Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 19, 2022

Александр Бард: «Українська поп-музика краща за російську»

Автор:

|

Серпень 29, 2013

|

Рубрика:

Александр Бард: «Українська поп-музика краща за російську»

Александр Бард відомий, передусім, через музичні гурти Army Оf Lovers, Vacuum і BWO. Невтомний швед легко починає нові проекти, які теж стають популярними. Але музики йому замало — п. Бард захоплюється філософією, читає лекції й пише книжки.

Путін — деспот, що втрачає свою владу
— Ви дуже радикально висловлювалися про Росію, закликали бойкотувати спонсорів Олімпійських ігор у Сочі. Чи очікуєте якоїсь політичної реакції на ці заяви?
— Наприкінці серпня я маю надіслати до російського посольства документи на продовження російської візи. І мені дуже цікаво, буде її поновлено чи ні. Army Оf Lovers вирішили скасувати концерти в Росії цього року. Бо нам сказали, що якщо Жан-П’єр та я поцілуємося на сцені, то потрапимо за ґрати й нам доведеться заплатити великий штраф. А ми вважаємо, що це – абсолютно неприйнятно. Я страшенно засмучений тим, що зараз робить із Росією Володимир Путін. Гадаю, що ця країна зараз рухається в зовсім неправильному й дуже небезпечному напрямку. І я закликав людей розглянути можливість бойкоту зимової Олімпіади в Сочі.
— Чому це так відбувається зараз?
— Бо Путін — деспот, що втрачає свою владу.
— Але він завжди таким був…
— Так, але зараз він звільняє людей зі свого найближчого оточення, стає справжнім деспотом. Гадаю, він був шокований, побачивши торік стільки людей на вулицях Москви з демонстраціями. Він робить усе більше відчайдушних кроків, намагаючись втримати владу. Ситуація в Східній Європі погіршується, загалом. У деяких країнах усе ж стає краще: Польща зробила великий прогрес у цьому напрямку за десять останніх років. Але інші держави — Угорщина, Литва, Україна, на жаль, й особливо Росія – мають дуже багато проблем. І тут багато що залежить, у тому числі, від Російської православної церкви.
А я хочу, аби люди в Західній Європі зрозуміли, наскільки драматичною є ситуація в Росії, і прокинулися. Саме тому пропоную обговорити бойкот Олімпійських ігор. Насправді я не закликав до бойкоту вже сьогодні, а пропонував обдумати це. Гадаю, зараз ми можемо почати бойкотувати спонсорів — Samsung, Wolksvagen, Panasonic. Якщо ми це зробимо, ці компанії втратять свою частку на ринку через причетність до зимової Олімпіади, і Міжнародний олімпійський комітет і Володимир Путін матимуть великі проблеми. І це – те, що я хочу створити.

В Україні дуже слабка національна ідентичність
— Ситуація в Україні схожа на російську. Що може бути зроблено в умовах відсутності політичної волі, грошей?
— Це питання можна вирішувати, бо більшість людей, які керують політикою в Росії й Україні, — олігархи. І вони більше зацікавлені в грошах, а не у владі. Вони й тримають владу, аби мати доступ до більших грошей. Тому треба вдарити по їхніх кишенях. Саме тому я кажу про бойкот спонсорів Олімпіади. Бо їхні гроші стікаються в кишеню Володимира Путіна. І його кишеня раптом потоншає, і він буде у відчаї. Гадаю, в Україні ситуація є схожою. Нею керують олігархи, яких цікавить тільки те, щоб отримати якомога більше грошей.
— Як гадаєте, навіщо їм це?
— Компенсаційна поведінка. У них були злі тати, які їх били, коли вони були маленькими. Це – дуже банально, але ж ми всі знаємо, що якщо у вас є певне багатство, як наприклад, у мене, то, аби бути щасливими, вам не треба більше. Бо ви й так можете робити те, що хочете. Але якщо у вас є невротичне бажання накопичувати побільше грошей, то це – дуже дитяча поведінка. Знаю, що багато із цих людей було дітьми, яких били в дитинстві.
— А в чому ви тоді вбачаєте проблему України?
— В Україні — дуже слабка національна ідентичність, бо ви довго не були незалежними. Це — велика країна, у якій живе багато людей, і її майже розривають різні сили. Україна дивиться на Росію, на Європу, бо в неї немає власного правлячого класу, який є у Швеції, Німеччині чи Франції. У вас також слабкий середній клас — є олігархи й дуже бідні люди. А це — дуже нестабільна ситуація, тому Україна хитається то в один, то в інший бік.

«В Україні мене не заарештують, тому там нам приємніше»
— Ви працювали з Мариною Шипченко (учасниця гуртів Vacuum і BWO), а вона походить з України. Чи ви взагалі бували в Україні?
— Так, багато разів! Україна краща за Росію. Я люблю Київ більше, ніж Москву, це — краще й приємніше місце. Разом із Gravitonas і Army Оf Lovers працюємо з Universal Music, у них є офіс як у Москві, так і в Києві. І справді легше поїхати в Київ і робити там промо та все інше, ніж літати в Москву. І в Україні немає проблем із Путіним. Там мене не заарештують, тому там нам – комфортніше.
— У своїх інтерв’ю ви часто згадуєте про російський поп, але майже не говорите про український…
— …хоча він — кращий. Я знаю багатьох поп-виконавців з України, які є дуже гарні.
— Вєрка Сердючка?..
— Звісно! Вона — дуже весела й добра. Андрій Данилко погано розмовляє англійською, ми спілкувались із перекладачем, але він мені як молодший брат — дуже класний.
— Чому він став таким популярним у Європі?
— Бо він — смішний і оригінальний.

Увага має бути окремою від капіталу категорією
— Питання до вас як автора трьох книжок про інтернет-революцію. Перед інтерв’ю ми попросили наших френдів у Facebook надсилати запитання до вас. Пост отримав більше лайків, ніж запитань. Чи вам не здається, що соціальні медіа роблять людей лінивими й просто створюють видимість якоїсь діяльності?
— На Facebook є дуже багато різних видів діяльності. Мене не цікавлять лайки — вони дуже пасивні. Таймлайн мені здається нудним. А найкраще, що є у Facebook — це групи. У них люди можуть бути активними, дискутувати. У мене самого на Facebook близько 4,7 тис. френдів — я не можу мати більше за 5 000. Тож щодня я ігнорую близько 70 запитів про дружбу.
— Навіщо людям зараз потрібно все більше уваги? Через Facebook, наприклад…
— Це — те, у чому полягає влада. Якщо у вас є увага, ви маєте владу. Раніше той, у кого було більше грошей, мав і більше влади. Але зараз, із появою Інтернету, той, у кого більше уваги, і має більше впливу, більше влади. Кожен відстежує цей потік уваги, яка є похідним продуктом від потоку інформації. Туди, куди спрямовується потік інформації, переміщається й увага. Тому значно цікавіше накопичувати увагу, ніж гроші. До того ж, ви не завжди можете купити увагу за гроші. І це – якраз те, що тепер увага має бути окремою від капіталу категорією.
— Ви якось казали, що ті країни, які інвестують у Інтернет, за десять років будуть найбагатшими на світі…
— Так, я говорю про те, що є кореляція між тим, скільки країна інвестує в розширення широкосмугового доступу в Інтернет. І що сильнішим є цей доступ, то більше є можливостей навчати людей і тим багатшими вони будуть за 20-30 років. За цією ж логікою, наприкінці ХІХ ст. були три частини світу, які інвестували в залізничне полотно, — Японія, США й Західна Європа. Тому й найбагатшими стали Японія, США та Західна Європа. Багатство завжди приходить за інвестиціями в інфраструктуру.
— Чи це шанс для України — інвестувати гроші в Інтернет?
— Точно, вам варто це зробити. Литва це вже робить. Вона є першою у світі країною за інвестиціями в розширення доступу до широкосмугового Інтернету. І гадаю, років за 30 вона буде найбагатшою країною.

«Коли я щасливий, то пишу сумні пісні»
— Ви часто починаєте нові проекти, із легкістю покидаючи попередні. Це — такий рецепт успіху, аби триматися на хвилі десятки років?
— Люблю втілювати в життя нові ідеї. Проект, який уже добре працює, замість мене може робити хтось інший. А я переключаюся на щось цікавіше. Так я зробив і з Vacuum, і з Alcazar.
— Ваші проекти — дуже популярні. І не лише ваші, а, взагалі, шведські гурти — АВВА, Roxette. Чи тут спрацьовує якась особливість?
— Гадаю, ідеться й про талант, і про любов до поп-музики, і про те, що за 30 останніх років Швеція стала англомовною країною. Я зустрічав багато музикантів з України та Росії, які хотіли вийти на міжнародні ринки, але в них є проблеми з мовою. Якщо вони розмовляють ламаною англійською, то не можуть комфортно висловлюватись, а тому й не можуть резонувати з аудиторією. Треба дійти до тієї точки, коли вам комфортно говорити мовою тієї культури, у якій ви хочете себе проявити.
— Яким ви бачите майбутнє музики?
— Гадаю, що в старих суперзірок будуть проблеми. Скоро буде так багато виконавців, так багато музики, яка вироблятиметься в стількох місцях! Тож думаю, що припиню займатися музикою й зосереджусь на написанні книжок і на дослідженнях.
— Але ж ви відновили Army Оf Lоvers…
— Мабуть, тому що це — її кінець. Це ніби щось, що ви робите, коли завершуєте кар’єру…
— А ми ще почуємо нову музику від Army Оf Lovers?
— Цієї осені будуть новинки. Я написав найсумніші свої пісні.
— Чому найсумніші?
— Бо коли я щасливий, то пишу сумні пісні, а коли сумний — пишу веселі. Ці мої пісні будуть найсумнішими, бо я — дуже щасливий зараз.
Розмовляли Галина Титиш та Олена Павлова, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply