Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 9, 2022

Анналена Бербок: «Європейці більше не повинні мовчати»

Автор:

|

Серпень 03, 2022

|

Рубрика:

Анналена Бербок: «Європейці більше не повинні мовчати»
Анналена Бербок

Чи правда, що санкції Заходу проти РФ не дають ефекту? І чим дії Москви в Україні відрізняються від того, що робили США в Іраку? Про це розповіла Анналена Бербок, міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина (ФРН).

Нова пропаґанда РФ
— Почнімо з війни в Україні, позаяк ця тема відігравала ключову роль у розробці нової стратегії національної безпеки ФРН. Ваш російський колега за посадою Сергій Лавров нещодавно заявив, що Росйська Федерація (РФ) «розширює географію спецоперації», перемикаючи свою увагу з Донецька та Луганська на Харківську та південні області. Схоже, припущення, що Росія прагне анексувати ці території, а можливо навіть повністю відрізати Україну від Чорного моря, підтверджується. Якою буде ваша реакція?
— Вона буде тією ж, що й останні місяці. Ми підтримуємо Україну, не лише виявляючи солідарність із нею, не тільки щодня кажучи про те, що це фундаментальне порушення міжнародного права з боку РФ, а й надаючи українцям військову підтримку, щоб вони могли самостійно боронити свою країну, свою територію. Росія постійно вдається до різних арґументів. Цього разу вони кажуть, що це через військову підтримку. Але вони й раніше вели наступ на Київ та інші частини України. Тож це просто нова пропаґанда РФ.
— І все ж німецькому уряду дорікають, що він робить недостатньо для допомоги Україні, попри обіцянки про кардинальний перегляд ставлення Берліна до питань безпеки. За даними Інституту світової економіки в Кілі (IfW Kiel), за обсягами постачання озброєнь в Україну ФРН опинилася на шостому місці після США, Польщі, Великої Британії, Канади та Норвегії. Вважаєте, що відповідальність Німеччини перед Україною менша, ніж у Норвегії?
— Є різні дані: якщо рахувати гроші й якщо рахувати інтенсивність (постачання. — Ред.) зброї. Але це не перегони за місцем у рейтинґу. Йдеться про спільну підтримку України з боку усієї міжнародної спільноти, країн-членів НАТО. І саме тому ми поєднуємо нашу підтримку з підтримкою, яку надають інші, адже в деяких категоріях у нас не все є в запасі. До прикладу, разом із Нідерландами ми постачаємо гаубиці. Частково намагаємося отримати боєприпаси в інших країнах, бо ми не маємо потрібних. Гадаю, що у цьому перевага нашої підтримки: ми надаємо її не окремо, а об’єднаними силами. Усі мають дивитися, де можна зробити більше. Наша проблема, як і у багатьох європейських держав, полягає у тому, що у запасах є не все, що потрібно Україні. Тому ми відправимо в Україну, наприклад, IRIS-T — одну з найсучасніших систем протиповітряної оборони, яка зараз перебуває лише на стадії виробництві та, сподіваюся, буде готова наприкінці літа. І так, ми завжди перевіряємо, що ще можна зробити, аби підтримати Україну ще більше.

«Ніхто не може нас шантажувати»
— Ви кажете, що не потрібно дивитися на рейтинґи. Але ФРН критикують, особливо східноєвропейські сусіди і сама Україна, за те, що вона відстає від інших країн у військовій підтримці Києва. Інший показник, підрахований IfW Kiel, це фінансова допомога щодо власного валового внутрішнього продукту. Тут Німеччина опинилася на 13-му місці!
— Можу лише повторити власні слова. Ми розглядаємо різні види підтримки: що можемо зробити у питаннях розслідувань, при розмінуванні міст. Ми надаємо медичну допомогу, приймаємо біженців. І так, якщо є речі, де ми можемо зробити більше за допомогою прямих фінансових грантів, які зараз обговорюємо, ми розглядаємо і це. І коли нещодавно я була у Києві, і коли там був канцлер, українці казали: «Дякуємо за підтримку». Очевидно, що під час війни все має відбуватися набагато швидше. Саме тому ми обговорили питання, чому деякі постачання займають більше часу.
— Війна показала, наскільки велика залежність Німеччини від російського газу. А як щодо залежності економіки ФРН від Китаю, яка теж може зіграти з країною злий жарт? Наскільки серйозно ви ставитеся до необхідності її скоротити?
— Дуже серйозно. Інакше не було б сенсу розробляти нову стратегію щодо цього. Ми ретельно вивчаємо галузі, де у нас є залежність. Але, як бачимо на прикладі з РФ, деякі речі неможливо змінити відразу. Багато європейських країн мають подібні проблеми. Приміром, для переходу на електромобілі для досягнення кліматичних цілей нам потрібні батареї. Ми не маємо свого виробництва батарей для електромобілів. Зараз починаємо його створювати, але у плані всіх матеріалів, які використовують у батареях, ми залежимо від інших країн на 98 %, і це стосується всіх електромобілів у Європі. Тому наша стратегія щодо Китаю не є ізольованою німецькою стратегією. Адже ми є інтегрованим внутрішнім ринком, тому розробляємо її у координації з нашими європейськими партнерами, з Європейською комісією, яка також ясно дала зрозуміти, що Китай для нас — це не лише конкурент у деяких економічних питаннях, а й партнер у боротьбі з кліматичною кризою, а також системний суперник. А позаяк це системний суперник, маємо чітко дати зрозуміти, що ніхто не може нас шантажувати, як це було щодо нашої залежності від Росії. Це основа нашої нової стратегії щодо Китаю: спільно працювати там, де це можливо, але при цьому мати суверенну європейську стратегію заради незалежності в критичній інфраструктурі, особливо в рамках нашої зовнішньої політики.

Маємо відстоювати свої цінності
— Чи не є, на вашу думку, активність німецьких автомобільних інвесторів у Китаї надмірною?
— Певна річ, ми маємо враховувати, в яких галузях проявляється наша залежність. Німецькі автомобільні компанії дуже залучені до роботи на китайському ринку. Але, з іншого боку, я б хотіла сказати, що у цьому питанні не можна все ділити на чорне та біле. Китай також дуже залежить від Європи, адже їхній експорт на європейський ринок теж дуже високий. Це не вулиця з однобічним рухом, і ви не повинні зменшувати нашу значущість. Гадаю, що для нас, європейців, це проблема з минулого, коли ми думали, що маємо мовчати, тому що залежимо від інших. Ні, ми маємо відстоювати свої цінності. Ми повинні відстоювати свої інтереси та робити ставку на наш інтегрований ринок, який є одним із найбільших у світі.
— Цей арґумент раніше завжди використовували, коли йшлося про газову залежність від Москви. Тоді казали: Росії Європа потрібна так само, як і Росія Європі. Але, судячи з останніх подій, це не так…
— Це тому, що ми мали певну залежність стосовно інших. Але вже зараз ми розриваємо всі економічні зв’язки з РФ. Очевидно, що це для Росії дуже болісно. Але якщо у вас такий режим, як зараз у РФ, який більше не дбає про свою економіку, про інтереси свого народу, про своє суспільство. Зрозуміло, що автократичним режимам набагато легше робити все, що вони хочуть, бо якщо в них починаються протести, то просто садять людей до в’язниці, чого не роблять у демократичних країнах. Справа не в тому, що санкції не дають результату. Але якщо є хтось, хто каже, що війна понад усе, зрозуміло, що зараз санкції її не зупиняють.
— В одному з виступів ви казали про цінності, на основі яких має вибудовуватись міжнародна політика. А хіба Захід користувався цим принципом останніми роками?
— Нещодавно я повернувся з Індії і можу собі уявити, що жителі цієї країни, спостерігаючи за війною в Україні, запитують себе: чим же це гірше за те, що США робили в Іраку кількома роками раніше? США прагнули домінування на Близькому Сході, Росія хоче домінування в Україні. Порушення міжнародного права — це завжди погано. Інакше ми не погоджували б цих правил. По суті, це був той же арґумент, який використав міністр закордонних справ Китаю в розмові зі мною. Я наголосила, що саме тому уряд Німеччини щодо Іраку свого часу сказав: ми не вважаємо арґументи переконливими і не беремо участі у цьому. І саме тому я закликала Китай: «У цей момент ви маєте стати на бік міжнародного права і сказати, що російське вторгнення в Україну — це неправильно». Це щодо політики. Ми можемо ухвалювати власні рішення, все залежить від нас. Це наша відповідальність. Коли доводиться обирати між справедливістю та несправедливістю, між захистом цивільного населення та підтримкою аґресора, саме політики, відповідальні громадяни, мають стати на чийсь бік. Як правильно сказав Десмонд Туту (активний борець із апартеїдом у Південній Африці. — Ред.): «Якщо ви мовчите, то стаєте на бік гнобителя».
Українська служба Deutsche Welle

Як повідомляв «Міст», Анналена Бербок вважає, що вступ до ЄС — це не те, що можна завершити за кілька місяців.

About Author

Meest-Online