Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 30, 2022

Александр Вершбоу: «Путін недооцінив єдність союзників на початку вторгнення»

Автор:

|

Жовтень 13, 2022

|

Рубрика:

Александр Вершбоу: «Путін недооцінив єдність союзників на початку вторгнення»
Александр Вершбоу

Скандально відоме відео «мотиваційного» спічу Євгена Пригожина, «кухаря Путіна» та засновника приватної військової компанії «Вагнер», до в’язнів однієї з російських колоній, де він закликає йти на війну й убивати українців, схоже не спрацювало, як і формування четвертого армійського корпусу з кримінальників. Після нищівної поразки на Харківщині оборона російсько-окупаційних військ сиплеться просто на очах. Путін катастрофічно боїться оголосити війну та загальну мобілізацію, тому надумав використати стару тактику — влаштувати «референдуми» на окупованих території України. Про те, чого чекати від Російської Федерації (РФ) тепер, розповів Алексадр Вершбоу, колишній помічник міністра оборони США зі справ міжнародної безпеки та колишній заступник генерального секретаря НАТО.
— Скільки ще триватиме ця війна після катастрофічної поразки російської армії на Харківщині?
— Увесь світ був вражений драматичними досягненнями Збройних сил України (ЗСУ) та поразкою, якої вони завдали РФ у битві за Харків. Ідея про те, що війна може закінчитися повною перемогою України тепер не здається такою надуманою, як це було, коли починалося російське вторгнення 24 лютого. Якщо Україна зможе утримати ініціативу та повернути ще більше окупованих територій, поразка Росії є не лише можливою, а й імовірною. Але війна далека від завершення і, ймовірно, триватиме до 2023 року. Путін залишається непохитним і не демонструє жодних ознак відмови від початкових військових цілей Кремля. Попри колосальні втрати РФ на полі бою, її матеріально-технічні невдачі та падіння морального духу її військ, Москва все ще має значні сили та техніку, які може використати, намагаючись відіграти певні здобутки Києва та консолідувати контроль над Донбасом. Крім того, російські лідери без вагань використовують далекобійну артилерію та ракети, щоб тероризувати українське населення та нищити цивільну інфраструктуру як помсту за принизливу поразку в Харкові. Політична підтримка війни в РФ залишається стабільною. Знадобиться ще багато українських перемог, перш ніж Путін відчує тиск, щоб припинити війну, і шукатиме вихід шляхом перемовин.
— Чому США досі блокують надання Україні авіації та далекобійних ракет?
— Від початку війни Адміністрація президента Байдена намагалася знайти баланс між, з одного боку, наданням Україні військових інструментів, необхідних для перемоги над РФ, та, з іншого боку, зменшенням ризику ескалації з боку Росії. Як і багато спостерігачів, я стурбований тим, що Білий дім став на бік обережності, надавши види та кількість озброєння (Україні. — Ред.), щоб забезпечити ситуацію глухого кута, і недостатньо для того, щоб Україна перемогла. Ця стриманість затримала надання (Україні. — Ред.) винищувачів, таких як польські МіГ-29, і більш досконалої протиповітряної оборони на початку війни, яка могла б дозволити Україні «закрити небо», не вимагаючи від НАТО встановлення забороненої для польотів зони. Та відтоді ситуація дещо покращилася. Починаючи з червня, українці отримують від США й інших союзників більш високоточні ракетні системи залпового вогню великої дальності, в т. ч. відомі широкому загалу системи HIMARS. Це дозволило знищити десятки російських складів боєприпасів і командних пунктів за лінією фронту, створивши умови для контрнаступу на півдні та півночі. Однак не зрозуміло, чи достатньо HIMARS або іншої важкої зброї для України, щоб закріпити останні досягнення та відвоювати більше території до настання зими. США рухалися занадто повільно, щоб відновити виробництво HIMARS та інших систем, які потрібні не лише українським силам, а й для того, щоб поповнити (запаси. — Ред.) інших союзників по НАТО, які передали Києву свої радянські системи. Ще більше неспокою викликає небажання США надати Україні боєприпаси великої дальності, такі як ATACMS, навіть попри те, що Україна виконала запити США не використовувати американську зброю для ударів по цілях на території РФ. ATACMS дозволить Україні завдавати ударів по військових цілях будь-де в Україні, в т. ч. у Криму, і прискорить остаточну поразку росіян.
— Що буде з Росією та Путіним особисто? Ви вірите в розпад РФ?
— Росія, швидше за все, перегрупує свої сили найкраще з того, що зможе, з метою стабілізації поля бою, намагаючись скасувати, принаймні, деякі нещодавні досягнення України та консолідувати контроль над Донбасом. На Путіна зростає тиск із боку прихильників жорсткої лінії з метою посилення конфлікту, враховуючи загальну мобілізацію. Однак я вважаю, що він продовжить опиратися цьому кроку, бо це може спровокувати громадську війну, поки що незначну, але яка зрештою може поставити під загрозу контроль над владою Кремля. Путін усе ще сподівається, що російський енергетичний шантаж підірве європейську підтримку санкцій із настанням зими, і що США й їхні союзники втомляться від тягаря озброєння України перед обличчям російських загроз ескалації. Однак володар Кремля недооцінив єдність союзників на початку вторгнення, і, швидше за все, він знову помилиться.
— Що США вважають перемогою України?
— Саме українці ведуть бойові дії, і тому Україна, а не США, вирішуватиме, що є перемогою, та коли настав час для перемовин. Перемоги, імовірно, буде досягнуто, коли Україна відновить контроль над більшістю або всіма окупованими територіями, і коли РФ уже не матиме можливостей і політичної волі продовжувати війну. Чим ближче обидві сторони наближатимуться до цього моменту, тим більшими будуть важелі впливу України на перемовини щодо укладення мирної угоди чи припинення вогню на умовах, прийнятних для українського народу. З угодою чи без неї, Україні знадобляться юридично зобов’язуючі гарантії безпеки від західних союзників України, які гарантуватимуть, що РФ не вторгнеться втретє. Членство в НАТО було б найкращим варіантом, але якщо союзники ще не готові надати Києву гарантії за ст. 5, то наступною найкращою гарантією може стати змодельована на основі оборонних відносин США й Ізраїлю. Під цим я маю на увазі довготермінове зобов’язання США й інших союзників щодо озброєння, підготовки та оснащення ЗСУ до рівня, достатнього для стримування або перемоги над будь-якою новою російською аґресією. Це інституціоналізує підтримку, яку зараз Україна отримує на ситуаційній основі, і продовжуватиметься впродовж кількох років — доки у Росії є лідери з імперськими, реваншистськими та геноцидними амбіціями щодо України.

До слова
Рамазан Кадиров та Євген Пригожин, підірвали публічне лідерство Путіна. Так вважають в американському Інституті вивчення війни (ISW). 1 жовтня глава Чечні звинуватив російське військове командування в нездатності оперативно відреагувати на погіршення ситуації на фронті. «Кухар» таку критику повторив. Ці заяви суттєво вплинули на російський інформаційний простір. Відтак вони зламали кремлівський наратив, який намагався пом’якшити удар поразки під Лиманом.

Інші думки
Бен Годжес, колишній командувач армії США в Європі, прогнозує, що ЗСУ зайдуть до окупованого Криму до середини наступного року. Він також зазначив, що оголошена президентом РФ мобілізація свідчить про те, що Путін перебуває у розпачі. Генерал запевнив, що це не дасть очікуваних результатів найближчим часом, оскільки потрібен час, щоб підготувати рекрутованих до війська громадян. Він також має сумніви, що росіянам вдасться мобілізувати аж 300 тис. чоловіків.
Свою чергою, Пітер Дікінсон, співробітник Atlantic Council, видавець журналів Business Ukraine і Lviv Today, вважає, що собілізація у РФ, яку оголосив володар Кремля, й анексія частини України — це шлях до цілковитої поразки. За його словами, реакція Путіна на ситуацію очевидна: він розуміє, що програє війну Україні та стоїть на порозі історичної поразки, якої Росія не бачила з 1991 року, коли розпався СРСР. «Зараз Путін підіймає ставки, як людина, що програє у казино. Й існує велика ймовірність, що з такими ставками він програє російському суспільству», — пояснив він.
Експерт зазначив, що через мобілізацію чоловіків призовного віку ситуація в РФ уже не стабільна. «Ми бачили, що відбувалося у Дагестані. На його думку, ігнорувати погрози Путіна не варто, особливо коли йдеться про ядерний шантаж. «Ми говоримо про речі, яких не можна повністю ігнорувати — це безпека у світі та існування України. Але, звісно, реагувати на кожне слово Путіна також не обов’язково. Людина хоче бути у центрі уваги. Це треба мати на увазі, але не обов’язково реагувати на кожну його дику погрозу», — радить фахівець. Він наголосив, що найкращою відповіддю на погрози кремлівського режиму стане послідовна підтримка Києва. «Посилювати санкції проти РФ, дати чіткий меседж, що західний світ підтримуватиме Україну до перемоги. І жодних компромісів», — резюмував п. Дікінсон.
А Марк Гертлінґ, колишній командувач армії США у Європі, вважає, що через географічне розміщення Криму та відсутність у ЗСУ необхідного озброєння деокупація півострова буде складною. Також Крим для Путіна і росіян є питанням престижу, тому навіть після втрати інших територій РФ за Крим боротимуться до останнього. «Півострів є стратегічно важливим для Чорноморського флоту РФ, військово-повітряних баз та іншої військової інфраструктури. Буде важка битва для України, адже хоча б для того, щоб потрапити до Криму, є лише кілька доріг через територію, яка складається з кількох дрібних острівців», — пояснив він. Вісім років тому для окупації півострова Москва використала флот та сили спецпризначення. А повноцінного флоту в України немає. «Самою артилерією територію взяти не можна, потрібні сухопутні війська», — зазначив генерал і додав, що для того, щоб утримати Крим, Путін може використати стратегічні бомбардувальники та військово-морський флот, який досі використовують не повною мірою.
Як повідомляв «Міст», дипломатія повинна бути підкріплена сильним військовим потенціалом».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply