нівелювання спроб РФ переписати історію та використовувати історію у гібридній війні проти України й Заходу?
— Насамперед ми координуємося у питаннях обміну інформацією й останніми історичними дослідженнями. На політичному рівні консультуємося з дипломатичними органами і в робочому порядку обмінюємося інформацією щодо тих чи інших шкідливих і ворожих наративів РФ. А що стосується скоординованої протидії, то варто підкреслити, що сьогодні своїми наративами російська влада переважно отруює власне населення. Однак, як тільки це виходить за межі Росії й потрапляє в наш інформаційний простір, то ми — спільно з іншими партнерськими інституціями, які займаються збереженням і відновленням історичної пам’яті в Польщі, Литві, Чехії тощо — координуємося і захищаємося в рамках Платформи європейської пам’яті та сумління. Тим не менш, найкраща протидія — це якісні наукові дослідження в галузі історії й чесні популяризаційні проєкти.
Розмовляв Юрій Банахевич, «Укрінформ»

Як повідомляв «Міст», польські митники більш ніж на шість годин затримали Антона Дробовича на кордоні.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply