Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 8, 2022

Смолоскип, що віщував волю

Автор:

|

Листопад 23, 2022

|

Рубрика:

Смолоскип, що віщував волю
Василь Макух

Василь Макух, який 5 листопада 1968 року підпалив себе на Хрещатику, до того воював у розвідці УПА і був засуджений до десяти років таборів. Леґенда українського повстанського та дисидентського руху народився 14 листопада 1927-го у селі Карів (тепер Сокальського району) в багатодітній родині Омеляна Макуха й Єви Леуш.
З юних років підтримував стосунки з українськими націоналістами з оточення братів Дужих. У листопаді 1944-го потрапив до лап НКВС. На допитах видав себе за іншу особу і, скориставшись моментом, втік із пересильного пункту. Наприкінці того ж року вступив до лав УПА, воював у військовій розвідці. Для налагодження зв’язку з повстанцями Закерзоння не раз нелегально переходив українсько-польський кордон.
У лютому 1946-го під час бою із прикордонниками неподалік Великих Мостів отримав серйозне поранення ноги й його полонили. 11 липня 1946 року Військовим трибуналом Львівського гарнізону засудив Макуха до десяти років каторжних робіт із обмеженням у правах на п’ять років та з конфіскацією належного йому майна. Ув’язнення відбував у мордовському Дубровлазі та в концтаборах Сибіру. 18 липня 1955-го був звільнений із ув’язнення і висланий на спецпоселення. Там познайомився з дніпропетровчанкою Лідією Запарою, яка теж була засуджена як «зрадниця батьківщини». Після отримання волі вони одружилися й оселилися у Дніпропетровську. Виховували двох дітей.
Попри постійний нагляд, Василь ніколи не приховував своїх націоналістичних поглядів, не раз їздив до Києва та Львова, де зустрічався з однодумцями, які мріяли про руйнування радянської імперії.
Наприкінці жовтня 1968 року приїхав у рідний Карів, як пізніше з’ясувалося, щоб востаннє побачитися зі сестрою та батьками. 3 листопада несподівано виїхав із села до Львова, прихопивши з собою лише загорнутий у газету трилітровий слоїк із бензином і кілька яблук. За два дні він уже був у Києві, який готувався до відзначення чергової річниці «жовтневої революції».
5 листопада здивовані кияни та численні правоохоронці побачили, як з під’їзду будинку № 27 біля Бесарабського ринку з криком «Геть окупантів»» вибіг живий смолоскип. 10 листопада Василь Макух помер у лікарні, так і не прийшовши до тями після акту самоспалення.
Своїм вчинком він висловив протест не лише проти поневолення українського народу, але й проти аґресії СРСР проти Чехо-Словаччини. Після тривалих і нелюдських допитів родичів, тіло героя віддали дружині. Поховали Василя Макуха у Дніпропетровську.
З 26 листопада 2015 року в місті Дніпро існує вулиця Василя Макуха. Меморіальну дошку героїчному уродженцю Львівщини встановили на Хрещатику в Києві.
Як повідомляв «Міст», у Празі вшанували пам’ять Василя Макуха.

Роман Онишкевич

About Author

Meest-Online