Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 23, 2021

Відома в світі «мадам» народилася в Україні

Автор:

|

Липень 27, 2021

|

Рубрика:

Відома в світі «мадам» народилася в Україні
Олена Блаватська

Олена Петрівна Блаватська (1831-1891) належить до когорти славетних жінок, чи дні народження та смерті відзначає багатотисячна громадськість у всьому світі. Вона була засновницею модерного окультизму — теософського руху.
Народилася Олена в ніч на 31 липня 1831 року в родині: по материнській лінії від князів Долгоруких, по батьківській — німецьких баронів фон Ганів. Олена Ган прийшла на світ дуже слабовитою, тому її поспішили охрестити. В церкві, сидячи на підлозі, перекинула свічки, від чого загорілися килими, а старий священник дістав серйозні опіки. Присутні тлумачили, що це був якийсь знак із неба.
Маленька Лоло частенько гостювала у діда і бабусі у їхньому будинку в Катеринославі, придбаний на Петербурзькій вулиці з величезним садом. Виростала на березі Дніпра, наслухавшись від кілька няньок українських казок і дівчат леґенд про русалки, ходила байраками, де, на думку близьких, спілкувалася з демонічними силами. В родині підозрювали, що вона має контакти з нечистим і тому часто викликали священників, аби ті виганяли з неї бісів. Військові навчили малу Оленку їздити верхи, а гувернантка передала їй знання з англійської мови, музики та філології. Усі риси її характеру були притаманні радше чоловікові, ніж жінці, тож рішучість, енергія та гострота її розуму і здібностей ніколи не полишали Олену у небезпеках її незвичайного життя. З дитинства у неї була пристрасть до подорожей, до відважних дій і до сильних вражень. Ніколи не визнавала авторитетів, крокувала самостійно трудними шляхами, бо любила свободу життя. 13-тирічною побувала разом з батьком у Парижі та Лондоні, а через три роки опісля, самовільно вийшла заміж за Никифора Блаватського, віцегубернатора Єреванської губернії, майже на 50 років старшого за себе. Таким учинком хотіла довести рідним, що знайшовся чоловік, котрий взяв собі її за дружину з усіма дивацтвами. За кілька місяців, не замислюючись, покинула його, поїхала за кордон, мандруючи впродовж майже десяти років, що і рідні не знали якими дорогами. Де б вона не побувала, вивчаючи мови, санскритську літературу та абстрактні знання, своєю поведінкою, люди називали її чародійкою-облудницею. У Константинополі працювала танцівницею на конях в цирку, давала лекції фортепіано в Парижі та Лондоні, а в Каїрі, одягалася в арабські шати та курила «марихуану.
Влітку 1873-го, після подорожі кораблем із Франції через Атлантичний океан опинилася в Нью-Йорку. Тоді була 42-річною, худорлявою, яка без перестанку курила. Зупинилася в будинку з квартирами для робочих жінок. Перед прибуттям до Америки, Олена змінювала місце на місце, бажаючи пізнати нерозгаданий світ і незвичні надприродні явища. Буваючи в Туреччині, Єгипті та проживши два роки в Індії, вона засвоїла основи індійських таємних учень і секрети спіритизму, який тоді став модним, головно, в США, популяризований сміливими братами Гораціо та Вільямом Едді. З їхніх лекцій та з читання одухотвореної літератури про це дізнавалися мільйони людей. Багато були присутніми на уроках, що відбувалися у майже темних, ледь освічених приміщеннях або й у зовсім темних, які називали округлими кімнатами.
Олена Блаватська часто відвідувала дім братів Едді у Чітендені (штат Вермонт), які стали відомими своєю особливою наднормальною силою. Блаватська брала участь у багатьох сеансах спіритизму, які поширювалися серед населення Америки по вечорах, на яких люди могли регулярно співати і танцювати. Це була частина забави чи розваги перед сеансами, які проводила мадам Блаватська. Наскільки ці сеанси були справжніми, непідробленими та автентичними, полковник Генрі Стіл Олкотт, який мав репутацію дослідника психоаналітичних феномен, узявся написати статті, що незабаром вийшли на сторінках часопису Graphic у Нью-Йорку. Цікавий матеріал викликав сенсацію. З Оленою Блаватською провели кілька бесід та інтерв’ю. Зробив це її відданий учень Вільям Джеджа, якого послав Г. С. Олкотт до її помешкання на Ірвінґ-сквер, 46, і де вона протягом своєї бурхливої кар’єри була оточена людьми, спраглими знань, та богемою. Своїми здібностями, абстрактними знаннями, володіючи санскритською літературою та маючи кругленьке личко, кучеряво-біляве волосся, великі містичні сині очі, Блаватська настільки вплинула на Олкотта, що той, маючи й свою інформацію про містику Тибету від одного з Братів Святилища, покинув свою дружину й троє дітей, і поселився разом із Оленою у згаданій оселі в Нью-Йорку.
Одного вечора 1875-го, після лекції одного науковця про мистецтво Єгипту, Генрі запропонував Олені робити зустрічі формально, організувавши зацікавлених у братство. Блаватська погодилася з ідеєю полковника і стала шукати в словниках відповідну назву. Слово «теософія», що означало науку про Бога чи мудрість про ворожіння-віщування, було саме те. Засноване Оленою та Генрі Теософічне товариство мало на меті запровадити в громадську думку таємні вчення Індії як практичну життєву мораль, причому, обмежуючи таким способом владу Церкви, зокрема католицької. Олена Петрівна зайняла в товаристві посаду «секретаря» для зв’язку з кореспондентами. Одночасно взялася до написання книги, в яку мала на думці вкласти наукові та теологічні основи цього вчення, стосовно Бога, людини і Всесвіту. За менш, ніж два роки, вживаючи всякі наркотики, написала 1,3 тис. сторінок англійською. Коректуру до неї зробили її друзі і книга з’явилася в Нью-Йорку 1877 року під назвою Іsis Unveiled. На бажання авторки книги її назвали «Ізіда із зірваним серпанком». Один з її біографів, журналіст А. Сіннет, відзначив, що книжка мала називатися «Серпанок Ізіди». В ній йшлося про єгипетську богиню магії, «мудрішу за всіх богів», вважаючи, що вона — ніщо інше як творіння природи, яку можна вивчити засобами експерименту, а спостереженнями за нею дасть можливість пізнати усе.
Не маючи систематичної освіти, Блаватська була, по суті, самоуком, але в неї була феноменальна пам’ять. Про це свідчать цитати в книзі, які подала до неї та назвала величезне число праць із філософії давніх часів. З великим розумом письменниця підсумувала про те, що всі релігії походять із Індії, яку, згідно з її думкою, вона вважала прабатьківщиною індоєвропейських народів, вчення єгипетських і вавилонських жерців виводила також з Індії, яке своїми ідеалами поширилось арійськими завойовниками. Вартість книги в тому, що її авторка зіставила різні вчення Стародавнього світу.
Навесні 1878-го з Оленою стався дивний випадок: втративши свідомість, кілька днів перебувала непритомною. Її визнали мертвою. Олкотт отримав телеграму з Індії, а це від людини, яку Блаватська вважала своїм «учителем». Він сповістив, щоб тіло жінки не збиралися поховати, бо вона не хвора, тільки дуже втомлена, тож дайте їй час відпочити, і вона буде здоровою. На початку п’ятої доби мадам Блаватська прийшла до тями і справді виявилася цілком здоровою. Інтерес і зацікавлення Теософічним товариством і спіритуалізмом громадськості занепадали. Це стало причиною продажі Оленою її маєтності в Нью-Йорку, і разом із полковником, вибралася до Індії. Вона вважала населення Заходу вкорінене в матеріалізм, а Індію — окультно-містичною, «золотою своїм обличчям», в яку повернулася для поглиблення своїх знань. Під час цього майже дев’ятирічного перебування в Індії вона нав’язала близькі контакти через листування з так званими мудрецями-магатмами, засновниками великих релігій світу, котрі доручили їй бути носіями ідеї про те, що всі релігії — це тільки різновидності єдиного вчення. Обоє «американців» високо шанували різні керівники та репрезентанти місцевого теософічного товариства, бо їх вважали антибританськими сентиментами та пропаґандистами усього «індійського». Скоро опинилися в центрі уваги організації теософів. Увесь свій грошовий дарунок, отриманий у Бумбаї від керівника «Арія Самай», Блаватська вклала у видання часопису «Теософ», який швидко розкуповували.
1887 року Олена Блаватська опинилася в Англії і там стала видавати журнал «Люцифер», а також написала кілька книжок для пояснення основ свого вчення — «Ключ до теософії», «Голос тиші», «Таємна доктрина», «Перли Сходу» та «Словник теософічних терміні», а також чимало статей — «Євангельський езотеризм», «З печер і хащ Індостану», «Голубі гори» тощо.
На початку травня 1891-го Олена знову тяжко захворіла. У неї почалась ангіна й бронхіт та всілякі ускладнення в грудях і горлі. До останньої хвилини поривалася до письмового столу. Лікар, який обстежив Олену у кріслі, а не в ліжку, заявив, що вона в безпеці. Вона ще сама одягалася, сідала з пером у руці за стіл, і сидячи, раптом заплющила очі, й о другій годині пополудні, упокоїлася. «Все життя мадам Блаватської було зіткане з дивнот і надзвичайних пригод», — написала її сестра В. Желіховська після смерті Олени, яка настала 18 травня 1891 року.
Труну з тілом засновниці Теософського товариства, обвинувачену в шарлатанстві, забутої в Україні, відвезли на станцію Ватерлоо, а звідти — до лондонського крематорію. Урочистих процесій, за її бажанням, не було, крім одної коротенької промови.
12 вересня 1991-го відбулося відкриття меморіальної дошки на будинку, де народилася мадам Олена Блаватська, в присутності Радхи Берньє, президентки Всесвітнього теософського товариства з Індії, та Курта Берґа, голови європейської штаб-квартири Всесвітнього теософського товариства в присутності достойних гостей і кількох сотень осіб.
Раніше «Міст» повідомляв про небезпеку окультизму.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply