Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 25, 2021

Українець, котрому королі віддавали честь першими

Автор:

|

Березень 03, 2016

|

Рубрика:

Українець, котрому королі віддавали честь першими

Пилип Коновал

Найвища військова нагорода Великої Британії — Хрест Вікторії. Згідно з правилами, при зустрічі з кавалерами цього ордену британські королі мають вітатися і віддавати їм честь першими. При цьому інші нагороди воїн може й не носити. 1917 року цю найвищу нагороду отримав українець Пилип Коновал.

15 вересня 1888-го в селі Кутківці Подільської губернії (тепер — Хмельницької області) на кордоні з тодішньою Австро-Угорською імперією в родині каменяра Мирона Коновала народився хлопчик Пилип. У 20 років він одружується, а згодом у подружжя народжується дівчинка Марія. У 25 років через російський Владивосток юнак еміґрує до Канади. З початком Першої світової війни Пилип вступає в Оттавський 77-й піхотний батальйон. Проблема була в тому, що більшість українців Канади були зі Західної України, яка в той час була під владою Австро-Угорщини. І ті українці вважалися «австрійцями» та потенційними ворогами.
Тому в період із 1914-го по 1920 рік тисячі українців потрапили в 24 концентраційних табори. Коновала врятувало те, що він походив із частини України, яка на той час перебувала під владою Російської імперії. Вербувальники зарахували його як підданого союзної держави і без вагань прийняли на військову службу. Після дев’яти місяців муштри солдати подалися через Галіфакс і Ліверпуль на фронт до Франції.
21 серпня 1917-го поблизу французького містечка Ланс німецькі війська затиснули канадську армію в кліщі. У відділенні капрала Коновала загинули всі старші офіцери. Про атаку ніхто й не мріяв: безперервний кулеметний вогонь не давав підняти голови. Тоді Пилип сам рушив на кулеметне гніздо. Всі його товариші перехрестилися: командир уже не повернеться. І раптом… На горизонті з’явився Коновал із кулеметом під пахвою. Виявилося, що він вступив у рукопашну з кулеметниками, переміг десятьох солдатів, потім, атакувавши друге гніздо, також знищив гарнізон і зі словами «А нащо мертвим кулемет? Чого добро буде пропадати?» взяв кулемет із собою. Наступного дня він знову самостійно атакував інше кулеметне гніздо і зі словами «Маєш гранату в дарунок», знищив кулемет і трьох німецьких солдатів. Уже в своєму окопі, коли капрал рапортував офіцерові, отримав кулю в обличчя. Це і врятувало німців: хто знає скільки їх помандрувало б у Вальгаллу, якби не поранення українця.
Й ось, 15 жовтня 1917 року, перед Букінгемським палацом у Лондоні на великому військовому параді король Георг V нагороджує українця з Поділля Хрестом Вікторії. «Ваш подвиг є найбільш відважним і незрівнянним у моїй армії. Прошу особисто прийняти мою подяку», — сказав британський король простому селянину з Поділля. Ще один цікавий факт. Хрест Вікторії виготовляється виключно з металу російських гармат, які були захоплені британською армією під час Кримської війни. Дрібничка, а приємно!
Згодом, разом із іншими українцями, Коновал служив у Канадському сибірському експедиційному війську, який готували до боїв із більшовиками. Там доля звела його з Василем Енгельгардтом, нащадком поміщика, у котрого служив Тарас Шевченко. Правду кажуть: «У житті, як на довгій ниві».
Після війни Пилип Коновал через скрутну економічну ситуацію в Канаді працював прибиральником і сторожем у нижній палаті парламенту. «Я прибирав бруд в Європі з рушниці, а тут прибираю його шваброю», — жартував він.
1956-го відбувалося частування всіх кавалерів Хреста Вікторії в знак 100-річчя славного ордена Британської імперії. Королева Єлизавета II постановила, що спеціальні урочистості відбудуться в Лондоні, на які запрошувалися всі живі власники Хреста Вікторії. Але складна фінансова ситуація не могла дозволити українцю поїхати на урочистості. І тут Коновала врятувала ветеранська співдружність. Українсько-канадський леґіон зібрав йому 5 тис. CAD для поїздки.
Помер Пилип Коновал на 72-му році життя. Його Хрест Вікторії й інші медалі були довірені Богданові Панчуку, канадському українському ветеранові, котрий служив у канадських військово-повітряних силах під час війни і став керівним членом Товариства канадських українських ветеранів. Ці медалі згодом придбав Канадський військовий музей, де вони досі зберігаються. Коновала поховав його полк із усіма військовими почестями після служби божої в Українській католицькій церкві Івана Хрестителя на цвинтарі Нотр-Дам в Оттаві.
У той час, коли українець Коновал отримував королівські почесті, його дружина загинула в сталінських концтаборах, а донька Марія пройшла жахливу систему сталінських дитячих будинків і колгоспно-кріпацького життя, та так і не побачила свого батька.

Іван Ткаченко, «Українські реалії»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply